Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 756/14483/18
провадження № 61-14531св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: адвокат Богдан Олена Олександрівна, ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - адвокат Бєляєва Аліна Петрівна,
розглянув у спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий час, збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року.Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення залишився проживати із матір`ю та перебуває на її утриманні.
Зазначала, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та ухиляється від цього, у зв`язку із чим, вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
13 серпня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вважала, що вказаної суми аліментів недостатньо для належного утримання неповнолітньої дитини, оскільки дитина потребує щорічного курортно-лікувального оздоровлення, посиленого харчування та медикаментозного лікування у зв`язку із наявністю ряду захворювань.
Вказувала, що відповідач працює на високооплачуваній роботі, систематично відпочиває за кордоном, тому має змогу надавати таку допомогу.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з 10 вересня 2015 року по 10 вересня 2018 року у розмірі 69 984 грн; аліменти на санітарно-курортне лікування та посилене харчування у твердій грошовій сумі у розмірі 10 093,33 грн щомісячно; додатково до раніше винесеного Оболонським районним судом м. Києва судового наказу від 13 серпня 2018 року аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку у розмірі 20 270 грн за період часу з 01 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 щомісячно по 500 грн додаткових витрат на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 05 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
У решті вимог позову відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000 грн витрат на правову допомогу.
Судовий наказ Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року № 756/8958/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття визнано таким, що не підлягає виконанню з 05 листопада 2018 року.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 768,40 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законодавством закріплено рівні обов`язки батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
При визначенні розміру аліментів, враховуючи, що на утриманні ОСОБА_3 перебуває дитина від іншого шлюбу і мати пенсійного віку та виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи потреби та інтереси дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, районний суд дійшов висновку про збільшення стягнутих з відповідача за судовим наказом аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі до одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача по 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття додаткових витрат на утримання дитини у зв`язку із наявністю у ОСОБА_4 хронічної хвороби, що зумовлює постійне придбання ліків, відвідування спортивної секції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_3 , але не змогла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за минулий час, збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, стягнутих на підставі наказу Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили і до повноліття дитини.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що районний суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення з ОСОБА_3 аліментів щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, судом допущено помилку у визначенні моменту з якого підлягають стягненню аліменти.
Апеляційний суд вважав, що з відповідача слід стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили і до повноліття дитини.
Суд апеляційної інстанції вказав, що визнаючи судовий наказ Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року № 756/8958/18 таким, що не підлягає виконанню, місцевий суд вийшов за межі заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 500 грн, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними доказами факту понесення нею додаткових витрат та їх розмір.
При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час, оскільки позивачем не доведено факту ухилення відповідача від сплати аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - адвокат Богдан О. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на оздоровлення, лікування та відвідування секції футболу неповнолітнім ОСОБА_4 .
Вказує, що при визначенні розміру аліментів судами не враховано матеріальне становище відповідача, його відпочинки за кордоном, придбання нового автомобіля та те, що він ухиляється від сплати аліментів.
Зазначає, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування з Державної міграційної служби України інформації щодо перетину відповідачем державного кордону України.
Вважає, що змінений розмір аліментів слід стягувати з моменту подання позову, а не з дня постановлення рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан О. О., в якому вказує, що судове рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Наголошував на недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 щодо збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року (том 1 а. с. 12, 18).
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10 березня 2011 року серії НОМЕР_1 ,
виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 580 (том 1 а. с. 13).
13 серпня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 2-н/756/349/18, згідно з яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (том 1 а. с. 14).
Відповідно до довідки про місце проживання особи від 10 липня 2018 року № 31675003 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 15).
Згідно з довідкою середньої загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 146 м. Києва від 17 серпня 2018 року № 182 ОСОБА_4 навчається у 2-му класі загальноосвітньої школи № 146 м. Києва (том 1 а. с 16).
Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Оболонського району м. Києва від 15 жовтня 2018 року № 16-101 встановлено, що ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 спостерігається лікарем-педіатром філії № 5 КНП «ЦПМСД № 1» Оболонського району з народження та перебуває на диспансерному обліку з 2016 року (том 1 а. с. 28).
Відповідно до платіжних доручень від 05 листопада 2015 року, 14 січня 2016 року, 08 травня 2016 року, 15 червня 2016 року, 07 вересня 2016 року, 31 січня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 від ОСОБА_7 перераховувались грошові кошти у розмірі 600 грн, 398 грн, 400 грн, 402 грн, 995 грн, 1 000 грн відповідно (том 1, а. с.92-97).
Згідно з довідкою Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу «Зміна» від 28 січня 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує секцію футболу, а усі фінансові затрати несе мати дитини - ОСОБА_1 (том 1, а. с.356-357).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан О. О. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Скасовуючи рішення районного суду та змінюючи розмір аліментів, визначений судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року № 756/8958/18, апеляційний суд належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги як стан здоров`яі матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, який є працездатним, офіційно працевлаштованим, перебування на його утриманні дитини від першого шлюбу та матері пенсійного віку, які потребують допомоги, у зв`язку із чим обґрунтовано визначив розмір аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили і до повноліття дитини
Частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів за минулий час, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які вона не могла одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Доводи заявника про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на оздоровлення, лікування та відвідування секції футболу неповнолітнім ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення додаткових витрат та їх розмір.
Доводи касаційної скарги про те, що змінений розмір аліментів слід стягувати з моменту подання позову, а не з дня постановлення судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки збільшення розміру аліментів відбувається у момент постановлення судового рішення, що узгоджується з положеннями підпункту 4 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем та її представником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі представником позивача доводи є аналогічними із доводами його апеляційної скарги, які були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк