Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/37795/17
провадження № 61-7424св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рязанцев Олександр Євгенович, на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Батрин О. В., від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лівінського С. В.,
Березовенко Р. В., Суханової Є. М., від 24 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк (далі -
ТОВ «Укрпромбанк»), Національного банку України (далі - НБУ) про визнання недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», укладеного 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ,
в частині відступлення ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги, переданих ТОВ «Укрпромбанк» в заставу НБУ відповідно до кредитного договору № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року та іпотечного договору
№ 222/Zфквіп-07 від 14 травня 2007 року, укладених між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 (справа № 757/37795/17).
Позовна заява, з урахуванням поданих уточнень, мотивована тим, що
14 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та позивачем укладено кредитний договір № 222/ФКВ-07, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит на придбання нерухомості
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» 14 травня 2007 року укладено іпотечний договір № 222/Zфквіп-07, за умовами якого
ТОВ «Укрпромбанк» передано в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
30 червня 2010 року між відповідачами укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь
ПАТ «Дельта Банк», включаючи право звернення стягнення на належне ОСОБА_1 майно.
Всупереч вимог статті 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 24 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) позивач про заміну кредитора у зобов`язаннях по яким вона виступає боржником повідомлена не була.
Крім того, за змістом пункту 2.2 договору про передачу активів та кредитних зобов`язань на користь ПАТ «Дельта Банк» передано активи
ТОВ «Укрпромбанк», що перебувають в заставі НБУ. Однак
ТОВ «Укрпромбанк» не може бути заставодавцем майнових прав, належних ОСОБА_1 , оскільки таке право йому власником не передавалось.
Позивач вважала, що оспорюваний договір про передачу активів та кредитних зобов`язань підлягає визнанню недійсним в частині, що стосується відступлення прав вимоги по кредитному та іпотечному договорах, укладених між нею та ТОВ «Укрпромбанк», як такий, що суперечить положенням статті 50 Закону України від 02 жовтня 1992 року
№ 2654-XII «Про заставу» (далі - Закон № 2654-XII), статті 24 Закону
№ 898-IV, пункту 6.4 іпотечного договору.
Також у січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до НБУ та ТОВ «Укрпромбанк» про визнання недійсним договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-1, укладеного 06 жовтня 2009 року між
ТОВ «Укрпромбанк» та НБУ, в частині прав та обов`язків ОСОБА_1 , що регулюються кредитним договором № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року та іпотечним договором № 222/Zфквіп-07 від 14 травня 2007 року (справа № 757/1780/18-ц), посилаючись на те, що такий договір застави майнових прав суперечить вимогам статей 182 203 209 220 ЦК України, статей 1, 11 Закону № 2654-XII та статті 24 Закону № 898-IV.
Стверджувала, що за своїм характером оспорюваний договір застави майнових прав є правочином про відступлення прав вимоги по договорам кредиту та іпотеки, а отже підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору застави майнових прав вказує на його нікчемність в силу
статті 220 ЦК України. Відомості про відступлення прав вимоги за іпотечним договором у встановленому законом порядку не зареєстровані.
ТОВ «Укрпромбанк» не може бути заставодавцем належного ОСОБА_1 майна та майнових прав, оскільки такі права йому власником не передавались.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року цивільні справи № 757/37795/17 та № 757/1780/18-ц об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року, залишеним постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого
2020 року без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорювані правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, не порушують прав і законних інтересів позивача. При цьому, на відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора, згода боржника не вимагається. Крім того, предметом застави за оспорюваним договором є майнові права, які за своєю правовою природою не являються нерухомим майном та законом на них не поширюється режим нерухомого майна, а тому відсутні підстави стверджувати про обов`язковість нотаріального посвідчення такого правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у квітні 2020 року касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рязанцев О. Є., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши при цьому нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рязанцев О. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 757/37795/17 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник вказує, що, ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно витлумачили положення статті 24 Закону № 898-IV, статей 11, 50 Закону № 2654-XII, статті 73 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV), статей 6 203 215 220 638 ЦК України та не застосували вимоги статей 209 216 583 628 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Наполягає на тому, що врегулювання договором застави майнових прав порядку відступлення прав за іпотечним договором вимагало нотаріального посвідчення такого правочину, що свідчить про його нікчемність.
Право НБУ на звернення стягнення на предмет іпотеки, як і право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами є недійсним, як таке, що було делеговане всупереч вимог статті 11 Закону
№ 2654-XII, статті 24 Закону № 898-IV та статті 583 ЦК України.
Недійсність договору застави майнових прав в частині прав та обов`язків ОСОБА_1 відповідно обумовлює недійсність договору про передачу активів та кредитних зобов`язань.
Стверджує, що ТОВ «Укрпромбанк» не міг бути заставодавцем належних позивачу майнових прав, оскільки такі права йому власником не передавалися.
Вказує, що оспорювані правочини стосуються прав та інтересів
ОСОБА_1 , як боржника та іпотекодавця у зобов`язаннях, права вимоги по яким були передані в заставу, а в подальшому відступлені.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 травня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 222/ФКВ-07 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в іноземній валюті на суму 61 650 доларів США з кінцевою датою повернення - 13 травня 2027 року.
Того ж дня між ОСОБА_1 з ТОВ «Укрпромбанк» укладено іпотечний договір № 222/Zфквіп-07, посвідчений нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4117, відповідно до умов якого в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, передано в іпотеку житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
06 жовтня 2009 року між НБУ та ТОВ «Укрпромбанк» укладено договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-1 (далі - договір застави майнових прав) відповідно до пункту 1.1 якого, - предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між заставадавцем та фізичними особами, перелік яких викладено у додатку 1, додатку 2, додатку 3 та додатку 4 до цього договору застави, що є його невід`ємною частинами.
Відповідно до витягу з копії додатку № 3 до договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-1 в заставу НБУ передано майнові права
ТОВ «Укрпромбанк» за кредитним договором № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року із ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 1.2.-1.3. договору застави майнових прав, - майнові права сторони за домовленістю оцінюють в сумі 2 600 265 654, 97 грн. Боржниками щодо заставодавця є фізичні особи, перелік яких наведено у додатку 1, додатку 2, додатку 3 та додатку 4 до цього договору застави, що є невід`ємними частинами (надалі разом та/або окремо всі вищезазначені суб`єкти господарювання - боржник та/або боржники.
Згідно з пунктом 1.4. договору застави майнових прав, - надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитами рефінансування, наданими згідно з: кредитним договором
від 22 жовтня 2008 року № 51, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування (далі - кредит) з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 15% (п`ятнадцять процентів) річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору від 22 жовтня 2008 року № 51 повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем; кредитним договором від 05 листопада 2008 року № 64, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування (далі -кредит) з кінцевим терміном повернення 05 травня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 15 % (п`ятнадцять процентів) річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору 05 листопада 2008 року № 64 від повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем; кредитним договором від 29 грудня
2008 року № 144, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування (далі - кредит) з кінцевим терміном повернення 22 грудня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 18% (вісімнадцять процентів) річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору від 29 грудня 2008 року
№ 144 повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем; кредитним договором від 11 вересня 2008 року № 39/09-08/СТ та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування (далі - кредит) з кінцевим терміном повернення 26 червня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 16 % (шістнадцять процентів) річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору від 11 вересня 2008 року №39/09-08/СТ повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування заставодержателем; кредитним договором
від 11 листопада 2008 року № 86/11-08/СТ, та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування (далі - кредит) з кінцевим терміном повернення 27 квітня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 16,5 % (шістнадцять цілих п`яті процентів) річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору від 11 листопада 2008 року
№ 86/11-08/СТ повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування Заставодержателем. Надалі за текстом всі вищевказані кредитні договори разом та/або окремо - кредитний договір.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору застави майнових прав, - у разі невиконання заставодавцем умов кредитного договору та/або цього договору заставодержатель отримує право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону № 2654-XII та статті 73 Закону № 679-XIV.
Згідно з пунктом 3.1.3 договору застави майнових прав, - заставодавець має право у разі прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами та відсутністю грошових коштів на кореспондентському рахунку заставодавця задовольнити грошові вимоги, за якими настав строк погашення, шляхом реалізації заставлених майнових прав (шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) згідно зі статті 73 Закону № 679-XIV та умовами цього договору та/або в інший установлений законодавством України спосіб.
Пунктами 3.1.4.-3.1.5. договору застави майнових прав встановлено, що звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов`язань у разі неповернення заставодавцем, згідно з умовами кредитного договору заборгованості, за кредитом, процентів за користування ним та пені в разі їх дострокового витребування заставодержателем, одноразової прострочки заставодавцем сплати процентів, за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору на строк більше ніж п`ять днів, невиконання заставодавцем обов`язків, передбачених підпунктами 3.4.1., 3.4.7., 3.4.9. цього договору. Якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця в порядку, передбаченому законодавством України та цим договором.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору застави майнових прав, - заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржників/а, що випливає з кредитного договору, на суму у розмірі 2 600 265 654,97 грн за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього з кредитного договору. У частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України. Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4 цього договору. Після перерахування боржниками/ом коштів за кредитним договором заставодержателю, наявна заборгованість заставодавця за кредитним договором є відповідно погашеною повністю або частково. Заставодержатель має право на звернення стягнення та реалізацію предметів іпотеки згідно з умовами іпотечного договору, якщо в боржників/а немає коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.
06 жовтня 2009 року між НБУ та ТОВ «Укрпромбанк» укладено договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-2.
Пунктом 1.1. договору № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 (в редакції на час укладення) встановлено, що предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між заставодавцем та суб`єктами господарювання, перелік яких викладено у додатку 1 до цього договору застави, що є його невід`ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні договори разом та/або окремо - кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.3. договору № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 (в редакції на час укладення) боржниками щодо заставодавця є суб`єкти господарювання, перелік яких наведено у додатку 1 до нього договору застави, що є його невід`ємною частиною (надалі разом та/або окремо всі вищезазначені суб`єкти господарювання - боржник та/або боржники).
30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк», та НБУ укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, за умовами якого відбулося переведення на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу за кредитними зобов`язаннями ТОВ «Укрпромбанк» перед НБУ, з передачею активів ТОВ «Укрпромбанк», а також відступленням прав вимоги, які входить до складу активів ТОВ «Укрпромбанк» на користь переможця конкурсу - ПАТ «Дельта Банк» (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, «Активи Укрпромбанку» це накопичені протягом діяльності Укрпромбанку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів у банківську установу, а саме кредити, надані Укрпромбанком, та забезпечення за ними, що знаходяться в заставі у Національного банку і забезпечують виконання Укрпромбанком зобов`язань по поверненню кредитів рефінансування та стабілізаційних, кредитів, наданих Національним банком. До активів Укрпромбанку належать земельні ділянки, майнові права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами укладеними з боржниками, включаючи проценти, неустойки та комісійні винагороди, що будуть сплачені за користування кредитами згідно з умовами відповідних договорів починаючи з настання терміну передачі кредитних зобов`язань, передбаченого п. 8.1. цього договору, а також облігації, включаючи будь-які права грошової вимоги Укрпромбанку до емітента таких облігацій (зокрема права на отримання сум купонних платежів, у тому числі за період до укладення цього договору) на загальну суму еквівалентну сумі кредитних зобов`язань відповідно до додатку № 1 за оціночною ринковою вартістю, погодженою Національним банком.
Пунктом 1.6. цього договору, визначено, поняття «Боржник» - позичальники Укрпромбанку за кредитними договорами та іпотекодавці (заставодавці), поручителі за забезпечувальними договорами укладеними з Укрпромбанком.
Щодо поняття «Кредитні та Забезпечувальні Договори», то воно визначено пунктом 1.7. - кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки) укладені Укрпромбанком з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання Укрпромбанком кредитних зобов`язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього договору. Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наявний в додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 1.10. договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, «Права вимоги» - права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорам, які підлягають передачі на підставі цього договору.
Згідно з пунктами 4.1. - 4.2., цього договору, в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює
ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях. Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодексу України, відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до ПАТ «Дельта Банк» не вимагає отримання згоди боржників. Права вимоги оцінено за справедливою вартістю на підставі договору № 20/04, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Експертно-оціночна компанія» 20 квітня 2010 року та договору на проведення рецензування, укладеного між Укрпромбанком та
ТОВ «Будфінанс-Консалт» 12 травня 2010 року. Внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників. ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Пунктом 4.8. договору ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» погодили наступний порядок повідомлення боржників про передачу
ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги. ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» зобов`язані письмово повідомити боржників про передачу Укрпромбанком Дельта Банку відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою
ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення, вказані в пункті 4.8.1. цього договору, направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення. Направлення вказаних повідомлень здійснюється за рахунок ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» № б/н
від 30 червня 2010 року переліку кредитних та забезпечувальних договорів, право вимоги за кредитним договором укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року перейшло до
ПАТ «Дельта Банк».
У зв`язку з укладенням вказаного договору про передачу активів та кредитних зобов`язань від 30 червня 2010 року, між НБУ (заставодержатель) та ПАТ «Дельта Банк» (заставодавець) 20 липня
2010 року укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень, до договору застави майнових прав від 06 жовтня 2009 року
№ 51/64/144/39/86/ЗПМ-2.
Відповідно до витягу з додатку 1 до договору від 20 липня 2010 року № 1 про внесення змін та доповнень договору застави майнових прав
№ 51/6/144/39/86/ЗМП-2 від 06 жовтня 2010 року, в заставу передано зобов`язання в частині прав та обов`язків ОСОБА_1 , що регулюється кредитним договором № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року.
Постановою НБУ від 21 січня 2009 року в ТОВ «Укрпромбанк» введено тимчасову адміністрацію.
На підставі постанови Правління НБУ № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Із 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03 серпня 2015 року продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ № 664 від 02 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02 жовтня 2015 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки
з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору № 51/64/144/39/86/ЗМП-1, у разі невиконання умов кредитного договору та/або цього договору заставодержатель отримує право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону № 2654-XII та статті 73 Закону № 679-XIV.
Позиція Верховного Суду
Згідно пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-1, укладеного між
ТОВ «Укрпромбанк» та НБУ, ОСОБА_1 стверджувала, що такий договір є нікчемним, оскільки сторонами правочину недодержано вимог про нотаріальне посвідчення договору та вважала, що на його підставі в заставу НБУ було передано належне їй нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору, укладеного 14 травня 2007 року між нею та ТОВ «Укрпромбанк», що по суті є наступною іпотекою. Недійсність договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, укладеного між відповідачами позивач обґрунтовувала також тим, що ТОВ «Укрпромбанк» не міг бути заставодавцем належного ОСОБА_1 майна, як і належних їй майнових прав, оскільки такі права йому власником не передавалися та про заміну кредитора у зобов`язання, здійснену на підставі такого договору позивача, як боржника та іпотекодавця повідомлено не було.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2654-XII (тут і надалі в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору застави майнових прав) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.
Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення
(частини перша та друга статті 4 Закону № 2654-XII).
Відповідно до положень частини третьої статті 11 Закону № 2654-XII заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів (частини перша та друга статті 13 Закону № 2654-XII).
Згідно статті 14 Закону № 2654-XII недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Встановивши, що предметом оспорюваного договору застави майнових прав є майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між заставодавцем (ТОВ «Укрпромбанк») та фізичними особами, в тому числі ОСОБА_1 , а не нерухоме майно, як помилково вважала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторонами під час укладення договору застави майнових прав додержано вимог закону щодо його письмової форми.
Колегія суддів не погоджується із доводами заявника про те, що на підставі оспорюваного договору застави майнових прав ТОВ «Укрпромбанк» передав в заставу НБУ належне їй майно та майнові права.
При цьому, Верховним Судом враховано, що за договором № 51/64/144/39/86/ЗМП-1 ТОВ «Укрпромбанк» передав в заставу НБУ
не права ОСОБА_1 на майно, а належні ТОВ «Укрпромбанк» майнові права, у тому числі за кредитним договором № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року.
Натомість Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, яким, серед іншого, передбачена заміна кредитора/іпотекодержателя за кредитним договором № 222/ФКВ-07 від 14 травня 2007 року та іпотечним договором № 222/Zфквіп-07 від 14 травня 2007 року був посвідчений нотаріально, що повністю узгоджується із вимогами частини першої
Передача ТОВ «Укрпромбанк» в заставу своїх майнових прав не є наступною іпотекою в розумінні Закону № 898-IV.
Відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про передачу
ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним та іпотечними договорами, по яким позивач виступає боржником та іпотекодержателем відповідно, як це передбачено пунктом 4.8.1 договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, не впливає на дійсність такого правочину.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, які б тягнули за собою скасування судових рішень.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рязанцев Олександр Євгенович, залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович