30.08.2024

№ 757/26787/22-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 757/26787/22

провадження № 61-2092св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Говтвяниця Марія Василівна, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року у складі судді у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,про усунення перешкод у спілкуванні з онукою.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є рідною матір`ю ОСОБА_5 , з яким відповідачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2015 року до 06 листопада 2017 року.

У шлюбі у відповідачки ОСОБА_2 та її сина народилася дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка для неї є рідною онукою та яка після розірвання шлюбу, залишилась проживати разом з відповідачкою.

Одразу після народження онуки вона намагалася по мірі своїх можливостей (з урахуванням її постійного місця проживання в США) спілкуватися з нею, брати участь у її вихованні.

Позивачка вказувала, що її відносини з відповідачкою є емоційними та нестабільними, ситуація ускладнювалась поведінкою її сина та колишнього чоловіка відповідача - ОСОБА_5 , який не виконує своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини та не сплачує аліменти.

Разом із тим, 20 вересня 2019 року між нею та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір щодо спілкування з дитиною, який належним чином відповідачкою не виконується.

ОСОБА_1 зазначала, що вона намагалась владнати конфліктну ситуацію, залучала до цього Службу у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, однак така ініціатива не була прийнята відповідачкою, яка, починаючи з листопада 2021 року, почала ігнорувати звернення, дзвінки та прохання бабусі, припинивши виконувати умови укладеного договору.

Тому позивачка вимушена звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, які чинить відповідачка, та встановлення способів спілкування з онукою в межах її потреб та з урахуванням її віку.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди їй у спілкуванні з онукою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступні умови спілкування та побачень її, як бабусі, з онукою:

спілкування не менше 1 разу на тиждень тривалістю не менше 15 хв. та не більше 60 хв. у проміжок часу з 19:00 до 22:00 за часом місцезнаходження дитини, шляхом проведення аудіо-, відеодзвінка з використанням Інтернет-месенджерів (Facetime, Facebook, Skype, Viber, WhatsApp тощо) з номера ОСОБА_1 на номер ОСОБА_2 (за умови попереднього узгодження дати та часу дзвінка в окремо виділеній для цього групі в зручному для сторін Інтернет-месенджері та/або електронному листуванні);

побачення ОСОБА_1 з онукою відбувається без присутності ОСОБА_2 , оскільки вік дитини і відносини дитини та ОСОБА_1 дають можливість особистого спілкування без присутності матері, при цьому ОСОБА_1 забезпечує можливість щоденного одноразового сеансу зв`язку (телефон, Інтернет-месенджери тощо) ОСОБА_2 з донькою;

не менше 2 раз та не більше 4 разів на рік ОСОБА_1 та онука можуть проводити спільний відпочинок тривалістю не менше 5 календарних днів та не більше 21 календарного дня (якщо ОСОБА_2 не дасть згоду на більш тривалий строк), при цьому ОСОБА_1 та онука мають право проводити разом принаймні 50% сімейних свят (день народження онуки, Новий рік, Різдво);

місцем спільного відпочинку ОСОБА_1 та онуки може бути м. Київ, інші місця в межах України та/або за її межами (вибір місця відпочинку здійснює ОСОБА_1 , яка надає ОСОБА_2 інформацію та документацію на підтвердження належного оформлення відпочинку);

спільний відпочинок ОСОБА_1 та онуки погоджується з ОСОБА_2 в окремо створеній для цього групі в зручному для сторін Інтернет-месенджері та/або в електронному листуванні за 7-31 календарний день до його початку (відмова ОСОБА_2 у побаченні ОСОБА_1 з онукою має бути належно аргументована письмовими доказами (медичним документом про стан здоров`я доньки, квитками про заплановані на цей час поїздки тощо), за достовірність яких несе відповідальність ОСОБА_2 ;

під час спільного відпочинку ОСОБА_1 та онуки, ОСОБА_1 повинна дотримуватися режиму харчування, сну, звичок та вподобань онуки, згідно з рекомендаціями ОСОБА_2 ;

при погодженні спільного відпочинку ОСОБА_1 з онукою за межами України відповідачка ОСОБА_2 зобов`язана не пізніше 14 календарних днів до дати початку відпочинку підготувати заяву на згоду на виїзд дитини за кордон, забезпечити наявність необхідних документів дитини (закордонного паспорта тощо) на момент поїздки;

ОСОБА_1 має право бачитись з онукою з урахуванням визначених вище положень у випадку фактичного знаходження дитини на території будь-якої іноземної держави, відмінної від України;

ОСОБА_1 має право надавати бачитись онуці з батьком - ОСОБА_5 під час перебування онуки з ОСОБА_1 (за умови дотримання всіх інших зобов`язань перед ОСОБА_2 );

на запит ОСОБА_1 електронною поштою (не частіше ніж 1 раз в тиждень) ОСОБА_2 зобов`язана протягом 2 календарних днів надавати електронною поштою правдиву відповідь із інформацією про стан здоров`я онуки (в тому числі, але не виключно: довідок, виписок, аналізів тощо), місце її фактичного перебування, навчання, дозвілля, пересування, можливості побачень з онукою згідно із судовим рішенням (електронна адреса Брошкової Ірини: ІНФОРМАЦІЯ_2 , електронна адреса ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про технічну неможливість користуватися електронною поштою більш ніж 7 календарних днів поспіль одна сторона повідомляє іншу в Інтернет-месенджерах протягом 3 календарних днів з моменту настання таких обставин);

ОСОБА_2 зобов`язана не перешкоджати ОСОБА_1 у безпосередньому спілкуванні (отриманні поточної інформації щодо онуки) з вихователем/вчителем та/або керівником навчального закладу, який відвідує онука, дитячим лікарем, логопедом, шкільним психологом, викладачем секції, гуртка тощо (судове рішення із даною умовою є документом, що підтверджує право ОСОБА_1 на спілкування із зазначеним вище колом осіб щодо умов проживання, навчання, розвитку та стану здоров`я онуки);

зобов`язати Службу у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 встановленого судом графіка побачень ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено належними, достовірними та допустимими доказами те, що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з онукою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сторожука Ю. М. звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_10 , залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 19квітня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Говтвяниці М. В. через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргоюна рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року.

У касаційній скарзі заявниця просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 та син позивачки ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2015 року.

Вказаний шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року (справа № 761/29546/17).

У даному шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька - ОСОБА_6 .

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 вересня 2020 року у справі № 759/19553/19 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю - ОСОБА_2 .

Сторонами визнається та не заперечується, що позивачка ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_5 - колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а відтак - рідною бабою малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір щодо спілкування з онукою, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мішеніним І. С.

Пунктом 4.3. вказаного договору визначено, що всі спори, що виникають в процесі виконання цього договору та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.

Встановлено, що у добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо питань спілкування позивачки з онукою, зокрема з питань виконання умов договору від 20 вересня 2019 року. З наданих сторонами доказів вбачається, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виникають взаємні непорозуміння щодо виховання малолітньої дитини.

Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою США, де постійно проживає. При цьому відповідачка ОСОБА_2 разом із малолітньою донькою, будучи громадянами України, на цей час, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, тимчасово проживають у Федеративній Республіці Німеччина.

Наданим Печерською районною в м. Києві державної адміністрації висновку про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (онукою) та у її вихованні № 105/01-438/В-140 від 28 березня 2023 року визнано за доцільне визначити участь баби - гр. ОСОБА_1 у вихованні онуки - малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком: не менше 1 разу на тиждень, тривалістю на менше 15 хвилин та не більше 60 хвилин, в проміжок часу з 19 год 00 хв. до 22 год 00 хв. за часом місцезнаходження дитини, шляхом проведення аудіо/відео дзвінка з використанням інтернет-месенджерів; не менше 2 та не більше 4 разів на рік бабуся та онука можуть проводити спільний відпочинок тривалістю не менше 5 календарних днів та не більше 21 календарного дня.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу часті у вихованні онука задовольнили.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачкою не доведено належними, достовірними та допустимими доказами те, що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з онукою.

При цьому суди вказали, що сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами у справі не є доказом того, що відповідачка створює перешкоди позивачці у питаннях, пов`язаних із вихованням та спілкуванням малолітньої дитини.

Разом із цим, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, не звернув уваги на те, що саме по собі подання позову про визначення порядку спілкування з онукою та наявність заперечень сторони відповідача, свідчить про наявність таких перешкод.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 711/9775/15-ц (провадження № 61-6670св18).

Водночас, зміст пункту 4.3. укладеного 20 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору щодо спілкування з онукою, передбачає можливість вирішення спорів, що виникають в процесі виконання цього договору, у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.

Крім цього, при розгляді справи зазначеної категорії слід приймати до уваги, що конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з внуками.

Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справа № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Говтвяниця Марія Василівна, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов