№ 757/24002/20-ц

Постанова

Іменем України

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 757/24002/20-ц

провадження № 61-12356св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року, ухвалене суддею Остапчук Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч.2 ст.364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України. Процесуальне керівництво даного кримінального провадження супроводжувала Прокуратура Київської області.

29 березня 2018 року він був затриманий під час обшуку у його квартирі в рамках вказаного кримінального провадження. Після затримання він був доставлений до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області для проведення слідчих дій.

30 березня 2018 року о 00 год. 30 хв. він був доставлений та поміщений до ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у м. Києві і утримувався по 02 квітня 2018 року 15 год. 15 хв.

30 березня 2018 року о 08 год. 41 хв. прокурор Київської області повідомив йому про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст.255,ч.4 ст.28 ч. 5 ст. 191 ,ч.4 ст.28 ч.2 ст.364,ч.4 ст.28 ч.3 ст.209 КК України. Того ж дня старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Київської області про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 травня 2018 року, визначено заставу в розмірі 1 409 600 грн. та покладено додаткові обов`язки згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України.

Постановою прокурора від 20 березня 2019 року кримінальне провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року в частині підозри відносно нього було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості.

Позивач посилався на те, що під час перебування під арештом він фактично перебував у ізоляції від суспільства, був позбавлений нормального ритму життя та змоги здійснювати належним чином адвокатську і підприємницьку діяльність, матеріально забезпечувати себе та свою родину. Вжиті щодо нього заходи та обмеження завдали значних душевних переживань не лише йому, але і його дружині та сину. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 78 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суди послалися на те, що ОСОБА_1 12 місяців перебував під слідством та утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди виходили із засад розумності, справедливості, глибини душевних страждань позивача та змін у його життєвому укладі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Заявник посилався на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У серпні 2021 року прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому послалася на те, що з урахуванням періоду перебування позивача під слідством та розміру мінімальної заробітної плати на користь позивача слід стягнути 72 000 грн, а не 78 000 грн, які стягнуто судом, тому просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом і на час спірних відносин був головою Адвокатського об`єднання «Гільдія Права».

29 січня 2014 Слідчим управлінням ГУ НП в Київській області зареєстроване кримінальне провадження № 12014110130000360 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст.364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України. Процесуальне керівництво даного кримінального провадження супроводжувала Прокуратура Київської області.

29 березня 2018 року в рамках вказаного провадження було затримано ОСОБА_1 . Після затримання, він був доставлений до СУ ГУНП у Київській області для проведення слідчих дій.

30 березня 2018 року о 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 був доставлений та поміщений до ізолятора тимчасового тримання ГУНП у м. Києві, де утримувався по 02 квітня 2018 року 15 год. 15 хв.

30 березня 2018 року о 08 год. 41 хв. прокурор Київської області повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст.255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

30 березня 2018 року старший слідчий СУ ГУ НП в Київській області звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Київської області про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 травня 2018, визначено заставу в розмірі 1 409 600 грн. та покладено додаткові обов`язки згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 20 березня 2019 року кримінальне провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року в частині підозри ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що перебування під слідством і судом завдало йому моральних страждань, він втратив ділову репутацію, був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, а також не мав змоги в повній мірі захищати інтереси своїх клієнтів. На підставі наведеного позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив у 3 000 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував під слідством з 29 березня 2018 року по 20 березня 2019 року. З 29 березня 2018 року по 02 квітня 2018 року він перебував у слідчому ізоляторі.

Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суди виходили із того, що він 12 місяців перебував під слідством та кілька днів утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. Після звільнення з під варти він також був обмежений у вільному виборі місцезнаходження, у зв`язку з переслідуванням з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальне провадження відносно позивача.

На підставі цього суди дійшли висновку про відшкодування ОСОБА_1 78 000 грн. моральної шкоди, виходячи із розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством що відповідає положенням наведеного вище Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду», а також засадам розумності та справедливості.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18), оскільки цією постановою скасовані судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з неї. За результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.

Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність правових підстав для задоволення його позову в повному обсязі. Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.

Доводи щодо створення ОСОБА_1 перешкод у наданні ним адвокатських послуг та неотримання у зв`язку з цим гонорарів враховані судами при визначенні моральної шкоди. При цьому колегія суддів Касаційного цивільного суду звертає увагу, що такі посилання заявника зводяться до тверджень про завдання йому матеріальної шкоди, проте вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди позивачем не заявлено, тому вони не розглядаються.

Слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров