Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/19588/18
провадження № 61-14236св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у складі судді Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2013 року та від 27 листопада 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Під час судового засідання представником позивача заявлено клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року вказане клопотання представника позивача залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк для подання відповідного клопотанням, а заяви про поновлення процесуального строку для звернення із клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження ним не подано.
В резолютивній частині ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року вказано про можливість її оскарження в апеляційному порядку.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її до апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року повернуто позивачу.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що ухвала про залишення без розгляду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвала про залишення без розгляду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не оскаржується в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 вважає, що відповідно до статей 277 279 ЦПК України для позивача не встановлено строкових обмежень для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а такі встановлено лише для відповідача.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу № 755/19588/18 з Дніпровського районного суду міста Києва.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.
Пунктом 16 частини першої цієї статті передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України свідчить, що законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь - якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим в цій нормі права поняттям «заява» необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов». Такими заявами в цивільному процесуальному законодавстві є заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ЦПК України), заяви у справах окремого провадження (розділ ІV ЦПК України).
Клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не є «заявою» в розумінні пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в справі № 752/1016/17 дійшов висновку, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України містить аналогічне положення) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Ухвала про залишення без розгляду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржувати в апеляційному порядку таку ухвалу разом з рішенням суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги позивачу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки відсутня у визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Доводи касаційної скарги щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк не можуть бути взяті до уваги, оскільки питання про поновлення процесуального строку для подання клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження позивачем не порушувалось і судом не вирішувалось.
Твердження касаційної скарги про те, що нормами ЦПК України для позивача не встановлено строкових обмежень для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є неприйнятними, оскільки стосуються законності ухвали суду першої інстанції, яка не є предметом касаційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель