№ 755/15628/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 755/15628/14-ц

Провадження № 61-16837св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в складі судді Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом, пені та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що 29 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11389153000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 60 000,00 доларів США, а останній зобов`язався повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 29 серпня 2029 року та сплачувати протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13 % річних.

З метою належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 226406, між банком та ОСОБА_3 - договір поруки № 226408.

У пунктах 1.4 зазначених договорів поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність із позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Позичальник всупереч умов кредитного договору не здійснював платежів для погашення суми заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

03 квітня 2014 року на адресу відповідачів було направлено вимогу про необхідність усунення порушення вимог укладеного кредитного договору та погашення суми заборгованості, однак відповідачі своїх зобов`язань не виконали.

Станом на 26 травня 2014 року заборгованість позичальника з повернення кредитних коштів склала 58 918,43 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 690 237,81 грн.

Позивач просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000 в розмірі 58 918,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 690 237,81 грн, з яких: 47 767,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 559 606,72 грн, - кредитна заборгованість; 9 892,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 115 895,80 грн - заборгованість за процентами; 906,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 10 614,62 грн - пеня за прострочення сплати процентів; 351,74 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 4 120,67 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000 в розмірі 58 918,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 690 237,81 грн, з яких: 47 767,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 559 606,72 грн, - кредитна заборгованість; 9 892,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 115 895,80 грн, - заборгованість за процентами; 906,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 10 614,62 грн, - пеня за прострочення сплати процентів; 351,74 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 травня 2014 року еквівалентно 4 120,67 грн, - пеня за прострочення сплати кредиту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

18 липня 2014 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000 у загальній сумі 690 237,81 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11 травня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2014 року.

24 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2014 року скасовано в частині солідарного стягнення заборгованості та розподілу судових витрат з ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 як солідарного боржника з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000 на суму 47 694,09 дол. США та пеню в розмірі 7 855,64 грн. В іншій частині заявлених вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т. В. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, в якій просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог до неї та закрити провадження в справі в цій частині.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах:

- Великої Палати Верховного Суд від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04, про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- Великої Палати Верховного Суд від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, про те, що якщо позивач не довів порушення свого права або інтересу, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню;

- Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20, про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Послалася на те, що на момент розгляду справи апеляційним судом банк не висував жодних вимог про стягнення боргу, офіційно підтвердив у суді факт прощення всієї суми боргу, тому апеляційний суд мав скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11389153000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 60 000,00 доларів США, що еквівалентно 290 742,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі (а. с. 6-12).

У пункті 1.2.2 цього договору встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору (якщо сторонами визначений такий графік погашення та укладено Додаток № 1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 29 серпня 2029 року.

У пункті 1.3.1 договору сторони визначили, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,00 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Строк сплати процентів з 01 до 20 числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

29 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а також між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладені договори поруки № 226406 та № 226408, за умовами яких поручителі зобов`язалися перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а. с. 19-24).

31 березня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» направило на адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вимоги, у яких зазначено, що станом на 14 березня 2014 року заборгованість позичальника з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом становило 56 011,00 доларів США, з яких: 47 767,81 доларів США - кредитна заборгованість, зокрема прострочена заборгованість - 3 482,41 доларів США; 8 243,19 доларів США - прострочена заборгованість за процентами. Також повідомлено про необхідність усунення порушень договору про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000, а саме погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення в розмірі: 3 482,41 доларів США - прострочена заборгованість; 8 243,19 доларів США - прострочена заборгованість за процентами (а. с. 35-42).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За вимогами статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (статті 553, 554 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У справі, що переглядається, встановлено, що 31 березня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» направило на адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 вимоги, у яких зазначено, що станом на 14 березня 2014 року заборгованість позичальника з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом склала 56 011,00 доларів США, з якої: 47 767,81 доларів США - кредитна заборгованість, зокрема прострочена заборгованість - 3 482,41 доларів США; 8 243,19 доларів США - прострочена заборгованість за процентами. У випадку неусунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту ПАТ «УкрСиббанк» вимагатимете виконання позичальником, поручителями своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 56 011,00 доларів США.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позичальником, поручителями вимоги банку про дострокове погашення заборгованості від 31 березня 2014 року.

Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту, тобто змінив строк кредитування, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2008 року № 11389153000 підлягає розрахунку станом на 13 травня 2014 року, тобто на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику (поручителям) повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Водночас правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 05 червня 2019 року в справі № 523/3082/14-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 758/6863/14-ц та інших.

Позов про стягнення заборгованості подано до суду 05 червня 2014 року. Відповідно, порука ОСОБА_1 припинилась щодо всіх щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 05 грудня 2013 року (більш ніж за шість місяців до пред`явлення позову).

Відтак усі періодичні платежі за кредитним договором, строк сплати яких настав станом на 05 червня 2014 року і які не сплачені, заявлені поза межами шестимісячного строку, про що правильно вказав апеляційний суд.

Згідно з наданою банком довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 13 травня 2014 року залишок строкової заборгованості за наданим кредитом, яка відповідно до вимоги банку підлягає поверненню достроково, складає 43 809,20 доларів США. Також банк має право на стягнення із ОСОБА_1 як поручителя залишку простроченої заборгованості за щомісячними платежами за кредитом, строк сплати яких припадав на період із 05 грудня 2013 року до 13 травня 2014 року, що складає 1190,50 доларів США.

Згідно з наданою банком довідкою-розрахунком заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом за період із 05 грудня 2013 року до 30 квітня 2014 року (дата, якою банк обмежив нарахування процентів) становить 2 694,39 доларів США.

Відповідно до довідки-розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом сума заборгованості за пенею за період із 05 грудня 2013 року до 13 травня 2014 року складає 2 314,03 грн; за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредиту сума заборгованості за пенею за період із 05 грудня 2013 року до 13 травня 2014 року складає 5 541,61 грн та пені в розмірі 7 855,64 грн.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність предмета спору

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до повідомлення про анулювання боргу від 22 березня 2016 року № 31-5/91 (а. с. 153), адресованого банком до основного боржника в кредитному зобов`язанні, позивачем було прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, яка була стягнута заочним рішенням суду в повному обсязі, що свідчить про відсутність спору про право між сторонами, тому апеляційний суд мав закрити провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України - є необґрунтованими з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04, на яку посилається в касаційній скарзі заявниці, зазначила, що пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України (аналогічний пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України) встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню у випадку, коли предмет спору припинив своє існування до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, і суд першої інстанції це не врахував, приймаючи судове рішення (див. постанову Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30 серпня 2024 року в cправі № 916/3006/23)

На переконання Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 30 серпня 2024 року в cправі № 916/3006/23, коли порушення норм процесуального права судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме собою не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (стаття 377 ЦПК України та пункт 2 частини першої статті 231 ЦПК України).

Отже, оскільки повідомлення про анулювання боргу від 22 березня 2016 року № 31-5/91 не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції та ухвалення заочного рішення від 18 липня 2014 року, більше того, на вказане рішення суду від 18 липня 2014 року банк послався в повідомленні від 22 березня 2016 року як на підтвердження існування заборгованості, яку в подальшому вирішив анулювати, тому такий доказ не може бути підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Такі висновки не суперечать постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 (на яку, зокрема посилається заявник в касаційній сказі), про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, є безпідставним, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд нижчої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі.

Отже, не можна вважати, що обставини справи, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, є подібними обставинам справи, що переглядається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Інші доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з рішенням суду попередньої інстанції по суті спору і спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain), пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська