Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 757/61154/18-ц
провадження № 61-13679св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Хрещатик»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Хрещатик» (далі - КП «Хрещатик») про встановлення порядку користування квартирою, зобов`язання розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що вона є співвласником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є співвласником 2/3 часток цієї квартири відповідно до договору купівлі-продажу від 21 квітня 1999 року.
Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого в 1993 році, спірна квартира є двокімнатною, загальною площею 57,3 кв. м, житловою площею 27,7 кв. м, складається з кімнати 1, площею 12,0 кв. м; кімнати 2, площею 15,2 кв. м; кухні, площею 7,0 кв. м; вбиральні, площею 1,6 кв. м; ванної кімнати, площею 2,6 кв. м; коридору, площею 14,8 кв. м; вбудованої шафи, площею 0,6 кв. м; балконів, площею 3,36 кв. м та 6,72 кв. м, загальна площа 10,08 кв. м. Кімнати в квартирі ізольовані.
З листопада 2015 року ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні спірною квартирою, оскільки змінив замки та взагалі не допускає її до квартири.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , таким чином: в користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату, площею 12,0 кв. м, разом з балконом, площею 6,72 кв. м; в користуванні ОСОБА_2 залишити житлову кімнату, площею 15,2 кв. м, разом з балконом, площею 3,36 кв. м; в загальному користуванні залишити: кухню, вбиральню, ванну кімнату, вбудовану шафу та коридор;
- зобов`язати КП «Хрещатик» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою;
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири та передачі їй ключів від неї.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про вселення підлягають задоволенню, оскільки статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності, а відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні квартирою, замінивши замки на вхідних дверях. Ця обставина підтверджується заявою позивача до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04 червня 2017 року.
При цьому суд врахував, що спірна квартира не має кімнат, які б за площею відповідали ідеальним часткам сторін у частковій власності, тому запропонований позивачем порядок користування спірною квартирою порушує права сторін на користування власністю, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині встановлення порядку користування квартирою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Матюшка В. В. задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що матеріали справи не містять та позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду жодних доказів на підтвердження позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою.
Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ОСОБА_2 перешкоджає позивачу в користуванні спірною квартирою, а відповідач КП «Хрещатик» відмовив їй у розподілі особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині позовних вимог про вселення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 641/7213/18 (провадження № 61-22188св19), від 06 лютого 2019 року у справі № 521/18161/15-ц (провадження № 61-47884св18), від 11 лютого 2019 року у справі № 712/1936/16 (провадження № 61-29843св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги заяву ОСОБА_1 до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04 червня 2017 року, як підтвердження позовних вимог про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою шляхом вселення.
Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи містять докази того, що відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує проти задоволення позовних вимог позивача щодо вселення її до належної їй на праві власності частини квартири, що свідчить і підтверджує той факт, що ОСОБА_2 перешкоджає позивачу у вільному доступі до належної їй квартири, заперечує проти її проживання в ній, не бажає надати їй ключі від вхідних дверей і забезпечити можливість користуватися своєю нерухомістю.
Отже, крім вимог про вселення постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, тому не переглядається в касаційному порядку.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_2 та КП «Хрещатик» не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У жовтні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 08грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року і витребувано із Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/61154/18-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 03травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 , вона оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині відмови їй у задоволенні позовної вимоги про вселення до квартири АДРЕСА_1 . Тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення інших позовних вимог касаційним судом не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 квітня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 купили: перша - 1/3 частку, а другий - 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 змінила ім`я на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданим 19 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва.
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
04 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою, відповідно до якої просила вжити заходи щодо усунення ОСОБА_2 їй перешкод в користуванні своєю власністю, зокрема квартирою АДРЕСА_1 . Заяву зареєстровано канцелярією Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 06 червня 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою та зобов`язання розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Спір з приводу користування квартирою АДРЕСА_1 виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким ця квартира належить на праві спільної часткової власності.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина друга статті 356 ЦК України).
Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , і відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, що підтверджується заявою позивача до Печерського управління поліції від 06 червня 2017 року, правильно застосував норми матеріального права і дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині позовних вимог про вселення, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи необхідність відмови у позові, апеляційний суд посилався, зокрема, на відсутність доказів, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у вселенні, однак при цьому не надав належної оцінки тій обставині, що саме відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі. А отже, відповідач оспорює право позивача на вселення, що свідчить про наявність зазначених у позовній заяві перешкод.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення в частині позовних вимог про вселення були належним чином оцінені подані сторонами докази, правильно встановлені обставини справи та застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилкового скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про вселення.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині позовних вимог про вселення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з цим із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення скасувати, а рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року в цій частині позовних вимог залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк