23.06.2024

№ 757/60692/19-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 757/60692/19

провадження № 61-3221 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Головне управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок кошів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь майнову шкоду, завдану майну посадовою особою органу державної влади, у розмірі 885 762, 48 грн та 220 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судові засідання, призначені на 25 жовтня 2023 року та 14 листопада 2023 року позивач не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, що є підставою, передбаченою пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року скасовано й справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правом на залишення заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Матеріалами справи встановлено, що конверт з судовою повісткою про призначення справи до розгляду на 14 листопада 2023 року, відправлений судом 08 листопада 2023 року на адресу ОСОБА_1 , повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресату.

Водночас конверт з судовою повісткою про призначення судового засідання на 25 жовтня 2023 року, за інформацією, яка міститься в матеріалах справи, надісланий 08 листопада 2023 року, тобто вже після призначеної дати розгляду справи, а тому не може вважатися вручений адресату, навіть за наявності довідки поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, матеріали справи не містять копії судового повідомлення, яке адресоване позивачу ОСОБА_1 , про призначення судового засідання на 25 жовтня 2023 року.

Отже, суд першої інстанції не повідомив належним чином позивача про розгляд справи на 25 жовтня 2023 року, тому не було підстав для залишення його позову без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу №757/60692/19 із Шевченківського районного суду м. Києва.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалаШевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року про залишення позову без розгляду постановлена неповноважним, некомпетентним та неналежним складом суду, а саме: суддею Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Матвєєвою Ю. О., яка не наділена повноваженнями здійснювати правосуддя та виконувати професійні обов`язки в Шевченківському районному суді м. Києва, а отже і розглядати справу № 757/60692/19. Крім того, вважає, що автоматизований розподіл справи № 757/60692/19 здійснено з порушенням частин другої-третьої статті 14, частини першої статті 33 ЦПК України, - на четвертий день після надходження справи, чим грубо порушено порядок визначення судді в Шевченківському районному суді м. Києва для розгляду справи.

Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про порушення права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та права на доступ до правосуддя.

Також зазначає, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним та неналежним складом суду, оскільки протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2023 року у порушення частини п`ятнадцятої статті 33 ЦПК України не містить дату, час початку та закінчення автоматизованого розподілу; відомості про категорію та коефіцієнт її складності, імена (найменування) учасників справи; інформацію про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформацію про визначення судді, судді-доповідача; підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу); прізвище, ініціали та посаду уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Крім того, протокол автоматизованого розподілу судової справи не містить електронного цифрового підпису автора, що свідчить про його фальсифікацію та несанкціоноване втручання в автоматизований розподіл справ між суддями та ставить під сумнів об`єктивність визначеної колегії Київського апеляційного суду у складі суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., яка переглядала справу № 757/60692/19.

Також зазначає, що постанова Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року прийнята по іншій справі № 757/18482/20-ц, про що зазначено у самій постанові, з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади, передано до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті (а. с. 210, т. 2; а. с. 50-51, т. 3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Матвєєву Ю. О. для розгляду справи № 757/60692/19-ц (а. с. 58, т. 3).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року цивільну справу № 757/60692/19-ц за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження судді Матвєєвої Ю. О. Справу призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 17 травня 2023 року на 11-00 год (а. с. 59, т. 3).

17 травня 2023 року в підготовчому засіданні позивачем ОСОБА_1 заявлено відвід головуючому у справі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвій Ю. О. Підготовче засідання відкладене на 04 липня 2023 року, про що учасники справи, зокрема і позивач ОСОБА_1 , повідомлені під розписку (а. с. 146, т. 3).

26 червня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про відвід судді Матвєєвої Ю. О. (а. с. 183-188, т. 3).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвій Ю. О. необґрунтованою (а. с. 190-191, т. 3). Заяву передано для вирішення відводу відповідно до вимог частини третьої статті 40 ЦПК України іншому судді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2023 року для розгляду заяви про відвід визначено суддю Фролову І. В. (а. с. 192, т. 3).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвої Ю. О. (а. с. 194-196, т. 3).

Підготовче засідання, призначене на 04 липня 2023 року, відкладене у зв`язку з закінченням робочого часу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід. Учасники справи, зокрема і позивач ОСОБА_1 , повідомлені про наступне засідання, призначене на 31 липня 2023 року під власноручну розписку (а. с. 245, т. 3).

31 липня 2023 року підготовче засідання відкладене на 08 вересня 2023 року, про що сторони повідомлені під розписку (а. с. 95, т. 4). При цьому, під час розгляду справи головуючим неодноразово зроблені зауваження за порушення процесуального порядку, з занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Матвєєвій Ю. О. (а. с. 91-93, т. 4).

08 вересня 2023 року в підготовчому засіданні судом до позивача ОСОБА_1 застосовані заходи процесуального примусу у вигляді видалення із залу судового засідання, розгляд справи відкладений на 05 жовтня 2023 року, про що учасники справи повідомлені під розписку в приміщенні суду (а. с. 152, т. 4).

05 жовтня 2023 року в підготовчому засіданні судом до позивача ОСОБА_1 застосовані заходи процесуального примусу у вигляді видалення із залу судового засідання, судом оголошено перерву до 25 жовтня 2023 року (а. с. 179-181, 186, т. 4).

24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 жовтня 2023 року, у зв`язку з хворобою (а. с. 188, т. 4).

25 жовтня 2023 року суд, враховуючи заяву позивача ОСОБА_1 , відклав підготовче засідання на 14 листопада 2023 року, про що повідомив позивача шляхом направлення судової повістки про виклик до суду та направлення смс-повідомлення на номер мобільного телефону (а. с. 191, 193, т. 4).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-шостою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Відтак норми частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21), від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц (провадження № 61-2876св21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався з різних підстав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади, залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. При цьому суд констатував, що позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи, призначений на 25 жовтня 2023 року та 14 листопада 2023 року, повторно не з`явився в судове засідання, з заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із відсутні доказів належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 25 жовтня 2023 року, що виключає повторність неявки у судове засідання.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки конверт з судовою повісткою про призначення справи до розгляду на 14 листопада 2023 року, відправлений судом 08 листопада 2023 року на адресу ОСОБА_1 , повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресату.

Водночас конверт з судовою повісткою про призначення судового засідання на 25 жовтня 2023 року, надісланий позивачу 08 листопада 2023 року (а. с. 199, т. 4), тобто вже після призначеної дати розгляду справи, а тому не може вважатися вручений адресату, навіть за наявності довідки поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що під повторністю неявки в судове засідання в цивільному процесі слід розуміти другу неявку підряд (поспіль) належно повідомленого позивача.

З наведеного слідує, що право суду залишити заяву без розгляду виникає за наявності дворазового належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, двократної, послідовної неявки позивача безпосередньо в судове засідання та відсутності його заяви про розгляд справи за його відсутності.

Встановивши, що ОСОБА_1 не був повідомлений про судове засідання, призначене на 25 жовтня 2023 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що районний суд був позбавлений процесуальної можливості залишати його позовну заяву без розгляду.

Доводи касаційної скарги про те, що справа в судах першої та апеляційної інстанцій розглядалась неповноважним складом суду, є безпідставними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року здійснено автоматизований розподіл справи, якій присвоєно номер провадження 2/761/7059/2023 та визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) - Матвєєву Ю. О. (а. с. 58, т. 3).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення районного суду, надав оцінку доводам ОСОБА_1 про прийняття рішення неповноважним складом суду,

правильно зазначив про відсутність доказів на підтвердження того, що під час визначення судді у цій справі було порушено передбачений ЦПК України порядок визначення судді для розгляду справи.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2023 року (а. с. 238, т. 4), справу призначено судді-доповідачу Шкоріній О. І.; судді, які входять до складу колегії: Стрижеус А. М., Поливач Л. Д. Протокол містить всі необхідні відомості, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 33 ЦПК України, тому доводи касаційної скарги щодо перегляду справи апеляційним судом неповноважним складом суду колегія суддів відхиляє.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо заяви про зупинення касаційного провадження

10 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву, в якій просить зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи № 855/8/23 (провадження№ А/990/17/23), посилаючись на те, що обставини, які розглядаються іншим судом в порядку іншого судочинства, мають безпосередній зв`язок із цією справою і від вирішення іншої справи залежить розгляд цієї справи № 757/60692/19-ц.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках передбачених ЦПК України, у тому разі коли в іншій справі вирішуються питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та обґрунтоване припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме, об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Оскільки ОСОБА_1 не навів суду переконливих доводів на підтвердження об`єктивної необхідності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішення у справі № 855/8/23, тому заява задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (частина шоста статті 403 ЦПК України).

Тлумачення змісту частини шостої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Звертаючись з вказаним клопотанням, ОСОБА_1 не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, тому підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Враховуючи наведене, клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження

у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

' Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович