№ 756/11298/18

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 756/11298/18

провадження № 61-4482св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Домбровська Ірина Олександрівна, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, зокрема квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві власності і в якій вона до дня смерті була зареєстрована і проживала.

20 грудня 2016 року заведено спадкову справу за № 20/2016, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру.

Спадкоємці першої черги відсутні, а вона, як рідна сестра спадкодавця, належить до другої черги спадкоємців за законом.

З 14 лютого 1980 року вона проживає у Російській Федерації та є громадянкою Російської Федерації.

Із сестрою останні декілька років (з березня 2014 року) спілкувалися рідко через різні погляди щодо ситуації, яка склалася між Україною та Російською Федерацією, а саме анексію Криму та війну на сході України.

Про факт смерті сестри їй стало відомо випадково у червні 2018 року.

16 серпня 2018 року її представник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Садихової Л. С. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Однак постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Садихової Л. С. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна її рідної сестри ОСОБА_2 через пропуск шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 вважає, що причини пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки вона постійно проживає на території Російської Федерації і в неї було відсутнє матеріальне забезпечення для прибуття до України для оформлення спадщини, у зв`язку з тим, що вона є пенсіонером, отримує невелику пенсію, а іншого доходу не має.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд визначити їй додатковий строк в три місяці з дня набранням рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Відсутність спілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок різних поглядів на ситуацію, що склалася між Україною та Російською Федерацією, відсутність коштів для проїзду до України для оформлення спадщини, наявність громадянства Російській Федерації не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, на території Російській Федерації функціонують посольство України та консульські установи, через які позивач могла подати відповідну заяву у передбачений законом строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Домбровська І. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та її адвоката Домбровської І. О., які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Домбровська І. О., на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, зупинено дію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку і витребувано із Оболонського районного суду міста Києва цивільну справу № 756/11298/18.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Домбровська І. О., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28 липня 2016 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а. с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, зокрема квартира АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням від 22 квітня 1997 року № 788 (а. с. 18).

Відповідно до довідки Центру комунального сервісу від 12 серпня 2016 року № 78/2550 ОСОБА_2 з 28 квітня 1987 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Знята з реєстраційного обліку 10 серпня 2016 року в зв`язку зі смертю (а. с. 16).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20 грудня 2016 року № 46234873 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Садиховою Л. С. 20 грудня 2016 року заведено спадкову справу за № 20/2016 після смерті ОСОБА_2 (а. с. 20).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Садихової Л. С. від 16 серпня 2018 року № 152/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна її рідної сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 32, 33).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 і підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 638/6870/19 (провадження № 61-1833св20), від 15 червня 2022 року у справі № 580/363/18

(провадження № 61-11274св21).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених фактичних обставин.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 її сестра ОСОБА_1 зазначила про те, що вона не спілкувалася із спадкодавцем через різні погляди щодо ситуації, що склалася між Україною та Російською Федерацією, а також у неї були відсутні кошти для приїзду до України, щоб оформити спадщину.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що припинення спілкування позивача із спадкодавцем внаслідок різних поглядів на ситуацію, що склалася між Україною та Російською Федерацією, відсутність коштів для проїзду до України, щоб оформити спадщину, наявність громадянства Російської Федерації не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), оскільки висновки у цих справах, і у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Щодо доводів заявника про наявність обов`язкових підстав для скасування постанови апеляційного суду (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України)

У касаційній скарзі на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Домбровська І. О., посилається, зокрема на те, що її адвоката не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання під час розгляду її апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Із матеріалів справи, що переглядається у касаційному порядку, убачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Домбровської І. О. на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року (а. с. 167).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23 грудня 2020 року (а. с. 169).

Учасникам справи, зокрема адвокату Домбровській І. О. представнику ОСОБА_1 на електронну адресу irinakharkov5@gmail.com було надіслано електронні листи з повідомленнями про призначення справи до розгляду на 23 грудня 2020 року (а. с. 170, 171).

22 грудня 2020 року адвокат Домбровська І. О. подала на електронну адресу суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням на COVID-19 (а. с. 172-174).

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року розгляд справи, призначений на 23 грудня 2020 року, відкладено на 03 лютого 2021 року (а. с. 176).

29 грудня 2020 року адвокату Домбровській І. О. на електронну адресу irinakharkov5@gmail.com було надіслано електронні листи з повідомленнями про розгляд справи - на 03 лютого 2021 року (а. с. 177, 178).

У судове засідання, призначене на 03 лютого 2021 року, адвокат Домбровська І. О. не з`явилася, і суд розглянув справу за її відсутності.

Згідно з довідкою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, складеною секретарем судового засідання, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи та їх представників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судового засідання у цій справі, призначеного на 03 лютого 2021 року, не здійснювалося, протокол судового засідання не вівся, постанова суду не проголошувалась.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що «…слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено. У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України)».

За таких обставин аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи по суті закінчений 03 лютого 2021 року (про судове засідання сторони було повідомлено належним чином), про що зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду. Водночас дата судового рішення співпадає з датою складення повного судового рішення (15 лютого 2021 року). Таким чином, зазначене не свідчить про порушення прав сторін щодо участі у розгляді справи.

Отже, враховуючи, що матеріали справи містять роздруківки з електронної пошти суду про направлення адвокату Домбровській І. О. електронних листів за електронною адресою irinakharkov5@gmail.com, адвокат Домбровська І. О. була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідає статті 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року зупинено дію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то дія рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року підлягають поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Домбровська Ірина Олександрівна, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк