Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 757/11235/20-ц
провадження № 61-15935св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В. від 09 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між нею та АТ КБ «ПриватБанк» у період часу з 2010 року по 2013 рік було укладено дев`ять депозитних договорів. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у справі № 757/61496/18- у зміненій після апеляційного перегляду редакції в частині розміру пені позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь заборгованість за депозитними договорами.
Посилаючись на те, що банк не повертає кошти за депозитними договорами, які належать їй на праві власності, не виконує судове рішення, що набрало законної сили, позивач просила суд стягнути з банку на її користь пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21 лютого 2019 року по 21 лютого 2020 року в розмірі 1 633 002,84 дол. США та 219 000 грн із розрахунку: за депозитним договором №SAMDN25000710312156 від 27 квітня 2010 року - 76 650 дол. США; за депозитним договором № SAMDN25000717787379 від 04 липня 2011 року - 54 750 дол. США; за депозитним договором № SAMDNFD0070040257400 від 20 грудня 2013 року - 375 585 дол. США; за депозитним договором № SAMDNFD0070045882300 від 26 грудня 2013 року - 283 605 дол. США; за депозитним договором № SAMDN25000726778765 від 27 червня 2012 року - 361 350 дол. США; за депозитним договором № SAMDN25000710518366 від 17 травня 2010 року - 54 750 дол. США; за депозитним договором № SAMDN25000732906871 від 08 лютого 2013 року 219 000 грн; за депозитним договором № SAMDN27000726778768 від 27 червня 2012 року - 154 752,84 дол. США; за депозитним договором № SAMDN25000733913097 від 19 березня 2013 року - 271 560 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 3% річних за кожен день прострочення за період з 21 лютого 2019 року до 21 лютого 2020 року: за договором від 27 квітня 2010 року № SAMDN25000710312156 в розмірі 100 000 грн; за договором від 17 травня 2010 року № SAMDN25000710518366 в розмірі 100 000 грн; за договором від 04 липня 2011 року № SAMDN25000717787379 в розмірі 100 000 грн; за договором від 26 червня 2012 року № SAMDN25000726778765 в розмірі 100 000 грн; за договором від 27 червня 2012 року № SAMDN27000726778768 в розмірі 100 000 грн; за договором від 08 лютого 2013 року № SAMDN25000732906871 в розмірі 100 000 грн; за договором від 19 березня 2013 року № SAMDN25000733913097 в розмірі 100 000 грн; за договором від 20 грудня 2013 року № SAMDNFD0070040257400 в розмірі 100 000 грн; за договором від 26 грудня 2013 року № SAMDNFD0070045882300 в розмірі 100 000 грн. Вирішено питання про судовий збір.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що банк прострочив виконання зобов`язання з видачі ОСОБА_1 належних їй за договорами банківських вкладів коштів, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня в розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов`язання відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21 лютого 2019 року по 21 лютого 2020 року.
Ураховуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені за кожним договором банківського вкладу до розміру суми відсотків, визначених рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року в справі № 757/61496/18-ц, стягнувши з відповідача на користь позивачки по 100 000 грн пені за кожним договором банківського вкладу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 221 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21 лютого 2019 року по 21 лютого 2020 року за договором № SAMDN25000710312156 від 27 квітня 2010 року в розмірі 305 859,18 грн, за договором № SAMDN25000717787379 від 04 липня 2011 року в розмірі 195 148,50 грн, за договором № SAMDN25000726778765 від 27 червня 2012 року в розмірі 1 368 779,08 грн; за договором № SAMDN25000710518366 від 17 травня 2010 року в розмірі 218 982,49 грн, за договором № SAMDN25000732906871 від 08 лютого 2013 року в розмірі 37 014,17 грн; за договором № SAMDN27000726778768 від 27 червня 2012 року в розмірі 576 982,86 грн, за договором № SAMDN25000733913097 від 19 березня 2013 року в розмірі 1 071 937,25 грн, за договором № SAMDNFD0070040257400 від 20 грудня 2013 року в розмірі 1 346 506,31 грн, за договором № SAMDNFD0070045882300 від 26 грудня 2013 року в розмірі 1 076 763,23 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Апеляційний суд виходив із того, що банк прострочив виконання зобов`язання з видачі ОСОБА_1 належних їй за договорами банківських вкладів та ухваленого рішення суду у справі № 757/61496/18-ц у сумі 219 017,38 дол. США і 37 014,17 грн., обчисливши розмір пені за період з 21 лютого 2019 року по 21 лютого 2020 року на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо валютних депозитних договорів з переведенням іноземної валюти в українську, у розмірі 39 959 579,50 грн, а щодо депозитних вкладів у гривні в розмірі 219 000 грн з урахуванням того, що розмір пені значно перевищує реальні збитки, які на день ухвалення судом рішення у гривневому еквіваленті становить загальну суму 6 197 973,07 грн, тому дійшов висновку про зменшення розміру пені за вказаними договорами до розміру грошового зобов`язання - 6197 973,07 грн, з яких за договором № SAMDN25000710312156 від 27 квітня 2010 року підлягає стягненню пеня у розмірі 305 859,18 грн, за договором № SAMDN25000717787379 від 04 липня 2011 року - 195 148,50 грн, за договором № SAMDN25000726778765 від 27 червня 2012 року - 1 368 779,08 грн, за договором № SAMDN25000710518366 від 17 травня 2010 року - 218 982,49 грн, за договором № SAMDN25000732906871 від 08 лютого 2013 року - 37 014,17 грн, за договором № SAMDN27000726778768 від 27 червня 2012 року - 576 982,86 грн, за договором № SAMDN25000733913097 від 19 березня 2013 року - 1 071 937,25 грн, за договором № SAMDNFD0070040257400 від 20 грудня 2013 року - 1 346 506,31 грн, за договором № SAMDNFD0070045882300 від 26 грудня 2013 року - 1 097 763,23 грн.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 05 червня 2019 року в справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 201/18575/17-ц, від 05 червня 2019 року в справі № 757/53464/18-ц, від 12 лютого 2020 року в справі № 757/42043/18-ц, від 13 липня 2020 року в справі № 757/26343/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, вказує н необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає про порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення апеляційного провадження в даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , через свого адвоката - Дугінова Д. А., подала відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому зазначає, що ступінь зменшення пені (з 40 178 579,50 грн до 6 197 973,07 грн) є пропорційним, розумним та справедливим, таким, що відповідає, завданню цивільного судочинства і не порушує права позивача.
Узагальнені доводи пояснення
У січні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду пояснення, у яких зазначає, що ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 щодо відсутності споживчих правовідносин між сторонами (банком та вкладником) після розірвання договору банківського вкладу та, відповідно, відсутності підстав для застосування до таких правовідносин норм Закону України «Про захист прав споживачів» - з дати розірвання депозитних договорів на вимогу вкладника (у даному випадку, з 26 листопада 2018 року) нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» неможливо.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 757/11235/20-ц з Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено дев`ять депозитних договорів.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у справі № 757/61496/18-ц, зміненого після апеляційного перегляду в частині розміру пені, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківських вкладів, яка складається із суми вкладів, нарахованих відсотків, не нарахованих відсотків, 3% річних, визначених статтею 625 ЦК України, пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 29 листопада 2018 року по 20 лютого 2019 року.
АТ КБ «ПриватБанк» судове рішення у справі № 757/61496/18-ц, що набрало законної сили, не виконано.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).
У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано правовідносини за участю споживача.
Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годинку, якщо тривалість виконання визначено в годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовуються в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживчу послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц зазначено, що базою нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (пункт 68).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
Суди встановили, що умовами депозитних договорів сторони передбачили право достроково розірвати договір на вимогу клієнта.
Позивачка скористалася правом на дострокове розірвання депозитних договорів та 22 листопада 2018 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про виплату належних їй коштів за договорами депозитних вкладів разом з нарахованими процентами.
За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 21 лютого 2019 року по 21 лютого 2020 року, оскільки у зв`язку із розірванням указаних договорів банківських вкладів за заявою вкладника від 22 листопада 2018 року між сторонами припинено правовідносини за указаними договорами, тому частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних ОСОБА_1 відмовити.
Щодо розгляду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку в складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Наведені аргументи ОСОБА_1 для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у розумінні приписів статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, які містять виключну правову проблему та мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тридцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України в постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із цим позовом позивачка судовий збір не сплачувала, посилаючись на те, що є споживачем, який на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням його прав.
Колегія суддів скасувала судові рішення про стягнення пені за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суди вважали, що між банком та позивачкою існують споживчі правовідносини. Проте суди не врахували, що такі правовідносини припинені у зв`язку з розірванням договорів та існують правовідносини з виконання грошового зобов`язання, на які не поширюється дія умов договорів та Закону України «Про захист прав споживачів», тому позивачка не звільнена від сплати судового збору.
З таких же висновків при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат виходила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Ураховуючи, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, судовий збір, сплачений банком при зверненні з апеляційною та касаційною скаргою, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку в розмірі 36 785 грн (15 765 грн + 21 020 грн).
Керуючись статтями 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 36 785 грн, сплачений банком за подання апеляційної і касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун