25.01.2023

№ 757/38949/16-ц

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/38949/16-ц

провадження № 61-20864св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом та позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за об`єднаним позовом) - державний реєстратор комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» Рашков Андрій Георгійович,

третя особа (за первісним та зустрічними позовами) - ОСОБА_2 ,

третя особа (за зустрічним позовом) - реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві,

третя особа (за об`єднаним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест»,

особа, яка подає касаційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в складі колегії суддів Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала на розгляді справа за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про припинення іпотеки та вилучення із державного реєстру іпотек запису про іпотеку нерухомого майна, за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» Рашкова А. Г., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень.

У червні 2021 року ОСОБА_3 подав заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про вступ у справу та прийняття його позову.

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 направив засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на протокольну ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року про залишення заяви без розгляду, в якій він просив скасувати ухвалу суду від 05 жовтня 2021 року.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на протокольну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року повернуто особі, яка її подала.

Постановляючи ухвалу від 14 грудня 2021 року про повернення апеляційної скарги апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 оскаржує ухвалу суду (протокольну), яка відсутня в матеріалах справи, тобто відсутній предмет апеляційного оскарження.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2021 року ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.

У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 рокуі направити справу на новий розгляд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року (оскільки оскаржувана ухвала Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року в справі не переглядалась по суті в апеляційному порядку).

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року та витребувано справу з Печерського районного суду міста Києва.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована, тим що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, залишивши його заяву без розгляду протокольною ухвалою. На його думку суд мав би залишити її без руху та надати можливість виправити недоліки такої заяви. Не погоджуючись з таким рішенням він оскаржив його до апеляційного суду, проте ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу повернено йому у зв`язку з відсутністю предмету апеляційного оскарження. Вважає, що відсутність ухвали суду як окремого процесуального документа не свідчить про те, що питання по його заяві судом першої інстанції не вирішувалось. Зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року позбавляє заявника на апеляційне оскарження та обмежує його доступ до правосуддя, що є неприпустимим. Право на апеляційне оскарження є важливим та невід`ємним для будь-якої особи, яке передбачено Конституцією України, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У абзаці 6 частини другої статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні правила містить частина третя статті 2 ЦПК України, яка встановлює, що одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»). Однак, застосовані обмеження не можуть зменшувати (обмежувати) право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1 Конвенції, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubac v. Croatia («Зубац проти Хорватії») від 05 квітня 2018 року).

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.

Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 14 грудня 2021 року виходив із того, що вона подана на протокольну ухвалу суду першої інстанції, яка фактично відсутня, тобто відсутній предмет апеляційного оскарження.

Такий висновок апеляційного суду є помилковим, враховуючи наступне.

У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є, серед іншого, ухвали.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Відповідно до частин першої-третьої статті 248 ЦПК України у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, який розглядає справу, прізвища та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; 8) інші відомості, визначені цим Кодексом. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи.

За частиною першою статті 247 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи (частині четверта статті 247 ЦПК України).

У судовому засіданні 05 жовтня 2021 року суддею Печерського районного суду міста Києва Литвиновою І. В. (яка здійснювала розгляд цієї справи) було поставлено на обговорення заяву ОСОБА_3 про залучення його як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Суд, без виходу в нарадчу кімнату ухвалив - заяву (клопотання) ОСОБА_3 залишити без розгляду. Це підтверджується змістом протоколу судового засідання від 05 жовтня 2021 року (порядкові номери вчинення процесуальної дії - 14, 17) та технічним записом цього судового засідання.

Таким чином, судом першої інстанції було вирішено відповідну заяву ОСОБА_3 шляхом постановлення ухвали без виходу в нарадчу кімнату, тобто із занесенням її до протоколу судового засідання.

Постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про залучення його як третьої особи, яка заявляє самостійні вимогищодо предмета спору не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду та не може бути перешкодою у реалізації однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Частини четверта, п`ята статті 259 та частина перша статті 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Подібна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 903/381/18 та від 23 вересня 2020 року в справі № 756/12128/15-ц.

При вирішенні питання права особи на апеляційне оскарження визначальним є саме зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_3 на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Ухвала Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 406 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук