27.05.2023

№ 756/8769/22

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 756/8769/22

провадження № 61-2988 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача -адвокат Мозолевська Вікторія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мозолевської Вікторії Вікторівни, на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І. від 08 лютого 2023 року

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 28 листопада 2022 року.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на рухоме майна, поділ майна подружжя.

Одночасно ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки КІА, модель: Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на рухоме майно, поділ майна подружжя повернуто заявнику.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення її зустрічного позову повернуто заявнику.

Повертаючи зустрічний позов заявнику, суд виходив із того, що вимоги про розірвання шлюбу не взаємопов`язані зі встановленням факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на рухоме майна, поділ майна подружжя, рішення в справі за первісними вимогами не виключає можливість задоволення позову за зустрічними позовними вимогами, і навпаки, судом встановлена недоцільність спільного розгляду первісного та зустрічного позову та відсутність підстав для об`єднання в одне провадження первісних та зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

15 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Мозолевська В. В., подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року про повернення зустрічного позову та на ухвалу Оболонського районного суду

м. Києва від 20 жовтня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження судових рішень, скасувати та направити справу для продовження розгляду до Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мозолевської В. В., залишено без руху. Запропоновано заявникові зазначити поважну причину пропуску строку на оскарження ухвал суду першої інстанції. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху представник ОСОБА_2 - адвокат Мозолевська В. В. звернулася до суду із заявою про усунення недоліків, у якій просила визнати причини пропуску подання апеляційної скарги поважними та поновити строк на апеляційне оскарження ухвал Оболонського районного суду м. Києва

від 20 жовтня 2022 року, посилаючись на те, що ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року не були направлені поштою ні позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ні її представнику - Мозолевській В. В .

Вказувала, що 10 листопада 2022 року секретар судді Оболонського районного суду м. Києва Торічев Р. О. зателефонував на мобільний номер телефону представнику за зустрічним позовом Мозолевській В. В. та попросив забрати наручно матеріали позовної заяви та ухвали суду від 20 жовтня 2022 року

у зв`язку з відсутністю фінансування суду щодо відправлення поштової кореспонденції сторонам, про що свідчить розписка про отримання копій ухвал суду від 11 листопада 2022 року, яку долучено до матеріалів апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника

ОСОБА_2 - адвоката Мозолевської В. В., на ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у цій справі відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Вирішено питання про повернення ОСОБА_2 судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник апеляційної скарги пропустила строк на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, а наведені нею причини його пропуску є неповажними.

Апеляційний суд зазначив, що доводи заяви представника позивача за зустрічним позовом Мозолевської В. В. про усунення недоліків апеляційної скарги фактично дублюють клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заявленого в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що представником позивача за зустрічним позовом Мозолевською В. В. не надано доказів відсутності реальної можливості цікавитися фактичним рухом та розглядом судової справи. Додана до апеляційної скарги копія розписки про отримання копій ухвал Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року сама по собі не є достатньою підставою для поновлення порушеного представником Мозолевською В. В. строку на апеляційне оскарження.

Судом апеляційної інстанції враховано відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мозолевська В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 756/8769/22 з Оболонського районного суду м. Києва, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

22 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мозолевської В. В.,

про розгляд справи за її участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Мозолевська В. В., обґрунтовує тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено

у відкритті апеляційного провадження, чим допущено надмірний формалізм, позбавивши ОСОБА_2 доступу до правосуддя (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вказує, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи заявника про наявність передбачених законом підстав для поновлення пропущеного строку, так як ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року судом не були направлені поштою у зв`язку із відсутністю фінансування суду першої інстанції, а 10 листопада 2022 року вони дізналися від секретаря районного суду про ухвалені судові рішення суду першої інстанції, які були отримані в суді наручно 11 листопада 2022 року, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи та була долучена до апеляційної скарги.

При цьому, апеляційна скарга була направлена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суду м. Києва за допомогою поштового зв`язку Укрпошта 16 листопада 2022 року, тобто в межах строку, визначеного

статтею 354 ЦПК України, що підтверджується відбитком печатки поштового відділення на описі вкладення у цінний лист, реєстром згрупованих відправлень та фіскальним чеком.

Також посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та судову практику Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката

Мозолевської В. В., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Стаття 2 ЦПК України передбачає, щозавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій

статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

У статтях 127 357 358 ЦПК Українине визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу (постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 442/37/14, провадження № 61-1683 св 19).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою («Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані («Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine», № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, представник ОСОБА_2 - адвокат Мозолевська В. В., 15 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку Укрпошта звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року про повернення зустрічного позову та на ухвалу Оболонського районного суду

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвал районного суду, яке мотивовано тим,

що ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року не було направлено поштою ні позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ні її представнику Мозолевській В. В .

На думку заявника, неотримання судового рішення учасником справи у визначений законом строк є поважною причиною пропуску процесуального строку, а тому такий строк підлягає поновленню.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

За змістом частини одинадцятої статті 272 ЦПК України судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ухвали суду першої інстанції, які були предметом апеляційного оскарження, ухвалено 20 жовтня 2022 року, проте належним чином не були надіслані учасникам справи у визначений законом строк, про що свідчить розписка про отримання копій судових рішень від 11 листопада 2022 року, яку долучено до матеріалів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 127 357 358 ЦПК Українита дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів уважає, що касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мозолевської В. В., слід задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направляється до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 402 406 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мозолевської Вікторії Вікторівни, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта