Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 756/953/18
провадження № 61-4338св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в складі судді: Шевчука А. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ДПІІ «Сангрант Плюс» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2017 року близько 11 години 48 хв на вул. Вишгородській 34/1 у м.Києві сталася ДТП за участю належного дочірньому підприємству автомобіля «Chevrolet Laceti» р.н. НОМЕР_1 та автомобіля «Chevrolet Laceti» р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .
Вказана ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , який, керуючи автомобілем «Chevrolet Laceti» та порушивши п.п.2.3 «б», 13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем Chevrolet Laceti» р.н. НОМЕР_1 .
Вина відповідача ОСОБА_1 у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП пітверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року. Вказував, що внаслідок ДТП належний дочірньому підприємству автомобіль «Chevrolet Laceti» р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» № 703/11-17 від 13 листопада 2017 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу як власнику автомобіля склала 32180,09 грн. Витрати на оплату дослідження склали 1 400,00 грн.
За полісом обов`язкового страхування АК № 3427536 цивільна відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», до якого 03 жовтня 2017 року позивач звернувся з повідомленням про страховий випадок, відповіді на яке не отримав.
На веб-сайті МТСБУ зазначено, що із 03 жовтня 2017 року ПрАТ «Європейський страховий союз» позбавлений права укладати договори страхування, а всі виплати за зобов`язаннями цього страховика здійснюватиме МТСБУ. Посилалось на абсолютне право потерпілого пред`явити вимогу до винуватця ДТП або страховика на свій вибір.
ДПІІ «Сангрант Плюс» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь:
завдану майнову шкоду у розмірі 33 580,09 грн;
витрати на оплату судового збору та правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову ДПІІ «Сангрант Плюс» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в судовому засіданні з`ясовано, що страховою компанією не було здійснено страхового відшкодування. У судовому засіданні представником позивача після підтвердження наявності у ОСОБА_1 . Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Chevrolet» д/н НОМЕР_2 не заявлено клопотання про заміну відповідача у справі, або ж залучення ПАТ «Європейський страховий союз» у якості співвідповідача, більше того акцентовано увагу суду, що відшкодування у повному обсязі має здійснювати саме заподіювач шкоди ОСОБА_1 . Судом першої інстанції зроблено висновок, що зі змісту діючого законодавства та дійсної судової практики покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності оскільки, ДПІІ «Сангрант Плюс» звертається із позовними вимогами лише до заподіювача шкоди, цивільна відповідальність якого застрахована, а розмір вимог відшкодування майнової шкоди не перевищив межі ліміту відповідальності страховика, позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_1 шкоди не підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції вказав, що не досліджував доказів та не давав оцінки правомірності дій страхової компанії ПАТ «Європейський страховий союз» щодо здійснення компенсації ДПІІ «Сангрант Плюс» страхових сум за чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки позивач не пред`являє жодних вимог та не висуває претензій до страхової компанії. Доказів ліквідації, припинення діяльності ПАТ «Європейський страховий союз» суду не надано.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційні скарги ДПІІ «Сангрант Плюс» залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідати за завдану шкоду має страховик ПрАТ «Європейський страховий союз», а у випадку доведеності факту припинення його діяльності - МТСБУ. Безпосередній винуватець ДТП ОСОБА_1 несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, чого судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що з дати ДТП і до направлення позивачем поштою повторної заяви 22 березня 2019 року минуло більше року, а тому у страховика відсутній обов`язок по її відшкодуванню позивачу і є неможливим, що у свою чергу є підставою для відшкодування шкоди винуватцем ДТП безпідставні. По-перше, саме позивач несе усі ризики несвоєчасного звернення із заявою про виплату відшкодування до страховика, що унеможливлює покладення відповідальності за таку бездіяльність на винуватця, який виконав обов`язок і застрахував свою відповідальність. По-друге, позивач вказує у позовній заяві, що у встановлений законом строк, а саме 03 жовтня 2017 року подав відповідне повідомлення страховику ПАТ «Європейський страховий союз», а відтак мав повну можливість звернутися протягом року для отримання страхового відшкодування або до страховика, або до МТСБУ. По-третє, позивач не надав суду доказів щодо наявності поважних причин незвернення його до страховика протягом року, зокрема на вказав які об`єктивні чи непереборні причини перешкоджали йому подати відповідну заяву. По-четверте, така поведінка позивача щодо неподачі заяви страховику цілком відповідає його позиції, викладеній у позові, щодо абсолютного права на отримання відшкодування від винуватця ДТП, незважаючи на наявність страхового полісу за обов`язковим страхуванням. По-п`яте, припинення діяльності із 03 жовтня 2017 року ПрАТ «Європейський страховий союз», на що вказує позивач у позові, надає йому можливість отримати відповідні страхові виплати від МТСБУ, до якого у такому випадку відповідно до положень закону мали пред`являтися вимоги позивачем. По-шосте, посилання скаржника на пункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який начебто дає йому підстави стягнути шкоду із винуватця з огляду на незвернення із відповідною заявою до страховика упродовж року необгрунтовані, бо дана норма врегульовує підстави для відмови страховика у виплату страхового відшкодування, а не підстави для стягнення шкоди із винуватця як помилково вважає позивач. По-сьоме, вказані у статті 37 вказаного закону підстави для відмови у проведенні страхової виплати не є обов`язковими, а застосовуються на розсуд страховика, а тому за відсутності відмови страховика або МТСБУ у виплаті стягнення з страхувальника неможливе. По-восьме, підставою для стягнення шкоди із винуватця ДТП згідно статті 37 вказаного Закону є умисні дії винуватця, які унеможливлюють встановлення як факту ДТП, так і розміру шкоди, чого в даній справі не встановлено. Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ДПІІ «Сангрант Плюс» подало касаційну скаргу, в якій просило: скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
Касаційна скарга мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Аналогічний висновок міститься в іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц. Однією з таких підстав згідно підпункту 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Зазначений у вищенаведеній нормі строк є присічним, законом не передбачено можливості його поновлення чи продовження. А тому й поважність підстав його пропуску чи взагалі поважність підстав неподання потерпілим заяви страховику не має значення, оскільки вони ніяким чином не можуть призвести до відновлення строку. Разом з цим, річний строк на подання заяви про відшкодування шкоди заподіяної майну потерпілого є значно менший ніж встановлений законом загальний строк позовної давності - 3 роки, протягом якого потерпілий може пред`явити вимогу до заподіювача шкоди. А на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю позовна давність взагалі не поширюється. Таким чином, цілком логічним є висновок, що у випадку неподання потерпілим заяви про страхове відшкодування впродовж одного року - у страховика не виникає обов`язок з виплати страхового відшкодування, а потерпілий вправі звернутися до суду за захистом своїх інтересів на загальних підставах у межах трирічної позовної давності шляхом пред`явлення позову до правопорушника - завдавача шкоди.
Зазначає, що суттєве значення має те, що на момент звернення позивача до суду, на час відкриття провадження, а також протягом усього строку, відведеного суду статтею 275 ЦПК України для розгляду даної справи актуальною була судова практика згідно якої потерпілий на власний розсуд обирав до кого звертатися з позовом - до страховика чи до заподіювача шкоди. Така правова позиція була сформована та викладена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16 та в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15. на які позивач посилався у своїй позовній заяві. Надмірно тривалий розгляд справи судом першої інстанції призвів до того, що внаслідок зміни судової практики позивачу було відмовлено в задоволенні його цілком правомірної вимоги про відшкодування шкоди.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 756/953/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року: поновлено касаційне провадження у справі; відзив МТСБУ, який підписаний представником Сечком С. В., на касаційну скаргу залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року вказано, що
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року вказано, що:
касаційна скарга: може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню;
містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 о 11 год 48 хв в м. Києві на вул. Вишгородській, 34/1 керуючи автомобілем марки «Chevrolet» д/н НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet» д/н НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив Правила дорожнього руху.
Вина водія автомобіля Chevrolet» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 у скоєнні даного ДТП підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року за якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Право власності ДПІІ «Сангрант Плюс» на автомобіль «Chevrolet» д/н НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3
14 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський страховий союз» укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про що було видано поліс №АК/3427536 чинний на момент ДТП. За цим Договором забезпечений транспортний засіб автомобіль «Chevrolet» д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є особою, цивільно-правова відповідальність якого застрахована при експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно вказаного договору, ПАТ «Європейський страховий союз» взяло на себе обов`язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третім особам.
За страховим полісом №АК/3427536 ліміт відповідальності страховика ПАТ «Європейський страховий союз» за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 200 000 грн. із нульовою франшизою.
Згідно Висновку ТОВ «Клевер Експерт» №703/11-17 від 13 листопада 2017 року та Звітом про оцінку вартості збитків, заподіяних власнику колісного транспортного засобу складеного ТОВ «Клевер Експерт» вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet» д/н НОМЕР_1 складає 32 180,09 грн.
Позиція Верховного Суду
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У пунктах 85-91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) вказано, що:
«обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.
Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.
Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.
Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах».
В пунктах 135-137, 141, 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що:
«розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18) вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16). У тій постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій висновок у попередній справі, а саме № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку».
У справі, що переглядається суди встановили, що
суди встановили, що відповідати за завдану шкоду має страховик ПрАТ «Європейський страховий союз», а у випадку доведеності факту припинення його діяльності - МТСБУ. Безпосередній винуватець ДТП ОСОБА_1 несе відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди, чого не встановлено;
після підтвердження наявності у ОСОБА_1 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Chevrolet» д/н НОМЕР_2 позивачем не заявлено клопотання про заміну відповідача у справі;
ДПІІ «Сангрант Плюс» звернулось із позовними вимогами лише до заподіювача шкоди, цивільна відповідальність якого застрахована, а розмір вимог відшкодування шкоди не перевищив межі ліміту відповідальності страховика.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у випадку неподання потерпілим заяви про страхове відшкодування впродовж одного року - у страховика не виникає обов`язок з виплати страхового відшкодування, а потерпілий вправі звернутися до суду за захистом своїх інтересів на загальних підставах у межах трирічної позовної давності шляхом пред`явлення позову до правопорушника - завдавача шкоди, оскільки основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального чи з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук