№ 757/27977/19-ц

Постанова

Іменем України

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 757/27977/19-ц

провадження № 61-11956св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

заявник - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області,

заінтересовані особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (особа, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю), Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (банк, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Поливач Л. Д., Махлай Л. Д., у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулося до суду із заявою, в якій просило зобов`язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») розкрити Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) інформацію, що містить банківську таємницю, відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ).

Заяву мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 з 20 вересня 2001 року зареєстрована в Кам`янській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за номером 2687613886 та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування.

Згідно отриманих відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів фізичним особам- підприємцям за ознакою «157» (дохід, виплачений самозайнятій особі) останньою отримано дохід за 2016 рік у сумі 26 802,33 грн. Відповідно до наданих до Кам`янської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області декларацій про майновий стан та доходи ОСОБА_1 задекларовано дохід в сумі 5 458 824,37 грн, за 2015 рік - 1 876 225,11 грн, за 2016 рік - 2 285 860,38 грн, за 2017 рік - 1 296 738,88 грн. Витрати в сумі 5 366 416,10 грн, за 2015 рік - 1 849 182,78 грн, за 2017 рік - 1 050 781,72 грн. Чистий оподатковуваний дохід у сумі 5 166,28 грн, 2016 рік - 975 грн, 2017 рік - 4 191,28 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 включено до плану графіку на 2018 рік як платника, який має ризики щодо несплати податків та зборів та невиконання іншого законодавства у зв`язку зі здійсненням останньою значних фінансово-господарських операцій; значним відсотком витрат - 99 %, при цьому інші витрати - 24 %; наявністю розбіжностей між сумою податкових зобов`язань з ПДВ та задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік - 413,48 тис. грн; невідповідністю кількості найманих працівників виду діяльності та обсягам постачання.

Працівниками відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області на виконання своїх контролюючих зобов`язань та відповідно до наказів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23 серпня 2018 року № 4817-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та від 20 серпня 2018 року № 4996-п «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23 серпня 2018 року №4817-п», а також плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, 05 вересня 2018 року здійснено вихід за адресою реєстрації місця проживання ФОП ОСОБА_1 з метою пред`явлення направлень на проведення перевірки.

Працівниками відділу встановлено факт відсутності останньої, що підтверджується актом про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з її відсутністю за податковою адресою від 05 вересня 2018 року № 49940/04-36-13-05/ НОМЕР_1 .

У зв`язку з вказаними обставинами ГУ ДФС у Дніпропетровській області позбавлено можливості здійснити всі передбачені законом заходи контролю щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства. Перевірка господарської діяльності останньої є можливою тільки з використанням інформації про обсяг та обіг коштів на банківських рахунках підприємства, тобто інформації, що містить банківську таємницю.

Ураховуючи викладене, на підставі статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДФС у Дніпропетровській області просило суд зобов`язати АТ «Райффайзен Банк Аваль» розкрити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області інформацію, що містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_2 із зазначенням назви та кодів ЄДРПОУ контрагентів, дати, суми операцій та призначення платежу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, у задоволенні заяви ГУ ДФС у Дніпропетровській області відмовлено відповідно до частини п`ятої статті 350 ЦПК України.

Суди виходили з того, що заявником всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано будь-яких доказів наявності ризиків щодо реальності проведених фінансово-господарських операцій ФОП ОСОБА_1 . Крім того, у заяві про розкриття інформації, що є банківською таємницею, щодо ФОП ОСОБА_1 ГУ ДФС України у Дніпропетровській області не зазначило обґрунтування необхідності розкриття цієї інформації. Довідка про відкриття банківських рахунків сама по собі не може вважатися підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Також суди вважали, що не відповідає закону вимога заяви ГУ ДФС України у Дніпропетровській області про розкриття банківської таємниці відносно контрагентів ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вищевказаних судових рішень заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. від 26 серпня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У вересні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., від 13 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року і витребувано із Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/27977/19-ц.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві: Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Лідовець Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 20 вересня 2001 року в Кам`янській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а. с. 24). Згідно з інформацією з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 26 квітня 2018 року (а. с. 17).

ФОП ОСОБА_1 включено до плану графіку на 2018 рік як платника, який має ризики щодо несплати податків та зборів та невиконання іншого законодавства у зв`язку зі здійсненням останньою значних фінансово-господарських операцій; значним відсотком витрат - 99 %, при цьому інші витрати - 24 %; наявністю розбіжностей між сумою податкових зобов`язань з ПДВ та задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік - 413,48 тис. грн; невідповідністю кількості найманих працівників виду діяльності та обсягам постачання.

Відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23 серпня 2018 року № 4817-п, у редакції наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30 серпня 2018 року №4996-п «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23.08.2018 року № 4817-п» призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року з питань дотримання вимог законодавства податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а. с. 12-16).

05 вересня 2018 року працівниками відділу ГУ ДПС у Дніпропетровській області було здійснено вихід за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та встановлено факт її відсутності за податковою адресою, про що складено відповідний акт про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 05 вересня 2018 року № 49940/04-36-13-05/ НОМЕР_1 (а. с. 24).

Відповідно до Положення про ГУ ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2019 року № 14, ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а. с. 120-121).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом заяви ГУ ДФС у Дніпропетровській області є вимога про розкриття банківської таємниці відносно ФОП ОСОБА_1 за відкритим на її ім`я в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» рахунком № НОМЕР_2 , із зазначенням назви та коду ЄДРПОУ контрагентів, дати, суми операцій та призначення платежу за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, з метою проведення детального аналізу підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Правовою підставою звернення з указаною заявою ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначило статтю 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також статтю 20 ПК України.

Згідно з частиною першою статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Банківською таємницею є, зокрема, відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України (пункт1 частини другої статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Відповідно до вимог пунктів 20.1.4, 20.1.5 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках.

У статті 75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом статті 348 ЦПК Україниу заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено.

Відповідно до частини другої статті 350 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Пунктом 42.2. статті 42 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У цій справі судами встановлено і не спростовано матеріалами справи, що заявник - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 вибула із податкової адреси, та неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки. Таким чином, заявником не доведено проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства; не доведено наявності ризиків щодо реальності проведених фінансово-господарських операцій ФОП ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами (зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо).

Враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що заявник не надав суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, які правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку, що заявник, як контролюючий орган, не довів існування обставин, за яких перевірка є неможливою або є інша об`єктивна потреба у розкритті інформації, яка містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги посилання в касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 752/19172/18 (провадження № 61-6822св19).

Зазначений Верховним Судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці та, на переконання колегії суддів, є справедливим з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться, значною мірою, до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець