17.02.2025

№ 755/18922/17

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 755/18922/17

провадження № 61-563св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у складі судді

Астахової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що 23 січня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з терміном повернення до 15 січня 2028 року.

Пунктом 6.1. договору кредиту від 23 січня 2008 року визначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

30 січня 2015 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 17/15 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто

з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 23 січня 2008 року в сумі 467 698,23 грн.

Також ОСОБА_1 вказував, що про рішення третейського суду йому стало відомо випадково лише 07 грудня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 755/8616/15-ц.

Заявник не погоджується з рішенням третейського суду, оскільки даний спір не підлягав розгляду третейським судом, так як не був підсудний третейському суду відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».Разом з тим, заявнику не було відомо про розгляд справи у третейському суді, оскільки він не отримував копії рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня

2015 року у справі № 17/15.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд поновити строк для звернення із заявою про скасування рішення третейського суду; скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі № 17/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва

від 30 травня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення із заявою про скасування рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі № 17/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, оскільки кредит надано в іноземній валюті, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». У пункті 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» зазначено, що справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не можуть розглядатися третейськими судами. Тому вказана справа не підвідомча третейському суду, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення заяви.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час розгляду справи Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків існувала заборона щодо розгляду третейським судом справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування вказаного рішення третейського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини третьої

статті 389-1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Отже, ОСОБА_1 було пропущено тримісячний строк для звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду, у зв`язку з чим суд мав її повернути.

Вирішуючи питання про поновлення строку на звернення до суду із вказаною заявою, суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк для звернення із такою заявою не був преклюзивним, оскільки ЦПК України

(у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) допускав прийняття заяви про скасування рішення третейського суду після закінчення тримісячного строку з дня його ухвалення, враховуючи причини його пропуску. Судом першої та апеляційної інстанцій, при вирішенні питання щодо поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, не досліджено належним чином поважність причин пропуску заявником строку на оскарження рішення третейського суду, який пропущено позивачем без поважних причин.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 23 січня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк»

та ОСОБА_1 укладений договір кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з терміном повернення до 15 січня 2028 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 389-1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

03 жовтня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня

2017 року, відповідно до якого було прийняту нову редакцію ЦПК України (тут і далі - ЦПК України).

Частиною другою статті 23 ЦПК України встановлено, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Відповідно до частини третьої статті 454 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно з пунктом 9 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 11 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04,

від 21 жовтня 2010 року).

Перехідними положеннями ЦПК України не передбачено процедури передачі справ за інстанційною юрисдикцією, які надійшли до судів першої інстанції до набрання чинності цих змін, отже, суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення третейського суду 11 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності змінами до ЦПК України, а тому справа підлягала розгляду судом першої інстанції, який прийняв її до свого провадження.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили з того, що спір між сторонами виник щодо заборгованості за договором споживчого кредиту, а тому відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейському суду така справа підвідомча не була.

Пунктом 1 частини другої статті 389-5 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду)передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Також, аналогічна норма передбачена пунктом 1 частини другої

статті 458 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Відповідно до частини другої статті 389-1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 454 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським

судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Вирішення питання про поновлення строку оскарження судового рішення перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Але такі повноваження є обмеженими. Можливість поновлення строку не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (дивитись, mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до частини третьої статті 389-1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення процесуального строку на оскарження рішення третейського суду, ОСОБА_1 посилався на те, що він участі при розгляді третейським судом справи не приймав, а про його існування йому стало відомо лише 07 грудня 2017 року при ознайомленні з матеріалами справи № 755/8616/15-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа.

Згідно з листом Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25 травня 2018 року третейська справа № 17/15 була надана Дніпровському районному суду міста Києва для розгляду справи

№ 755/18922/17 (а. с. 57).

Крім того, з матеріалів справи вбачаються пояснення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13 березня 2018 року, відповідно до яких ухвала про порушення третейської справи та рішення третейського суду направлялись ОСОБА_1 рекомендованими листами 20 січня та 17 лютого 2015 року.

Поновлюючи строк на оскарження рішення третейського суду від 30 січня 2015 року, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили поважності причин пропуску ОСОБА_1 такого строку (більше 2 років), зокрема, не спростували матеріалами третейської справи вищезазначені доводи, наведені у поясненнях Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13 березня 2018 року щодо направлення рекомендованої кореспонденції.

Крім того, суди не врахували наявність судового провадження

№ 755/8616/15-ц, в межах якого ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2015 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа у справі задоволено. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2015 року у справі за позовом

ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі

467 698,23 грн.

З вказаної вище ухвали суду від 21 травня 2015 року про задоволення заяви про видачу виконавчого листа, яка набрала законної сили, вбачається, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте до суду не з'явився (а. с. 61).

Ці обставини не спростовані ОСОБА_1 та не перевірені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, жодних беззаперечних доказів того, що позивач дізнався про рішення третейського суду лише 07 грудня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 755/8616/15-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа ОСОБА_1. до матеріалів справи не додано.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України

(у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна норма міститься у частині шостій статті 81 ЦПК України

(у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про скасування рішення третейського суду) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналогічна норма міститься у частині другій статті 78 ЦПК України

(у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Проте, місцевий суд вказаних вимог не врахував та поновив строк без обґрунтування підстав такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, як вказувалось вище, розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Оскільки судами були допущені вищезазначені порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому з урахуванням положень частини другої статті 23 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду як суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене, на підставі належних та допустимих доказів ухвалити судове рішення, вирішивши питання щодо поновлення строку звернення із заявою про скасування рішення третейського суду із зазначенням мотивів його прийняття.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду Київського апеляційного суду як суду першої інстанції.

Керуючись статтями 23 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська