ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/37378/22-ц
провадження № 61-16309св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: КП «Київтеплоенерго» - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Київтеплоенерго», Київської міської ради, в якому просила: визнати дії відповідачів протиправними; скасувати безпідставні та незаконні нарахування станом на 01 грудня 2022 у сумі 61 230,50 грн; зобов`язати відповідачів припинити вимагати грошові кошти шляхом незаконного виготовлення та надсилання безпідставних нарахувань грошових платежів за не існуючи послуги та анулювати незаконні їх нарахування.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
У червні 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року.
Разом із цим, в апеляційній скарзі, яка подана повторно, ОСОБА_1 також просила апеляційний суд скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 лютого 2023 року, ухвалене у цій справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року.
Короткий зміст оскарженої ухвалисуду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року відмовлено на підставі частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявницею подано апеляційну скаргу на судове рішення, яке судом першої інстанції у межах цієї справи не ухвалювалось.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року.
У касаційній скарзі заявниця просить вказану ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржене судове рішення ухвалено апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення.
Доводи інших учасників справи
13 січня 2025 року від Київської міської ради до Верховного Суду надішов відзив, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
10 квітня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена ухвала апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (частина третя статті 258 ЦПК України).
У відповідності до частин першої, другої статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною першою статті 24 ЦПК України апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду).
Судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина перша статті 351 ЦПК України).
Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Не можуть бути об`єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц (провадження № 61-36052св18)).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , крім іншого, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року, ухвалене у справі № 757/37378/22-ц.
Разом із цим, із матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що 28 лютого 2023 року у справі № 757/37378/22-ц такий судовий акт, як рішення суду, судом першої інстанції не ухвалювався.
Відповідно до частин першої - третьої Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Відомості щодо ухвалення 28 лютого 2023 року Печерським районним судом м. Києва рішення суду у справі № 757/37378/22-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі в частині оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року, оскільки таке судове рішення судом не ухвалювалось.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм цивільного процесуального права.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов