Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/18091/18
провадження № 61-1525св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі): Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,
відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова Олександра Валеріївна,
треті особи: Міністерство юстиції України, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року в складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання осіб такими, що втратили право користування.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22 лютого 2008 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «УніКредіт Банк», правонаступниками якого є ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «Укрсоцбанк», договір про іпотечний кредит № MRTG-000000011522. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № MRTG-000000011522/S від 22 лютого 2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 9 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплата процентів та комісій за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами іпотечного договору та Законом України «Про іпотеку», а саме 02 травня 2018 року позивач набув у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
15 листопада 2018 року позивач, як законний власник, здійснив спробу потрапити у власне майно, однак було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які чинили фізичні перешкоди в доступі та користуванні майном. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва відповідачі зареєстровані у цьому приміщенні.
З моменту набуття права власності на майно позивач позбавлений можливості реалізувати своє право власності, не зважаючи на додержання ним всіх законних процедур та на непорушність права власності позивача і презумпцію її правомірності.
ОСОБА_2 вже не є власником майна, тож використовувати його для проживання не має права, що зумовлює вимогу позивача про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням
АТ «Укрсоцбанк» просило усунути перешкоди у здійсненні права користування майном за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу АТ «Укрсоцбанк» до цього майна; визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2019 року ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В. (далі - державний реєстратор Попова О. В.), треті особи: Міністерство юстиції України, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява обґрунтована тим, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» укладено договір про іпотечний кредит на суму 87 000,00 дол. США. Кредитні кошти були цільовими та призначались для придбання кв. АДРЕСА_2 . 22 лютого 2008 року ОСОБА_2 придбала у власність вказану квартиру за договором купівлі-продажу.
На забезпечення договору кредиту 22 лютого 2008 року між позичальником та банком укладено іпотечний договір, за яким позичальник передала в іпотеку банку вказану квартиру.
Позивач зазначає, що на початку вересня 2018 року їй стало відомо про те, що право власності на її квартиру переоформлене на АТ «Укрсоцбанк». З витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що державна реєстрація права власності відбулась 03 травня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_5 , підставою для виникнення права власності є договір іпотеки; письмова вимога АТ «Укрсоцбанк» від 25 вересня 2017 року та рекомендоване поштове повідомлення від 25 вересня 2017 року.
Рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки не отримувала від АТ «Укрсоцбанк» жодних вимог про усунення порушень.
02 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора із запитом на надання належним чином завіреної копії реєстраційної справи. Цей запит був отриманий 07 листопада 2018 року, проте відповідь на нього не надійшла.
На аналогічний запит, департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради відмовив у наданні інформації з посиланням на те, що інформація містить захищені законодавством України персональні дані і може бути надана виключно за рішенням суду.
16 листопада 2018 року позивач звернувся до АТ «Укрсоцбанк» з проханням надати копію заяви, поданої ОСОБА_5 для реєстрації за банком права власності, а також копії всіх документів, що надавались банком для здійснення такої реєстрації і були додатком до заяви ОСОБА_5 . Банк відповів на звернення відмовою, посилаючись на те, що така інформація є банківською таємницею. Позивач проживає у кв. АДРЕСА_2 з 28 серпня 2008 року, а її малолітні діти з 27 березня 2008 року та 28 серпня 2008 року відповідно, на підтвердження чого позивач надала копії відповідних довідок.
Тобто на час прийняття оспорюваного рішення про реєстрацію права власності у квартирі були зареєстровані, проживали і тепер проживають малолітні діти. Згідно з листом-відповіддю служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 грудня 2018 року служба не видавала будь-яких дозволів для вчинення правочинів щодо квартири АДРЕСА_2 .
За таких обставин позивач вважає, що реєстрація права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк» без згоди органу опіки та піклування є грубим порушенням норм національного та міжнародного законодавства, яке гарантує дитині її право на житло.
Просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40907236 від 03 травня 2018 року, на підставі якого внесено запис про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, у задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання осіб такими, що втратила право користування, відмовлено.
Позов ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В., треті особи: Міністерство юстиції України, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення державного адміністратора задоволено частково.
Рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40907236 від 03 травня 2018 року, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 визнано протиправним та скасовано.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що дозвіл органу опіки та піклування на здійснення реєстрації права власності на квартиру за банком, право користування якою мають малолітні діти, не отримувався, що підтверджено довідкою служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Відсутність дозволу органу опіки та піклування на проведення реєстраційної дії з реєстрації права власності на нерухоме майно вказує на протиправність відповідного рішення та необхідність його скасування, тож у цій частині обґрунтування позову ОСОБА_2 є належним. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання осіб такими, що втратили право користування, у зв`язку із цим також немає правових підстав для задоволення позовних вимог банку про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов АТ «Укрсоцбанк» задовольнити, а в зустрічному позові ОСОБА_2 - відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що у спірній нерухомості мешкають діти, та вважаючи, що їх права порушено, не звернув уваги, що у договорі іпотеки ОСОБА_2 зазначила, що у предметі іпотеки неповнолітні діти не зареєстровані (пункт 4.11), що вона взяла на себе зобов`язання не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб у предметі іпотеки без попередньої згоди іпотекодержателя, за отриманням якої ОСОБА_2 не зверталась, чим порушила умови договору.
Суди залишили поза увагою правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 640/1332/15-ц (провадження № 61-8582св18), від 05 березня 2018 року у справі № 343/774/15-ц (провадження № 61-4268св18), від 10 грудня 2018 року у справі № 760/17168/15-ц (провадження № 61-30св18), відповідно до яких власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.
Крім того, суди не звернули уваги, що рішення державного реєстратора не підлягає скасуванню, тобто позивач обрала неправильний спосіб захисту. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Доводи інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що 22 лютого 2008 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «УніКредіт Банк», правонаступниками якого є ПАТ «Укрсоцбанк», договір про іпотечний кредит № MRTG-000000011522 на суму 87 000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних. Кредит наданий для придбання квартири АДРЕСА_2 .
На забезпечення виконання умов договору іпотечного кредиту між ТОВ «УніКредіт Банк» та ОСОБА_2 22 лютого 2008 року укладено іпотечний договір № MRTG-000000011522/S, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 02 травня 2018 року державний реєстратор КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова О. В. на підставі договору іпотеки, письмової вимоги та рекомендованого поштового повідомлення здійснив державну реєстрацію права приватної власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з витягом № 32655554 від 20 серпня 2018 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 27 березня 2008 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 28 серпня 2008 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 27 березня 2008 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28 серпня 2008 року.
Відповідно до копії акта перевірки/огляду майна від 15 листопада 2018 року, яке є власністю ПАТ «Укрсоцбанк», представники здійснили запланований виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , однак їм було відмовлено у доступі до майна, в квартирі встановлено присутність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які чинили фізичну перешкоду в доступі та користуванні майном.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано 21 січня 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальні правові засади звернення стягнення на предмет іпотеки визначені статтею 33 Закону України «Про іпотеку». Так, у разі невиконання боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ «Укрсоцбанк» звернулося із заявою до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, та згідно з порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, надало перелік документів, необхідних для здійснення такої реєстрації, зокрема повідомлення про усунення порушення, адресовані позивачу.
Відповідно до статті 9 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі статтею 37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі статтею 38 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених цим договором. За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. У разі набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому різниця між вартістю предмета іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийнята іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у разі виникнення в іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність. Письмові повідомлення іпотекодержателя іпотекодавцю друкуються та підписуються уповноваженими особами іпотекодержателя і надсилаються іпотекодавцю телефаксом, кур`єром або поштою.
Відповідно до частин першої, третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».
За змістом копії реєстраційної справи № 1543913680000, для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 ПАТ «Укрсоцбанк» було подано: заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; іпотечний договір; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 25 вересня 2017 року, яке адресоване ОСОБА_2 ; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 02 жовтня 2017 року особисто ОСОБА_2 .
Вказані обставини та докази у сукупності доводять факт дотримання банком вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, тобто факт направлення боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушення та її отримання.
Крім того, ОСОБА_2 , отримавши повідомлення, не надала заперечення щодо реалізації предмета іпотеки протягом тридцяти днів з моменту отримання повідомлення, тим самим погодилась на вирішення питання в позасудовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності приймалось усупереч статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» без згоди органу опіки та піклування, з огляду на таке.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.
Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
При укладенні договору іпотеки права малолітніх дітей порушені не були, вони не були власниками та не користувались нерухомістю, яка передавалася в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки і, отже, отримання дозволу на здійснення правочину та/або реєстраційної дії від служби у справах дітей не було потрібне, оскільки перереєстрація права власності на предмет іпотеки не призвела до зменшення чи обмеження існуючого права на користування вказаним житлом дітей, адже діти набули права користування цим житлом як члени сім`ї власника, відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігають це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.
Враховуючи, що банк та державний реєстратор надали всі необхідні документи та докази належного направлення і отримання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень, висновок судів попередніх інстанцій про скасування реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , який внесений державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О. В. за № 40907236 від 03 травня 2018 року, не ґрунтується на вимогах закону.
Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII (далі - Закон № 1304-VII), підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Відповідно до пункту 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р № 1023-XII (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, цей закон прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
З огляду на викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 , яка використовується позивачем за зустрічним позовом як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов договору про іпотечний кредит від 22 лютого 2008 року № MRTG-000000011522, укладеного в іноземній валюті.
Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.
Наведені в касаційній скарзі доводи щодо безумовного права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки виходячи зі змісту договору іпотеки незалежно від претензій іпотекодавця, оскільки рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене лише у випадку доведеності факту повного виконання своїх зобов`язань боржником за кредитним договором, спростовуються вищезазначеними вимогами закону.
Суди попередніх дійшли правильних висновків про наявність підстав у відмові у задоволенні позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання осіб такими, що втратила право користування та про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В., треті особи: Міністерство юстиції України, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення державного адміністратора, але мотиви прийняття таких рішень є помилковими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи, що при вирішенні позову суди неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій змінює виключно в частині їх правового обґрунтування, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку
з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року змінити шляхом викладення мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун