Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 757/12721/17-ц
провадження № 61-34389св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
представник відповідача - Савка Володимир Васильович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Батрин О. В. від 22 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. від 03 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він, враховуючи комфортність та швидкість потягу, придбав квитки на своє ім`я та ім`я дружини зі станції Жмеринка до станції Київ-Пасажирський на потяг «Інтерсіті +», котрий мав відправитись 09 січня 2017 року о 9 год. 55 хв. та прибути до м. Києва 09 січня 2017 року о 12 год. 43 хв. Разом з тим, у день відправлення поїзд прибув на станцію Жмеринка із значним запізненням - о 14 год. 10 хв., а до станції Київ-Пасажирський - о 20 год. 39 хв.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 277,90 грн, як різницю між вартістю квитків на вказаний поїзд та вартістю квитків на інший менш комфортний поїзд, 33,90 грн пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, що проявилась у душевних стражданнях позивача з приводу вказаної ситуації - невчасного подання поїзду, тривалості поїздки, не забезпечення безкоштовним гарячим чаєм під час прямування потягу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 311,80 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи встановлення тривалості послуг з перевезення в годинах, а прострочення виконання послуг відбулося більше ніж на 3 год., то позовні вимоги про стягнення пені у визначеному позивачем розмірі підлягають задоволенню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Установивши, що за звичайних умов витрати позивача на придбання квитків на 2 особи, зокрема, на електропоїзд № 828Л зі станції Жмеринка до станції Київ-Пасажирський, який долає відстань за 5 год. 13 хв., становили б лише 98,64 грн, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 277,90 грн.
Урахувавши, що 09 січня 2017 року позивач їхав разом із дружиною та дитиною віком 1 рік 9 місяців, зазнав душевних страждань через значну затримку перевезення, суд вважав доведеними вимоги про заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір якої визначив у 2000 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року в частині стягнення коштів у розмірі 311,80 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 33,90 грн пені. У задоволенні позову про стягнення майнової шкоди відмовлено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено розмір її відшкодування до 1000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 277,90 грн збитків, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності факту спричинення позивачу збитків у розумінні приписів статті 22 ЦК України, а на інші обставини в обґрунтування такої вимоги позивач не посилався.
Урахувавши характер немайнових втрат, яких зазнав позивач і члени його сім`ї, їх тривалість, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 1000 грн.
Визнаючи обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені, апеляційний суд виходив із того, що за встановлених обставин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання за договором перевезення щодо своєчасної доставки пасажирів до пункту призначення у строк, установлений договором, останній відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» має сплати пеню у визначеному позивачем розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правові підстави для стягнення пені на користь позивача на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні. Крім того, суди не врахували, що запізнення поїзда сталося через недостатню ефективність гальм в результаті обмерзання кліщових механізмів у несприятливих погодних умовах, що в силу вимог статті 922 ЦК України виключає відповідальність перевізника. Цивільно-правові відносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на підставі договору перевезення пасажира та багажу, умовами якого право на відшкодування моральної шкоди у разі порушення його умов, не передбачене. Не встановлено такого виду цивільної відповідальності також і Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині вирішення позову про стягнення збитків, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення апеляційного суду, просить касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/12721/17-ц з Печерського районного суду м. Києва. Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указану справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року справу № 757/12721/17-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 757/12721/17-ц повернуто для розгляду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 придбав 2 квитки для себе та дружини на швидкісний потяг «Інтерсіті +» № 764 Одеса-Київ-Дарниця із відправленням зі станції Жмеринка 09 січня 2017 року о 9 год. 55 хв. та прибуттям до станції Київ-Пасажирський 09 січня 2017 року о 12 год. 43 хв. Час у дорозі мав становити 2 год. 48 хв.
На станцію Жмеринка швидкісний поїзд «Інтерсіті+» № 764 прибув о 14 год. 10 хв., тобто з запізненням більше ніж на 4 год., а на станцію Київ-Пасажирський - о 20 год. 39 хв, тобто із запізненням більше ніж на 6 год.
Посилаючись на те, що поїздка відбувалась в умовах, які не відповідають тим, на які позивач розраховував, купуючи квитки на швидкісний поїзд «Інтерсіті+» № 764 та містяться за посиланням на Інтернет-сторінці ПАТ «Українська залізниця» http://intercity.uz.gov.ua/7page ій=25, позивач просив відшкодувати йому шкоду у визначеному позові розмірі.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ«Українська залізниця» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року № 1618-ІV.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом частини першої статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Пунктом 37.3 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом встановлено, що перевізник зобов`язаний безпечно та своєчасно перевезти пасажира від пункту виїзду до пункту призначення, указаного в проїзному документі, надавши йому місце згідно з придбаним проїзним документом; своєчасно доводити до пасажирів та осіб, які зустрічають, інформацію про запізнення поїзда, зміну колії прибуття чи відправлення.
Відповідно до частини першої статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах.
Спірні правовідносини виникли з договірних відносин щодо надання транспортних послуг з перевезення пасажирів.
Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 3, 4).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У свою чергу, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Тобто у сфері дії вказаного Закону перебувають у тому числі відносини між споживачами та надавачами будь-яких послуг (включаючи послуги з перевезення).
За змістом пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
01 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) прийняла постанову, якій сформувала правовий висновок про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку про застосування статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у її постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.
Згідно з пунктом 5 статею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
За таких підстав доводи касаційної скарги відповідача про те, що за виниклих між сторонами правовідносин законом не передбачене відшкодування моральної шкоди є неприйнятними.
Установивши факт надання ПАТ «Укрзалізниця» неякісних послуг з перевезення пасажирів, що заподіло позивачу та його сім`ї моральних переживань, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.
Визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення судуапеляційної інстанції в частині стягнення пені та відшкодування моральної шкоди - без змін.
Оскільки рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року було зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання рішення суду першої інстанції у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині та рішення суду апеляційної інстанції підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 33,90 грн пені та 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2017 року у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун