№ 757/54513/16

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 757/54513/16

провадження № 61-16265св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката ПроцаАндрія Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (далі - ПАТ «СК «Україна»), про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП), просив на відшкодування майнової шкоди стягнути з Департаменту патрульної поліції на свою користь кошти у розмірі 50 485,22 грн, витрати на проведення експертизи та підготовки звіту - 1 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 21 квітня 2016 року о 10:20 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. К. Уборевича, 2 у м. Києві, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та перед початком руху не переконалася в безпеці маневру, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль марки «ЗАЗ Forza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , після чого автомобіль марки «ЗАЗ Forza», некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки «ChevroletEpica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті чого всі чотири автомобілі отримали механічні пошкодження.

У результаті цієї ДТП автомобіль ««Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить позивачу ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року винною у ДТП визнано ОСОБА_2

ОСОБА_2 працює інспектором Департаменту патрульної поліції, під час керування автомобілем «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вчинення ДТП, виконувала свої трудові обов`язки.

Оскільки ОСОБА_2 на час ДТП перебувала у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції, то обов`язок із відшкодування шкоди покладається на юридичну особу, працівником якої вона є.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 26 358,86 грн, судовий збір -551,20 грн, а всього 26 910,06 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щовідшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допустивши порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи. Відповідачем, у справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським в результаті ДТП, є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник.

Встановивши обставини справи суд дійшов висновку, що з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 26 358,86 грн (51 397,89 грн (ремонт без урахування зносу згідно з висновком незалежної експертизи) - 25 039,03 грн (ремонт з урахуванням зносу).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року скасоване, ухвалене нове рішення про відмову в позові. Проведено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не оспорював визначений страховиком матеріальний збиток у розмірі 25 039,03 грн, завданий ДТП. Суд першої інстанції не врахував, що ліміт відповідальності страховика за полісом визначений у розмірі 50 000,00 грн, франшиза - «нуль», а тому необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, поклавши на відповідача зобов`язання відшкодувати різницю між виплаченою позивачу сумою та вартістю відновлювального ремонту згідно з висновком експерта. Питання про залучення страховика як належного відповідача (співвідповідача) до у часті у справі не може бути вирішено на стадії апеляційного розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через представника адвоката - Проца А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду в аналогічних справах.

Суд апеляційної інстанції помилково ототожнив два поняття вартість відновлювального ремонту (реальні збитки потерпілої особи) і ремонт з урахуванням зносу (страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV). Ці два поняття не є тотожними та сплата страхового відшкодування (ремонту з урахуванням зносу) не означає повного відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до висновку незалежної судової автотоварознавчої експретизи від 03 вересня 2018 року № 19/13-1/33-СЕ/18 вартість відновлювального ремонту становить 51 397,89 грн, МТСБУ здійснило виплату відшкодування у розмірі 25 039,03 грн, отже, різниця, що не покривається виплатою, підлягає стягненню з відповідача (як роботодавця).

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що весь ремонт автомобіля має відшкодовувати страхова компанія/МТСБУ відповідно до ліміту 50 000,00 грн. Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, не вказував на те, що страхова компанія за автоцивілкою має сплатити за весь ремонт автомобіля.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, позбавивши потерпілу особу отримати повне відшкодування заподіяної шкоди, оскільки страхова компанія заподіювача шкоди правомірно виплатила страхове відшкодування з урахуванням пункту 22.1 статті 22, статей 9, 12, 29 Закону № 1961-IV.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 22.1 статті 22, статті 9, 12, 29 Закону № 1961-IV, статті 22 1172 1192 1194 ЦК України.

Аргументи інших учасників справи

У березні 2021 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отримання позивачем від МТСБУ регламентних виплат у загальному розмірі 25 039,03 грн, в сумі, яка не перевищує розмір страхової суми за заподіяну майнову шкоду, згідно з чинним на момент ДТП страховим полісом, не є підставою для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу різницю між регламентними виплатами та фактичним розміром шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 квітня 2016 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. К. Уборевича, 2 у м. Києві, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та перед початком руху не переконалася в безпеці маневру, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль марки «ЗАЗ Forza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , після чого автомобіль марки «ЗАЗ Forza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті чого всі чотири автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

У результаті зазначеної ДТП пошкоджений автомобіль «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, який належить позивачу ОСОБА_1 .

Згідно зі звітом від 16 травня 2016 року № 175 про оцінку транспортного засобу (далі - Звіт № 175) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить позивачу, в результаті пошкодження у ДТП, становить 50 485,22 грн. За підготовку Звіту № 175 ОСОБА_1 сплатив 1 000,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року за клопотанням відповідача призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до Висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 03 вересня 2018 року № 19/13-1/33-СЕ/18 вартість матеріального збитку, завданого власнику «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, в результаті його пошкодження в ДТП станом на 21 квітня 2016 року, могла становити 29 299,44 грн. Вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу, станом на 21 квітня 2016 року, могла становити 51 397,89 грн.

Станом на день вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , Автогосподарства ГУ МВС України в м. Києві застрахована в ПрАТ «СК «Україна», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, франшиза - «нуль», про що свідчить наявний у матеріалах справи поліс № АІ/7089759 (строк дії до 04 червня 2016 року).

ОСОБА_1 не заявляв вимог до ПрАТ «СК «Україна», а просив відшкодувати завдану ДТП шкоду з Департаменту патрульної поліції, працівником якого є винна у ДТП ОСОБА_2 .

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року ПрАТ «СК «Україна» припинено у зв`язку з визнанням його банкрутом, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08 серпня 2019 року зроблено запис: 10651170036015351.

У зв`язку з ліквідацією ПрАТ «СК «Україна» МТСБУ відповідно до пункту 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконало зобов`язання ПрАТ «СК «Україна» та виплатило відшкодування шкоди позивачу у загальному розмірі 25 039,03 грн.

Визначений МТСБУ 25 039,03 грн розмір матеріального збитку від ДТП позивач не оспорював.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування шкоди у розмірі 50 485,22 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною.

Наведені в касаційній скарзі доводи підлягають перевірці, оскільки містять підстави, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, та стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, провадження № 6-691цс15; постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, провадження № 61-26508св18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, провадження № 61-10010св20, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, від 18 вересня 2019 року у справі № 364/959/16-ц, провадження № 61-26577св18, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, провадження № 61-34581св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження № 61-31661св18, від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним єрішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Під час перегляду справи у касаційному порядку Верховний Суд враховує правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, провадження № 13-24ск19, який підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третяї статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у ційсфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Як відомо з матеріалів справи, згідно з полісом № АІ/7089759 цивільно-правова відповідальність власника «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Україна», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, франшиза - «нуль».

Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03 вересня 2018 року № 19/13-1/33-СЕ/18, який досліджений судом та визнаний обґрунтованим вартість відновлювального ремонту транспортного засобу КТЗ «Chevrolet Epica», державний номер НОМЕР_3 , станом на 21 квітня 2016 року, становить 51 397,89 грн.

Суд першої інстанції надав оцінку та взяв до уваги висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 03 вересня 2018 року № 19/13-1/33-СЕ/18, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику «Chevrolet Epica», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, в результаті його пошкодження в ДТП, станом на 21 квітня 2016 року, могла становити 29 299,44 грн. Вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу, станом на 21 квітня 2016 року, могла становити 51 397,89 грн.

Суд першої інстанції встановив, що сума відшкодування майнової шкоди потерпілому, яка здійснена МТСБУ, становить 25 039,03 грн та відповідно не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, обмежився посиланням, що позивач не оспорював визначений розмір матеріального збитку, сплачений страховиком та дійшов помилкових висновків щодо неправомірного покладення на відповідача зобов`язання відшкодувати різницю між виплаченою позивачу сумою та вартістю відновлювального ремонту згідно висновку експерта.

Посилання суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не оскаржував визначений МТСБУ 25 039,03 грн розмір матеріального збитку від ДТП, та не заявляв вимог до ПрАТ «СК «Україна», з огляду на підстави і предмет позову є необґрунтованим.

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_1 не заявляв вимог до ПрАТ «СК «Україна», просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, з Департаменту патрульної поліції, працівником якого є винна у ДТП ОСОБА_2 , чим здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами, що на час розгляду справи він відшкодував позивачу шкоду, завдану ДТП.

Отже, з урахуванням встановлених судами обставин, норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам частини першої статті 263 ЦПК України, а рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначав, що, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, справа № 6-691цс15; постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, провадження № 61-26508св18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, провадження № 61-10010св20, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, від 18 вересня 2019 року у справі № 364/959/16-ц, провадження № 61-26577св18, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, провадження № 61-34581св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження № 61-31661св18, від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18.

У постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, провадження № 61-26508св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження № 61-31661св18, зазначено, що згідно зі статтями 1188 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про визначення розміру майнової відповідальності у сумі 310 430,64 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки такий розмір визначено до вимог законодавства, оскільки згідно з обставинам справи автомобіль не є фізично знищеним, а позивач заявляв вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди у зв`язку з відновленням автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, провадження № 61-10010св20, зазначено, що відмовивши у позові в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Отже, саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Установивши, що виплачений позивачеві ПрАТ «СК «Уніка» розмір страхового відшкодування 26 984,94 грн, не покривав реальної вартості відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 36 866,48 грн, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що різниця невідшкодованої позивачу суми збитків у розмірі 9 881,54 грн підлягає стягненню з винної особи. Оскільки розрахунок розміру страхового відшкодування, згідно зі страховим актом від 08 травня 2013 року № 00099355/1, виконаний на підставі рахунку від 14 вересня 2012 року № НМРФ-20064, наданого ТОВ «Ніколь-Моторс», а не висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 13 вересня 2012 року № 474/12, висновок апеляційного суду про повторне застосування ПрАТ «СК «Уніка» коефіцієнта фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування, є помилковим.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 364/959/16-ц, провадження № 61-26577св18, зазначено, що правильним є висновок, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 як страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки ПрАТ «СК «Уніка» отримало від страховика відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес» страхову виплату у сумі 50 000 грн, тобто в розмірі ліміту відповідальності, зазначеному у страховому полісі, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню 41 728,44 грн, що становить різницю між фактично понесеними витратами (реальними збитками) і вказаною страховою виплатою. Проте, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 212-214 304 316 ЦПК України 2004 року не перевірили викладених в позовній заяві доводів і не спростували їх належним чином, у зв`язку з чим неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 993 1192 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач не навів обґрунтованих заперечень щодо невідповідності вартості зазначених у калькуляції виконаних робіт існуючим на час проведення ремонту цінам, тобто не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, що є обов`язком сторін згідно із засадами змагальності цивільного процесу. Отже, висновки судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача та користь ПрАТ «СК «Уніка» різниці між фактичним розміром понесених витрат та відшкодованою сумою в розмірі 41 728,44 грн є помилковими.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, провадження № 61-34581св18, зазначено, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Отже, суд першої інстанції, задовольнивши позов, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 137 845,36 грн, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності (із розрахунку 237 345,36 - 99 500,00 грн).

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18, зазначено, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу). Суди встановили, що фактична (реальна) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 33 188,00 грн. ОСОБА_3 отримав страхову виплату від ПАТ «СК «Скайд», яке не є особою, яка завдала позивачу шкоду і відповідає перед третіми особами у межах страхової суми за страховим полісом відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, особа, яка завдала шкоди згідно із статтею 1194 ЦК України має відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. ОСОБА_5 не спростовував обставин встановленого судами попередніх інстанції у судових рішеннях розміру понесених витрат позивача на відновлення пошкодженого автомобіля, не оспорював розмір страхової виплати (страхового відшкодування), визначений страховиком меншим страхової суми, тому має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 29 316,99 грн. Солідарна відповідальність страхувальника та страховика, який виплатив страхове відшкодування, понад суму такої виплати законом не передбачена.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, справа № 6-691цс15, зазначено, що суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».

Правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, на який посилається заявник в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого ОСОБА_1 судового збору з Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 102,40 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Проца Андрія Володимировича, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року скасувати, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко