Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 757/31879/20-ц
провадження № 61-2054св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-ЛТД», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації,
третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-ЛТД» та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», про визнання наказу та свідоцтва про право власності на нежилий будинок недійсним та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати недійсним наказ про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 10 листопада 1999 року № 584-В;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежилий будинок від 12 листопада 1999 року, серії НОМЕР_1, видане Київською міською державною адміністрацією, що зареєстровано від 16 листопада 1999 року за № 3232П в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації»;
- зобов`язати відповідача здійснити демонтаж прибудови загальною площею 39,7 кв. м, що знаходиться на лівій терасі між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернути в попередній стан павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Вимоги обґрунтовує тим, що у 1959 році між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було погоджено будівництво павільйону. У 1994 році цей павільйон увійшов до складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-ЛТД» (далі - ТОВ «Олімп-ЛТД», товариство). Разом з тим ТОВ «Олімп-ЛТД» без дотримання установленого законом порядку (документації та дозволів) здійснило перебудову павільйону у нежитлове приміщення. На новостворене майно на підставі оспорюваного наказу видано оспорюване свідоцтво. В подальшому була здійснена незаконна прибудова.
В квітні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову у якій просив:
- заборонити ТОВ «Олімп-ЛТД» самостійно та із залученням підприємств, установ, організацій та/або інших осіб вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно, проводити (виконувати, здійснювати) будівельні роботи та будь-які інші роботи із реконструкції та будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а також проводити (виконувати, здійснювати) будь-які дії з поділу, виділу, добудови, реконструкції, збільшення або зменшення площі вказаного приміщення, за цією адресою;
- накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Необхідність у забезпеченні позову обґрунтовує тим, що товариство може відчужити нерухоме майно або вчинити інші дії, які просить заборонити заявник у заяві про забезпечення позову. Далі посилається на підстави позову та на судові рішення, згідно яких у власність ОСББ «Центр» має бути передана земельна ділянка, на якій знаходиться прибудова, що вказана у вимогах. Окрім того, в березні 2020 року Державною архітектурною будівельною інспекцією з порушенням будівельних та пожежних норм видано дозвіл на реконструкцію із надбудовою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також надано дозвіл на виконання будівельних робіт та на теперішній час службовими особами ТОВ «Олімп-ЛТД» проводяться відповідні підготовчі роботи для будівельних робіт.
У заяві вказав на відсутність необхідності у зустрічному забезпеченні, оскільки відповідач не обмежується у праві володіння майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 12 квітня 2021 року під головуванням судді Вовка С. В. заяву про забезпечення позову задовольнив:
- заборонив ТОВ «Олімп-ЛТД» самостійно та із залученням підприємств, установ, організацій та/або інших осіб вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно проводити (виконувати, здійснювати) будівельні роботи та будь-які інші роботи із реконструкції та будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а також проводити (виконувати, здійснювати) будь-які дії з поділу, виділу, добудови, реконструкції, збільшення або зменшення площі вказаного приміщення, за цією адресою;
- наклав арешт на майно, що належать ТОВ «Олімп-ЛТД» а саме: на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 є житловим, пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від 15 квітня 2008 року № 424/1/16-08, охоронний № 486-Кв. Будинок АДРЕСА_2 є також житловим, пам`яткою архітектури місцевого значення згідно із наказом Міністерства культури України від 18 квітня 2017 року № 324, охоронний № 163-К. Елементи благоустрою вищезазначених будинків (підпірні стіни, гранітні сходи, тераси) є невід`ємною частиною пам`ятки-ансамблю споруд на АДРЕСА_3 . Доводи позивача про те, що проведення будівельних робіт з реконструкції павільйону кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на лівій терасі житлового будинку АДРЕСА_2 може призвести до руйнування вказаного будинку та можливої загибелі його мешканців, суд визнав обґрунтованими.
На підставі викладеного місцевий суд також дійшов висновків, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Додатковою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року під головуванням судді Вовка С. В., з урахуванням ухвали від 17 червня 2021 року щодо виправлення описки, постановлено:
- заборонено ТОВ «Олімп-ЛТД», самостійно та із залученням підприємств, установ, організацій та/або інших осіб вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно проводити (виконувати, здійснювати) будівельні роботи та будь-які інші роботи із реконструкції та будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а також проводити (виконувати, здійснювати) будь-які дії з поділу, виділу, добудови, реконструкції, збільшення або зменшення площі вказаного приміщення, за цією адресою;
- накладено арешт на майно, що належить ТОВ «Олімп-ЛТД» а саме: на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Суть додаткової ухвали зводиться до приведення її у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме додатково вказано відомості про стягувача та боржника, строк пред`явлення її до виконання.
Київський апеляційний суд постановою від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Олімп-ЛТД» задовольнив.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року скасував та постановив нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначені позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки предметом позову не є відповідність/невідповідність проведення будівельних робіт певним нормам і стандартам; відповідність/невідповідність будівлі проектній документації та дозвільним документам, а висновок суду про доцільність такого забезпечення та установлення визначених обмежень діяльності юридичної особи помилковий.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати, а ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та від 08 червня 2021 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову прийняв рішення без участі позивача та його представника, що потягло за собою неврахування очевидних фактів самочинного будівництва, що може призвести до негативних наслідків.
Зазначає, що 20 грудня 2021 року до апеляційного суду його представником було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою позивача та його представника. У представника підвищилась температура і цього дня він був на прийомі у сімейного лікаря, йому було призначено лікування та видано електронний листок непрацездатності, а у позивача 19 грудня 2021 року піднявся артеріальний тиск, він звернувся до сімейного лікаря, який призначив йому домашнє лікування.
Вважає, що грубе та зухвале нехтування вимогами чинного законодавства з боку ТОВ «Олімп-ЛТД» призводить до триваючого цивільного правопорушення, погіршує стан будинків та майна, яке знаходиться у співласності мешканців багатоповерхових будинків, тому накладення арешту на майно та судова заборона здійснення ремонтних робіт є справедливою та такою, що співвідноситься з заявленими позовними вимогами. Вказує, що наявні реальні підстави вважати, що спірний об`єкт може бути підданий реконструкції або знищений.
Зазначає, що ТОВ «Олімп-ЛТД» в 1998 році було самовільно, без отримання дозвільних документів для проведення будівельних робіт, проведено перебудову павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» у нежитлове приміщення загальною площею 166,5 кв. м, що підтверджується відповідними доказами.
Разом із тим вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги також на те, що однією із вимог було зобов`язання здійснити демонтаж прибудови загальною площею 77,4 кв. м, що знаходиться на лівій терасі між житловими будинками, отже у випадку задоволення позову в цій частині незабезпечення позову зможе ускладнити у майбутньому виконання рішення або призвести до неможливості його виконання і є підстави вважати, що спірний об`єкт може бути підданий реконструкції або знищений.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Печерського районного суду м. Києва.
Матеріали справи № 757/31879/20-ц надійшли до Верховного Суду 01 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 листопада 1999 року на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 10 листопада 1999 року № 584-В ТОВ «Олімп-ЛТД» видано свідоцтво про право власності на нежилий будинок в цілому - кафе, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
Будинок АДРЕСА_1 є житловим, пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від 15 квітня 2008 року № 424/1/16-08, охоронний № 486-Кв. Будинок АДРЕСА_2 є також житловим, пам`яткою архітектури місцевого значення згідно із наказом Міністерства культури України від 18 квітня 2017 року № 324, охоронний № 163-К. Елементи благоустрою вищезазначених будинків (підпірні стіни, гранітні сходи, тераси) є невід`ємною частиною пам`ятки-ансамблю споруд на АДРЕСА_3 .
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати недійсним наказ про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 10 листопада 1999 року № 584-В; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежилий будинок від 12 листопада 1999 року, серії НОМЕР_1, видане Київською міською державною адміністрацією, що зареєстровано від 16 листопада 1999 року за № 3232П в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; зобов`язати відповідача здійснити демонтаж прибудови загальною площею 39,7 кв. м, що знаходиться на лівій терасі між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернути в попередній стан павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1».
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
Колегія суддів зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову уважається підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення.
Апеляційним судом встановлено, що 12 листопада 1999 року на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 10 листопада 1999 року № 584-В ТОВ «Олімп-ЛТД» видано свідоцтво про право власності на нежилий будинок в цілому - кафе, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно заявлених вимог позивачем оспорюються наказ про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, свідоцтво про право власності на нежилий будинок, а також позивач просить зобов`язати відповідача здійснити демонтаж прибудови загальною площею 39,7 кв. м, що знаходиться на лівій терасі між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернути в попередній стан павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, вимоги позовної заяви та заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що визначені позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки предметом позову не є відповідність/невідповідність проведення будівельних робіт певним нормам і стандартам; відповідність/невідповідність будівлі проектній документації та дозвільним документам, отже суд апеляційної інстанції правильно вважав, що висновок місцевого суду про доцільність такого забезпечення та установлення визначених обмежень діяльності юридичної особи є помилковим.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував також те, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів. Колегія суддів зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість поданими доказами припущень заявника, що відповідач розпочне будівельні роботи або інші роботи з реконструкції спірного нежитлового приміщення, адже як слідує із заяви про забезпечення позову заявник зазначав, що у нього є інформація, що уповноважені особи ТОВ «Олімп-ЛТД» мають намір розпочати проведення реконструкції та будівельних робіт нежитлового приміщення.
Тобто ухвала місцевого суду побудована на припущеннях без обґрунтування, дослідження та оцінки доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про неможливість чи ускладнення виконання рішення у справі у випадку задоволення позову.
Вищенаведеним також спростовуються аналогічні за змістом доводи касаційної скарги.
Крім того колегія суддів зауважує, що предметом позову у цій справі є також такі позовні вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним наказу про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
В разі задоволення позову рішення суду в цій частині не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому місцевий суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб - накладення арешту на майно, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, прийняв рішення без участі позивача та його представника, що свідчить про порушення норм процесуального права, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд зазначав, що від представника ОСОБА_1 - адвоката Бикович Ю. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано погіршенням стану здоров`я як ОСОБА_1 , так і адвоката Бикович Ю. В.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд визнав причини неявки позивача та його представника неповажними, врахувавши, що доказів на підтвердження визначених у заяві обставин суду не надано, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. В. Пророк