08.05.2025

№ 757/43038/23-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 757/43038/23

провадження № 61-14120св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2;

відповідач - Центр протидії дезінформації;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центру протидії дезінформації про спростування недостовірної інформації, в якому просив суд зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про нього, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті Центру протидії дезінформації у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», шляхом розміщення публікації на офіційному сайті Центру протидії дезінформації в мережі Інтернет за адресою cpd.gov.ua із заголовком «Спростування» і текстом наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті Центру протидії дезінформації було поширено недостовірну інформацію про виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 в публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6». Поширена недостовірна інформація: « ІНФОРМАЦІЯ_8».

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року у складі судді Підпалого В. В. позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. залишено без рухучерез її невідповідність вимогам, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), надано позивачу десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що електронний документ з ухвалою судді від 02 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху доставлено 20 листопада 2023 року на електронну скриньку позивача (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Однак позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 02 жовтня 2023 року не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, клопотань про надання додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило.

Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого суду, виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали цього суду від 13 вересня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. залишено без руху та надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду 05 вересня 2024 року виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, щовиконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 станом на 24 вересня 2024 року не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року в частині надання підтвердження повноважень на представництво інтересів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Київському апеляційному суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 жовтня 2024 року виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 подав до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга в частині оскарженняухвали Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. в частині оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року, оскільки вона не може бути предметом касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоювиконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року та витребувано матеріали справи з Печерського районного суду міста Києва.

14 листопада 2024 року справа № 757/43038/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року мотивована тим, що відповідно до пункту 4 протоколу установчих зборів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 29 серпня 2019 року учасники зборів вирішили обрати виконавчим секретарем Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. та визначити його особою, яка має право представляти Громадську організацію «ІНФОРМАЦІЯ_7» у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження.

До апеляційної скарги було додано копію протоколу установчих зборів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 29 серпня 2019 року, рішення про державну реєстрацію створення громадського об`єднання, що не має статусу юридичної особи Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 05 вересня 2019 року, інформацію в Реєстрі громадських об`єднань щодо Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7», а також копію листа Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 січня 2024 року № 885/8.12-24/вх.64651/8-23.

Тому висновки апеляційного суду про відсутність у матеріалах апеляційної скарги будь-яких доказів на підтвердження його повноважень на представництво Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» не відповідають дійсності, суперечать вимогам частини першої статті 58 ЦПК України, пункту 7 частини другої статті 9 Закону України «Про громадські об`єднання», статей 1130 1131 1135 Цивільного кодексу України та не могли бути підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи

Залишаючи позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. без руху, місцевий суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам, викладеним у статтях 175 і 177 ЦПК України, у зв`язку з чим, для усунення недоліків позивачу необхідно:

- уточнити коло учасників справи у відповідності до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, в тому числі коло осіб, на права, інтереси та обов`язки яких може вплинути можливе рішення суду відповідно до вимог сформованих у прохальній частині позову та залучити до участі у розгляді справи автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайта https://cpd.gov.ua/;

- надати суду докази, що підтверджують повноваження виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. на здійснення представництва інтересів Громадської організації«ІНФОРМАЦІЯ_7» в Печерському районному суді міста Києва. У випадку звернення ОСОБА_2 до суду за захистом власних немайнових прав від власного імені та у власних інтересах як фізичної особи - позивачу необхідно привести форму, зміст та вимоги позовної заяви у відповідність до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України;

- привести зміст позовних вимог у відповідність обраному способу захисту шляхом викладення позовних вимоги таким чином, щоб вимоги позову мали вимогу про визнання поширеної інформації недостовірною (із зазначенням автора та способу, у який поширювалася інформація) та вимогу про спростування недостовірної інформації (із зазначенням посилань на автора та способу, у який поширювалася інформація, а також змістом спростування);

- викласти зміст вимог прохальної частини позовної заяви таким чином, що відображатиме дату, час та місце розповсюдження недостовірної інформації, яка саме інформація, який її зміст та обсяг підлягає спростуванню (фрази, частини фраз, певні речення, окремі висловлювання, подані заяви в цілому тощо), а також викласти зміст (фрази, частини фраз, певні речення, подані заяви в цілому тощо) та спосіб спростування інформації, який має відповідати способу у який поширювалася недостовірна інформація;

- надати суду оригінали доказів сплати судового збору у розмірі 2 684 грн за вимогу про визнання поширеної інформації недостовірною та 1 610,40 грн (з урахуваннями сплаченого судового збору на суму 1 073,60 грн) за вимогу про спростування недостовірної інформації.

В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року вказано, що вищевказану ухвалу про залишення позовної заяви без руху 20 листопада 2023 року доставлено на електронну скриньку позивача (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), однак позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 02 жовтня 2023 року не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, клопотань про надання додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило. Тому позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали цього суду від 13 вересня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявник зазначив, що оскаржувану ухвалу отримав 29 липня 2024 року, однак не надав доказів на підтвердження цих обставин і такі відомості в матеріалах справи відсутні. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2. на представництво Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Київському апеляційному суді.

Тому для усунення недоліків апеляційної скарги заявнику необхідно звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів їх поважності, а також документально підтвердити дату отримання оскаржуваної ухвали та надати підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Київському апеляційному суді.

Посилаючись на те, що виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 станом на 24 вересня 2024 року не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року в частині надання підтвердження повноважень на представництво інтересів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Київському апеляційному суді, суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 127/27294/20 (провадження № 61-16328св21) зазначив, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за наявності доказів усунення недоліків апеляційної скарги на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові.

У справі, яка переглядається, постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її заявнику, апеляційний суд виходив з того, що виконавчий секретар Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 станом на 24 вересня 2024 року не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суд від 02 вересня 2024 року в частині надання підтвердження повноважень на представництво інтересів громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Київському апеляційному суді.

Однак з цим висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (стаття 36 Конституції України).

Відповідно до статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 9 Закону України «Про громадські об`єднання» утворення громадського об`єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.

Протокол установчих зборів громадського об`єднання має містити відомості про: 1) дату та місце проведення установчих зборів; 2) осіб, які брали участь в установчих зборах (відповідно до частини одинадцятої цієї статті); 3) рішення про утворення громадського об`єднання із зазначенням мети (цілей) його діяльності; 4) рішення про визначення найменування та за наявності - скороченого найменування громадського об`єднання; 5) рішення про затвердження статуту громадського об`єднання; 6) рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об`єднання відповідно до затвердженого статуту; 7) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадське об`єднання у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадського об`єднання без додаткового уповноваження (далі - особа, уповноважена представляти громадське об`єднання), - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, якщо утворення (обрання) органів управління не передбачено рішенням про утворення такого об`єднання; 8) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадське об`єднання для здійснення реєстраційних дій, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

У разі утворення громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, рішення, передбачені пунктами 5 та 6 частини другої цієї статті, приймаються, якщо наявність статуту та/або утворення (обрання) органів управління передбачено рішенням про утворення такого об`єднання.

Однак суд апеляційної інстанції не врахував вищенаведеного та не дав належної оцінки долученим до апеляційної скарги документам, а саме: копії протоколу установчих зборів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 29 серпня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 був обраний виконавчим секретарем Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» та визначений особою, яка має право представляти Громадську організацію «ІНФОРМАЦІЯ_7» у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження; рішення про державну реєстрацію створення громадського об`єднання, що не має статусу юридичної особи Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» від 05 вересня 2019 року; витяг із Реєстру громадських об`єднань щодо Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7»; копію листа Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 січня 2024 року № 885/8.12-24/вх.64651/8-23.

Тому висновки апеляційного суду про відсутність доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2. на представництво інтересів Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Київському апеляційному суді є необґрунтованими.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

З огляду на викладене, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович