05.04.2023

№ 755/15469/21

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 755/15469/21

провадження № 61-6594 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір про поділ спільного сумісного майна подружжя від 29 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О. О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 10922, та договір про внесення змін до цього договору від 14 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О. О. та зареєстрований в реєстрі № 14686; застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 оригінали попередніх договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09 липня 2019 року, укладених між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н. М. та зареєстрованих в реєстрі за № № 1477, 1478, 1479, 1480, 1481, 1482, 1483, 1484.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження. Визначено дату проведення підготовчого судового засідання на 03 грудня 2021 року. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та вказано, що у зазначений строк відповідачі мають право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою та долученими до неї додатками ОСОБА_2 отримала 01 грудня 2021 року.

07 лютого 2022 року за вх. № 7074/1 представником ОСОБА_2 - адвокатом Петровою О. О. подано до суду відзив на позов разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання та доказами направлення відзиву засобами поштового зв`язку іншим учасникам цивільного процесу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року у складі судді Савлук Т. В. відмовлено у задоволені клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов.

Задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про повернення заявнику відзиву без розгляду.

Відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відзив на позов стороною відповідача подано з пропуском строку, встановленого частиною сьомою статті 178 ЦПК України та зазначеного в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність обставин, що перешкодили відповідачу своєчасно подати відзив на позов, суду не надано. Підстав для поновлення строку для подання відзиву на позов судом не встановлено, а наведені у клопотанні підстави щодо несвоєчасного подання відзиву, пов`язані із заміною представника у справі, не є поважною причиною пропуску вказаного строку. Посилаючись на вказані обставини, вимоги статей 126 127 178 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, поданого представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка окремо від рішення суду згідно зі статтею 353 ЦПК України оскарженню не підлягає. Системний аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що окремо від рішення суду підлягає оскарженню лише залишення без розгляду позову (заяви) на підставі статті 257 ЦПК України, а тому на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявникові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначала неповне дослідження наявних у справі матеріалів, що призвело до ухвалення судового рішення, яке порушує права заявника на справедливий суд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 755/15469/21 із Дніпровського районного суду м. Києва.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, неправильно застосував норми процесуального права, не врахував висновки Конституційного Суду України, у яких зазначено, що відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали, за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2. пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2010 року № 18-рп/2010); перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, наведений у статті 293 ЦПК України, не є вичерпаним (абзац перший підпункту 3.2. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Вважала, що оскільки пряму заборону на апеляційне оскарження ухвали про відмову в поновленні процесуального строку для подання відзиву на позов ЦПК не містить, то на думку заявника, вказана ухвала може бути переглянута в апеляційному порядку.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О. О., про визнання недійсними договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та договору про внесення змін до цього договору, застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою та долученими до неї додатками ОСОБА_2 отримала 01 грудня 2021 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а. с. 135, т. 1).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року відмовлено у задоволені клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов; задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про повернення заявнику відзиву без розгляду. Відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволені клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов та залишаючи відзив без розгляду, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги статей 126 127 178 ЦПК України, виходив із того, що відзив на позов подано з пропуском строку, встановленого частиною сьомою статті 178 ЦПК України та зазначеного в ухвалі суду про відкриття провадження у справі; доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність обставин, що перешкодили відповідачу своєчасно подати відзив на позов, суду не надано; підстав для поновлення строку для подання відзиву на позов судом не встановлено, а наведені у клопотанні підстави щодо несвоєчасного подання відзиву, пов`язані із заміною представника у справі, не є поважною причиною пропуску вказаного строку.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка окремо від рішення суду згідно зі статтею 353 ЦПК України оскарженню не підлягає, а тому на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України вона не приймається до розгляду та повертається заявникові.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, щопереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року повернуто без розгляду відзив, поданий представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

При цьому, зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що суд першої інстанції розглядаючи клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та керуючись положеннями статей 126 127 178 ЦПК України зазначив, що пропуск відповідачем встановленого строку відбувся із суб`єктивних причин, що залежали виключно від неї самої. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не доведено поважності причин, які об`єктивно перешкоджали б їй подати до суду відзив у встановлений строк, правові підстави для поновлення пропущеного строку відсутні, у зв`язку з чим судом відзив повернуто відповідачу без розгляду.

Отже, у даному випадку предметом апеляційного оскарження була ухвала суду першої інстанції якою, у тому числі, відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Частиною восьмою статті 127 ЦПК України передбачено, що ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зазначене кореспондується з пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК України, згідно з яким окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Проте суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з тих підстав, що скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не врахував положення статті 127 та пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК, якими прямо передбачено можливість апеляційного оскарження окремо від рішення суду першої інстанції ухвал суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року без розгляду.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 2-1444/2009-ц, від 10 травня 2022 року у cправі № 910/18532/21.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається неправомірним обмеженням права доступу до суду як елемент справедливого суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направляється для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта