Постанова
Іменем України
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 757/36999/20
провадження № 61-1677св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частини зазначено квартири, визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частини квартири; визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши йому у користування житлові кімнати площами 13,9 кв. м, 20,3 кв. м, санвузол площею 5,0 кв. м, балкон площею 1,1 кв. м, залишити у користуванні ОСОБА_2 житлові кімнати площами 23,7 кв. м, 14,0 кв. м, санвузол площею 2,5 кв. м; залишити у їхньому спільному користуванні кухню площею 12,7 кв. м, коридор площею 7,0 кв. м, кладову площею 0,9 кв. м, тамбур площею 1,4 кв. м; здійснити поділ спільного сумісного рухомого майна, виділивши йому в натурі та визнати його право власності на майно, яке знаходиться у кімнаті площею 13,9 кв. м: вмонтовану шафу-купе вартістю 1 500,00 грн, двоспальне ліжко з ортопедичним матрацом вартістю 4 500,00 грн, світильник стельовий вартістю 300,00 грн, світильник настінний вартістю 200,00 грн, тумбу для речей вартістю 1 500,00 грн, тумбу при ліжку вартістю 1 000,00 грн, стілець до тумби із дзеркалом вартістю 500,00 грн, килим Flora 150х150 вартістю 500,00 грн, торшер вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 20,3 кв. м: диван « Річард » вартістю 5 000,00 грн, світлодіодний світильник стельовий, два світлодіодні світильники настінні вартістю 3 000,00 грн, вмонтовану шафу-купе, тумбу під телевізор вартістю 2 000,00 грн, кондиціонер вартістю 2 000,00 грн, письмовий стіл вартістю 500,00 грн, навісну тумбу для книг вартістю 350,00 грн, килимове покриття вартістю 500,00 грн, ноутбук ASUSх550сс вартістю 3 000,00 грн, стілець для роботи за комп`ютером вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 23,7 кв. м: стіл письмовий «Леон» вартістю 500,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 14,0 кв. м: крісло для роботи за комп`ютером вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у санвузлі площею 5,0 кв. м: пральну машину LG F2J6NMOW вартістю 6 000,00 грн, бойлер Electrolux EWX 30 Quantum Slim вартістю 400,00 грн, шафу настінну для білизни вартістю 200,00 грн, дзеркало вартістю 200,00 грн, електричну сушарку для рушників вартістю 300,00 грн, електричний фен вартістю 200,00 грн; майно, яке знаходиться на балконі площею 1,1 кв. м: обігрівач масляний Delonghi вартістю 400,00 грн, конвертор Atlantic F17_1999 вартістю 300,00 грн, електричний прилад для приготування шашликів вартістю 300,00 грн, сушарку для білизни навісну вартістю 200,00 грн, сушарку для білизни підлогова вартістю 150,00 грн, холодильник Gorenye RK 41295 W вартістю 2 000,00 грн, фритюрницю вартістю 500,00 грн, ультразвуковий зволожувач повітря Orion вартістю 300,00 грн, електричний віник Karcer вартістю 300,00 грн, всього майна на загальну суму 42 740,00 грн; відповідачці виділити у натурі та визнати її право власності на майно, яке знаходиться у кімнаті площею 20,3 кв. м: пилосос LG VK 71189HC вартістю 400,00 грн, пилосос Philips вартістю 400,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 23,7 кв. м: диван вартістю 5 000,00 грн, меблевий гарнітур (тубу під телевізор, дві тумби) вартістю 5 000,00 грн, кондиціонер LG A 12 AW1 A 12 AWU вартістю 2 500,00 грн, два крісла вартістю 3 000,00 грн, світильник стельовий, два настінні світильника вартістю 2 000,00 грн, телевізор LED LG 42SL9000 вартістю 5 000,00 грн, килим Flora 250х350 вартістю 1 000,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 14,0 кв. м: вмонтовану шафу-купе, тумбу трьохсекційну вартістю 5 000,00 грн, світлодіодний світильник вартістю 2 000,00 грн, диван «Самба» вартістю 5 000,00 грн, письмовий стіл вартістю 500,00 грн, пуф червоного кольору вартістю 250,00 грн, килимове покриття вартістю 500,00 грн, настільну лампу вартістю 200,00 грн, годинник настінний вартістю 200,00 грн, принтер Canon PiXMA G1411 вартістю 2 000,00 грн, крісло для роботи за комп`ютером ортопедичне вартістю 600,00 грн, принтер-сканер НР вартістю 500,00 грн, настінний світильник вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у санвузлі площею 2,5 кв. м: шафу для речей вартістю 200,00 грн, дзеркало вартістю 150,00 грн, електричну сушарку для рушників вартістю 250,00 грн; майно, яке знаходиться на балконі площею 1,1 кв. м: електричну швейну машину вартістю 1 000,00 грн, всього майна на загальну суму 42 750,00 грн; залишити у спільному користуванні: майно, яке знаходиться у кімнаті площею 13,9 кв. м: Wi-Fi роутер вартістю 2 000,00 грн; майно, яке знаходиться у кухні площею 14,0 кв. м: вмонтований кухонний меблевий гарнітур вартістю 3 000,00 грн, електричну варильну поверхню з духовою шафою вартістю 2 500,00 грн, вмонтований холодильник Whirlpool вартістю 2 000,00 грн, посудомийну машину Bosch SMV50E90EU вартістю 1 500,00 грн, телевізор Samsung UE 28J4100AKXUA вартістю 1 500,00 грн, обідній стіл вартістю 1 000,00 грн, чотири стільці вартістю 600,00 грн, кухонний диван вартістю 500,00 грн, електричний чайник Delonghi вартістю 500,00 грн, тостер Delonghi вартістю 500,00 грн, мікрохвильову піч LG NS-2349H вартістю 700,00 грн, килимове покриття вартістю 300,00 грн, електричну соковижималку для цитрусових вартістю 150,00 грн, кухонне приладдя, посуд, вази вартістю 5 450,00 грн, мультиварку Panasonic SR-TMХ18/SR-TMX10 вартістю 750,00 грн, кухонний комбайн Moulinex вартістю 600,00 грн, електричну соковижималку для овочів, фруктів вартістю 500,00 грн; майно, яке знаходиться у коридорі площею 7,0 кв. м, кладовій площею 0,9 кв. м, тамбурі площею 4 кв. м: вмонтовану шафу-купе вартістю 1 000,00 грн, вмонтовану тумбу для речей і взуття вартістю 500,00 грн, килим Rubin Oriental 150х150 вартістю 300,00 грн, килим Rubin Oriental 100х200 вартістю 300,00 грн, люстру вартістю 300,00 грн, чотири світильника вартістю 400,00 грн, домофон вартістю 100,00 грн, лавку вартістю 150,00 грн, лавку вартістю 150,00 грн.
На обґрунтування позову посилався на те, що 29 серпня 1999 року між сторонами укладено шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначене ним майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, загальна вартість придбаного у період шлюбу майна становить 112 950,00 грн, ціни зазначені ним на підставі цін у торгівельній мережі на аналогічне майно та з урахуванням його зносу.
Оскільки згоди щодо визначення їхніх часток у квартирі та спільного користування квартирою між ними не досягнуто, він змушений звернутися до суду за захистом свого майнового права.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що без встановлення обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, неможливо вирішити спір, який ініціював ОСОБА_1 щодо спірної квартири, тому у задоволенні позову в частині визнання права власності на нерухоме майно та поділ рухомого майна необхідно відмовити.
Щодо вимог про визначення користування спірною квартирою та майном у ній, то позивач не надав доказів того, що зазначене у позовні рухоме майно, є наявним на час розгляду справи, як не надав доказів дійсної вартості такого майна на час розгляду справи.
Також суд зазначив, що спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Визначено порядок користування спірною квартирою, виділивши ОСОБА_1 у користування житлові кімнати площами: 13,9 кв. м, 20,3 кв. м, санвузол площею 5,0 кв. м, балкон площею 1,1 кв. м.
Залишено у користуванні ОСОБА_2 житлові кімнати площами: 23,7 кв. м, 14,0 кв. м, санвузол площею 2,5 кв. м.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кухню площею 12,7 кв. м, коридор площею 7,0 кв. м, кладову площею 0,9 кв. м, тамбур площею 1,4 кв. м.
Здійснено поділ спільного сумісного рухомого майна, виділивши ОСОБА_1 у натурі та визнано його право власності на майно, яке знаходиться у кімнаті площею 13,9 кв. м: вмонтовану шафу-купе вартістю 1 500,00 грн, двоспальне ліжко з ортопедичним матрацом вартістю 4 500,00 грн, світильник стельовий вартістю 300,00 грн, світильник настінний вартістю 200,00 грн, тумбу для речей вартістю 1 500,00 грн, тумбу при ліжку вартістю 1 000,00 грн, стілець до тумби із дзеркалом вартістю 500,00 грн, килим «Flora» 150х150 вартістю 500,00 грн, торшер вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 20,3 кв. м: диван « Річард » вартістю 5 000,00 грн, світлодіодний світильник стельовий, два світлодіодні світильники настінні вартістю 3 000,00 грн, вмонтовану шафу-купе, тумбу під телевізор вартістю 2 000,00 грн, кондиціонер вартістю 2 000,00 грн, письмовий стіл вартістю 500,00 грн, навісну тумбу для книг вартістю 350,00 грн, килимове покриття вартістю 500,00 грн, ноутбук ASUSх550сс вартістю 3 000,00 грн, стілець для роботи за комп`ютером вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 23,7 кв. м: стіл письмовий «Леон» вартістю 500,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 14,0 кв. м: крісло для роботи за комп`ютером вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у санвузлі площею 5,0 кв. м: пральну машину LG F2J6NMOW вартістю 6 000,00 грн, бойлер Electrolux EWX 30 Quantum Slim вартістю 400,00 грн, шафу настінну для білизни вартістю 200,00 грн, дзеркало вартістю 200,00 грн, електричну сушарку для рушників вартістю 300,00 грн, електричний фен вартістю 200,00 грн; майно, яке знаходиться на балконі площею 1,1 кв. м: обігрівач масляний Delonghi вартістю 400,00 грн, конвертор Atlantic F17_1999 вартістю 300,00 грн, електричний прилад для приготування шашликів вартістю 300,00 грн, сушарку для білизни навісну вартістю 200,00 грн, сушарку для білизни підлогову вартістю 150,00 грн, холодильник Gorenye RK 41295 W вартістю 2 000,00 грн, фритюрницю вартістю 500,00 грн, ультразвуковий зволожувач повітря Orion вартістю 300,00 грн, електричний віник Karcer вартістю 300,00 грн, всього майна на загальну суму 42 740 грн.
ОСОБА_2 виділено в натурі та визнано її право власності на майно, яке знаходиться у кімнаті площею 20,3 кв. м: пилосос LG VK 71189HC вартістю 400,00 грн, пилосос Philips вартістю 400,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 23,7 кв. м: диван вартістю 5 000,00 грн, меблевий гарнітур (тубу під телевізор, дві тумби) вартістю 5 000,00 грн, кондиціонер LG A 12 AW1 A 12 AWU вартістю 2 500,00 грн, два крісла вартістю 3 000,00 грн, світильник стельовий, два настінні світильника вартістю 2 000,00 грн, телевізор LED LG 42SL9000 вартістю 5 000,00 грн, килим «Flora» 250х350 вартістю 1 000,00 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 14,0 кв. м: вмонтовану шафу-купе, тумбу трьохсекційну вартістю 5 000,00 грн, світлодіодний світильник вартістю 2 000,00 грн, диван «Самба» вартістю 5 000,00 грн, письмовий стіл вартістю 500,00 грн, пуф червоного кольору вартістю 250,00 грн, килимове покриття вартістю 500,00 грн, настільну лампу вартістю 200,00 грн, годинник настінний вартістю 200,00 грн, принтер Canon PiXMA G1411 вартістю 2 000,00 грн, крісло для роботи за комп`ютером ортопедичне вартістю 600,00 грн, принтер-сканер НР вартістю 500,00 грн, настінний світильник вартістю 300,00 грн; майно, яке знаходиться у санвузлі площею 2,5 кв. м: шафу для речей вартістю 200,00 грн, дзеркало вартістю 150,00 грн, електричну сушарку для рушників вартістю 250,00 грн; майно, яке знаходиться на балконі площею 1,1 кв. м: електричну швейну машину вартістю 1 000,00 грн, всього майна на загальну суму 42 750,00 грн.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, яке знаходиться у кімнаті площею 13,9 кв. м: Wi-Fi роутер вартістю 2 000,00 грн; майно, яке знаходиться у кухні площею 14,0 кв. м: вмонтований кухонний меблевий гарнітур вартістю 3 000,00 грн, електричну варильну поверхню з духовою шафою вартістю 2 500,00 грн, вмонтований холодильник Whirlpool вартістю 2 000,00 грн, посудомийну машину Bosch SMV50E90EU вартістю 1 500,00 грн, телевізор Samsung UE 28J4100AKXUA вартістю 1 500,00 грн, обідній стіл вартістю 1 000,00 грн, чотири стільці вартістю 600,00 грн, кухонний диван вартістю 500,00 грн, електричний чайник Delonghi вартістю 500,00 грн, тостер Delonghi вартістю 500,00 грн, мікрохвильову піч LG NS-2349H вартістю 700,00 грн, килимове покриття вартістю 300,00 грн, електричну соковижималку для цитрусових вартістю 150,00 грн, кухонне приладдя, посуд, вази вартістю 5 450,00 грн, мультиварку Panasonic SR-TMХ18/SR-TMX10 вартістю 750,00 грн, кухонний комбайн Moulinex вартістю 600,00 грн, електричну соковижималку для овочів, фруктів вартістю 500,00 грн; майно, яке знаходиться у коридорі площею 7,0 кв. м, кладовій площею 0,9 кв. м, тамбурі площею 4 кв. м: вмонтовану шафу-купе вартістю 1 000,00 грн, вмонтовану тумбу для речей і взуття вартістю 500,00 грн, килим Rubin Oriental 150х150 вартістю 300,00 грн, килим Rubin Oriental 100х200 вартістю 300,00 грн, люстру вартістю 300,00 грн, чотири світильника вартістю 400,00 грн, домофон вартістю 100,00 грн, лавку вартістю 150,00 грн, лавку вартістю 150,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачка не погоджувалася на одержання грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру. Квартира має один вхід (вихід) та відповідно до державних будівельних норм є неподільною в натурі (не може бути реально поділена). Тому єдиним можливим шляхом вирішення спору є визнання ідеальних часток у праві власності на спірну квартиру (по 1/2 кожному з колишнього подружжя), а також встановлення порядку користування нею.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 26 275,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Справу розглядити за її участі чи її представника.
Касаційна скарга мотивована тим, що крім цього позову, позивач звернувся до суду ще з іншими позовами до відповідачки про поділ майна. Суд апеляційної інстанції не врахував, що у квартирі проведено перепланування та добудову, які не узаконені, що призвело до зміни загальної та житлової площі приміщень, відсутності деяких приміщень, створення великої прохідної кімнати, зміни місця входу до кухні, у квартирі з відповідачкою проживає двоє дітей різної статті, позивач не підтвердив належними доказами факт придбання, наявність, кількість та вартість зазначеного у позові майна.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідачка не заперечувала проти запропонованого позивачем варіанту встановлення порядку користування, поділу рухомого майна, його кількості та вартості спростовується наявними у справі доказами, звукозаписом судового засідання та висновками суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 635/2263/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 671/922/18, від 18 квітня 2018 року у справі № 180/254/15-ц, Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 388цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16.
У червні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що дійсно звернувся до суду з трьома різними позовами про поділ майна подружжя, проте цим спорам притаманна різна специфіка, яка перешкоджає їхньому спільному розгляду. Вирішення питання про поділ одного об`єкта не виключає право позивача здійснити поділ інших об`єктів.
Оскільки ОСОБА_2 не погоджувалася на одержання грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, то єдиним можливим шляхом вирішення спору є визнання ідеальних часток у праві власності на спірну квартиру. Виділення ідеальних часток є ефективним захистом прав позивача. ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження перепланування спірної квартири, крім того при визнанні ідеальних часток у праві власності на квартиру її загальна площа та площа окремих кімнат не мають значення. Відповідачка при вирішенні справи не запропонувала зручний для неї порядок користування спірною квартирою з визначенням кімнат, які залишаться у її та у спільному користуванні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що сторони з 29 серпня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29 серпня 1999 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва.
Предметом спору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2012 року зареєстрована за ОСОБА_2 , договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В., зареєстрований у реєстрі за № 3262.
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначеними нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Суди встановили, що спірна квартира придбана сторонами за час перебування у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до частин першої, другої статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (частина перша статті 71 СК України).
Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Під час поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягли домовленості про поділ спірної квартири. Також відповідачка не погоджувалася на одержання грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру.
Суд апеляційної інстанції встановив, що спірна квартира має один вхід (вихід) та відповідно до державних будівельних норм є неподільною в натурі.
З урахуванням наведеного, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірна квартира придбана під час шлюбу, за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже, є їх спільною сумісною власністю, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для поділу цієї квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частини, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.
Також апеляційним судом правильно зазначив про наявність правових підстав для визначення порядку користування квартирою, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.
Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна в натурі для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15 та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16, від 10 березня 2021 року у справі № 760/21057/18, від 23 червня 2021 року у справі № 621/1686/17, від 15 листопада 2021 року у справі № 521/2949/18.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування житлом, з огляду на кількість співвласників майна, технічні характеристики квартири, зокрема розмір та кількість житлових кімнат, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням запропонованого позивачем варіанту користування спірною квартирою, врахувавши, що відповідачка не запропонувала жодного іншого варіанту.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 635/2263/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 671/922/18, від 18 квітня 2018 року у справі № 180/254/15-ц, Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 388цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, в яких зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Зазначені висновки стосуються лише спорів про визнання права власності та поділу майна подружжя та не суперечать висновкам оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що спірна квартира є спільним майном подружжя, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поділу цієї квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частини та правильно зазначив, що при визначенні ідеальних часток у праві власності на квартиру її вартість, загальна площа квартири та кімнат не має значення, оскільки ідеальні частки не виражаються в натурі та не призводять до фактичного поділу майна.
Заявниця не навела передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження в частині вирішення спору про визначення порядку користування квартирою.
Доводи касаційної скарги про те, що при встановленні порядку користування порушено права відповідача, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що кількість та вартість зазначеного позивачем майна не підтверджено жодними доказами, а у квартирі проведено перепланування та добудову, що призвело до зміни загальної площі квартири, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до повноважень Верховного Суду.
Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги за участю ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за її участю задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд касаційної скарги за її участю відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик