№ 757/54635/20-ц

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/54635/20-ц

провадження № 61-19301св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання «Спілка молочних підприємств України»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» (далі - Спілка) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників об`єднання, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивувала тим, що з 2001 року вона обіймала посаду президента Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» на підставі трудової угоди від 01 жовтня 2001 року, укладеної між нею та відповідачем, дія якої неодноразово пролонговувалась.

Рішенням загальних зборів Спілки від 09 квітня 2020 року № 25, оформленим протоколом, її було звільнено з посади президента Спілки з 10 квітня 2020 року.

Зазначене рішення вважає незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням норм пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України, а саме на загальних зборах прийнято рішення про внесення змін до статуту Спілки, у новій редакції якого не передбачалась посада президента. Отже, відбулися зміни в організації виробництва і праці, а за таких обставин її повинні були повідомити про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці або запропонувати іншу роботу на підприємстві, що відповідачем не дотримано.

Крім того вважає, що рішення загальних зборів спілки прийнято з порушенням норм статті 98 ЦК України та статуту Спілки (в редакції 2018 року), зокрема вказує, що учасники Спілки не збирались у місці та у час, що зазначені у повідомленні про призначення зборів, тобто не були присутні на загальних зборах, не брали участь у голосуванні, а проведення загальних зборів в он-лайн режимі статутом Спілки не передбачене. Також відповідачем неправомірно змінено порядок денний загальних зборів після повідомлення учасників менше ніж за 30 днів до дати їх проведення.

Крім того, станом на день звернення до суду вона не отримала копію наказу про своє звільнення та трудову книжку.

Посилаючись на наведене, просила: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» від 09 квітня 2020 року, оформлене протоколом № 25, в частині внесення змін до статуту Спілки (п. 4) та питання посади президента Спілки (п. 5.3), визнати недійсним наказ про її звільнення з посади президента Спілки; поновити її на посаді президента Спілки з 10 квітня 2020 року; зобов`язати відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 квітня 2020 року по день ухвалення рішення у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді президента Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» з 10 квітня 2020 року.

Стягнуто з Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2020 року до 22 лютого 2021 року (за 217 робочих днів вимушеного прогулу) в сумі 26 463,15 грн.

Стягнуто з Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» на користь держави судовий збір в сумі 2 522,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 681,60 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Додатковим рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. допущено негайне виконання рішення суду у справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді президента Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» та в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5, відповідно до якого додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов є припинення повноважень посадових осіб.

У чинному трудовому законодавстві тлумачення терміну «посадова особа» відсутнє. Тож і перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі пункту статті 41 КЗпП України, й обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі цього пункту залежно від виду трудового договору (строковий або безстроковий) законодавством не передбачено.

Визначення терміну «посадова особа» міститься в деяких інших законодавчих актах, таких як: Закон України «Про державну службу», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) відповідач є юридичною особою, статутом якої визначено, що Спілка - це добровільне об`єднання, яке не ставить цілей отримання прибутків.

Отже діяльність Спілки не регулюється наведеними законами і кодексами України, відповідно до позивача не може бути застосований термін «посадова особа» в розумінні цих нормативно-правових актів.

У зв`язку з прийняттям відповідачем змін до статуту/прийняття статуту в новій редакції (в якому не передбачається посада президента) відбулись зміни в організації виробництва і праці, в розумінні статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої позивач мала переважне право на залишення на роботі або повинна була бути повідомлена про своє наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці.

Таку вимогу відповідач не дотримав, а отже, порушене право позивача підлягає поновленню, зокрема шляхом поновлення її на посаді президента Спілки з 10 квітня 2020 року, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2020 року до 22 лютого 2021 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційні скарги Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників об`єднання, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито.

Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено законом до юрисдикції господарського суду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що незважаючи на посилання позивача на підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, та на порушення вимог статті 49-2 КЗпП України про попередження працівника за 2 місяці про відсутність пропозиції працівнику, що звільняється, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, іншої роботи, фактично позивач оспорює своє звільнення з інших підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), оскільки в першу чергу позивач посилається саме на порушення процедури проведення зборів та прийняття рішення.

З урахуванням предмета спору, а також того, що спір про оскарження рішення уповноваженого органу на припинення повноважень посадової особи має розглядатися у порядку господарського судочинства, суд першої інстанції помилково розглянув цю справу в порядку цивільного судочинства та ухвалив рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та роз`яснив позивачу, що розгляд цієї справи віднесено законом до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасуватиоскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

03 травня 2022 року справу витребувано з Господарського суду міста Києва.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував норми права, зокрема статтю 19 ЦПК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).

У зазначеній постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що дана категорія спорів (звільнення з посади керівника юридичної особи) може розглядатись як господарськими, так і цивільними судами. Визначальним для встановлення юрисдикції спору є підстави, з яких був звільнений позивач, оскільки керівник юридичної особи, будучи посадовою особою може бути звільнений як в порядку припинення повноважень посадових осіб (частина третя статті 99 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України), так і з інших підстав, передбачених КЗпП України.

Апеляційний суд помилково виходив з того, що президент Спілки є посадовою особою, а отже, її звільнення відбулось з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, та не врахував, що звільнення позивача з посади президента Спілки відбулось з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, а не в порядку припинення повноважень посадових осіб.

Зі змісту протоколу від 09 квітня 2020 року № 25 підставою звільнення позивача зазначено: у зв`язку з внесенням змін до статуту Спілки та відсутності в новій редакції посади президента Спілки.

Зазначене в протоколі формулювання причин звільнення відповідає скороченню штату, тобто пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а не будь-якій іншій підставі, в тому числі припинення повноважень виконавчого органу згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України.

Протокол Загальних зборів учасників Спілки від 09 квітня 2020 року не містить будь-яких посилань на частину третю статті 99 ЦК України та пункт 5 частини першої статті 41 КЗпПУкраїни.

Будь-яких доказів на підтвердження звільнення позивача на підставі частини третьої статті 99 ЦК України, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, відповідачем не надано.

Таким чином, суд апеляційний інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема протокол Загальних зборів учасників Спілки від 09 квітня 2020 року № 25 щодо зазначених у ньому підстав звільнення позивача.

Крім того, апеляційне провадження було відкрито одноособово суддею-доповідачем, що не відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18(провадження № 14-126цс20).

Відзив на касаційну скаргу відповідач до Верховного Суду не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до трудової угоди від 01 жовтня 2001 року, укладеної між радою директорів «Спілки молочних підприємств України» в особі голови ради Чагаровського О. П., та ОСОБА_1 , остання обіймала посаду президента Спілки (згідно зі статтею 13 статуту). Термін трудової угоди: з 01 жовтня 2001 року до 01 жовтня 2002 року (а.с. 45).

За пунктом 1.2 цієї угоди, вона є строковим трудовим договором, що також вбачається зі змісту самої трудової угоди, в якій визначено: робочий час, оплату праці, соціально-побутовий захист, підстави розірвання угоди, тощо.

Згідно зі статтею 14 статуту Спілки (в редакції від 26 лютого 2018 року) президент обирається строком на 5 років з правом продовження строку необмежену кількість разів (а.с. 26 зворот).

Відповідно до чинної станом на 09 квітня 2020 року редакції статуту Спілки (стаття 14) управління поточною діяльністю Спілки здійснює виконавчий орган Спілки - президія на чолі з президентом (пункт 14.1).

Президент в силу своєї компетенції здійснює оперативне управління роботою та господарською діяльністю Спілки (пункт 14.2).

Президент діє в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, статутом Спілки, рішенням зборів учасників Спілки та Радою Директорів Спілки (пункт 14.4).

Відповідно до підпункту 5 пункту 12.11 статті 12 Статуту в редакції станом на 09 квітня 2020 року до компетенції Загальних зборів учасників Спілки, серед іншого, належить вирішення таких питань, як обрання Президента та дострокове припинення його повноважень.

09 квітня 2020 року відбулись загальні збори Об`єднання «Спілка молочних підприємств України», в порядку денному були такі питання: звіт про роботу об`єднання в період 01 січня - 31 грудня 2019 року; звіт ревізійної комісії про роботу Спілки в 2019 році; внесення змін до статуту; обрання керівних органів Спілки та ревізійної комісії; затвердження плану роботи спілки на 2020 рік; затвердження кошторису витрат на 2020 рік.

За результатами проведення загальних зборів, з-поміж іншого, було прийнято рішення припинити трудові відносини з чинним президентом - ОСОБА_1 (пункт 5.3), у зв`язку з внесенням змін до статуту Спілки та відсутності в його новій редакції посади президента.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом даного спору є звільнення позивача з посади президента Об`єднання «Спілка молочних підприємств України», проведеного рішенням загальних зборів Спілки від 09 квітня 2020 року № 25, оформленим протоколом, відповідно до змісту якого підставою звільнення позивача стало внесенням змін до статуту Спілки та відсутність у його новій редакції посади президента.

У справі, яка переглядається, підлягає вирішенню питання підвідомчості спору за позовом позивача, яка звільнена з посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу) та оскаржує рішення органу, уповноваженого здійснювати управління цією юридичною особою, про звільнення з посади, внесення змін до статуту.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

За змістом статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зазначила, що корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеним статтею 13 Конституції України, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Зміст частини третьої статті 99 та частини четвертої статті 145 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства відкликати члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18).

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Такі ж висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19)).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі

№ 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), від 30 січня 2019 року у справі

№ 145/1885/15 (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16 (провадження № 14-472цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи приватного права.

Оскільки вказаний спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами господарського об`єднання права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень щодо внесення змін до статуту та звільнення керівника виконавчого органу, розгляд вимог позивачки вимагав оцінювання законності дій органів управління юридичної особи, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність ознак корпоративності спору сторін у цій справі та закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляд у порядку цивільного судочинства).

У цій справі позивач оскаржує рішення уповноваженого органу (загальних зборів) на припинення повноважень посадової особи та посилається саме на порушення процедури проведення зборів і прийняття рішення. У цьому випадку матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, а отже, такий спір має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що вона фактично була звільнена на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, що відповідає трудовому характеру спірних правовідносин, є необґрунтованими, оскільки, як правильно встановлено апеляційним судом, позивачка була звільнення з посади керівника виконавчого органу управління юридичної особи приватного права на підставі рішення загальних зборів від 09 квітня 2020 року. Зазначене кореспондується з положеннями пункту 12.11 статті 12 статуту Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» щодо права загальних зборів в будь-який час припинити повноваження президента Спілки, а також частини третьої статті 99 ЦК України, яка кореспондується з положенням пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, згідно з якою трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках припинення повноважень посадових осіб.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі позивач оскаржував своє звільнення з посади директора за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а не за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу, тому спір підлягав розгляду за правилами цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається, інші фактичні обставини, зокрема позивача звільнено з посади керівника виконавчого органу управління юридичної особи на підставі рішення загальних зборів щодо внесення змін до статуту та припинення повноважень керівника виконавчого органу, що кореспондується з положеннями пункту 12.11 статті 12 статуту Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» та частини третьої статті 99 ЦК України.

Колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), зокрема, що апеляційне провадження було відкрито одноособово суддею-доповідачем, оскільки висновки у цій справі стосуються тлумачення слів «суд апеляційної інстанції», вжитих у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, якою передбачено підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження одноособово суддею-доповідачем не призвело до неправильного вирішення питання щодо юрисдикційності спору та справу розглянуто повноважним складом суду, зокрема колегією з трьох суддів.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк