ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 757/61860/21
провадження № 61-11694св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року
у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду
від 20 червня 2024 рокуу складі колегії суддів: Желепи О. В.,
Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління юстиції у місті Києві, Київська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Анатолій Іванович, про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації,
прийняв постанову про наступне:
I. Вступ
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України (далі - МЮУ), Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - управління МЮУ), Головне управління юстиції у місті Києві (далі - ГУЮ), Київська державна нотаріальна контора (далі - нотаріальна контора), Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КМР «КМБТІ»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко А. І. (далі - приватний нотаріус Бойко А. І.), про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації.
2. Відповідач у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.
3. Суд першої інстанції відмовив у позові.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину в іншій редакції.
5. Позивач оскаржила рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставами касаційного оскарження вказала те, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування
у мирний час на території України у подібних правовідносинах Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за
№ 283/8882 (далі - інструкція № 20/5) (яка діяла на момент видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 ) у поєднанні з фактичними обставинами справи щодо дійсного волевиявлення її брата - ОСОБА_3 продати, а не безоплатно подарувати частину спірної квартири. Позивач вважає, що наявні висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм права, викладені не у подібних правовідносинах, враховуючи фактичні обставини справи № 757/61860/21-ц(пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК));
- суди необґрунтовано відхилили заявлені клопотання про витребування спадкової справи та дослідження доказів (валютних розписок), які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК);
- встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК).
6. Ключовими питаннями в спірних правовідносинах є:
1) Чи може особа оспорювати правочин, учасником якого вона не була?
2) Чи наявні підстави для визнання правочину недійсним?
7. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
8. Позов обґрунтований так:
- позивач та ОСОБА_3 є рідними сестрою та братом;
- 10 квітня 2008 року державним нотаріусом видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 ;
- 18 квітня 2008 року за втраченим свідоцтвом приватний нотаріус посвідчив договір дарування на користь ОСОБА_2 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира);
- єдиним дійсним свідоцтвом про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 є останній, виданий 10 квітня 2008 року, дублікат;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер;
- нотаріус під час посвідчення правочину за свідоцтвом про право власності не перевірив, що на дату посвідчення правочину в реєстрі вже була інформація про видачу дубліката такого свідоцтва у зв`язку з його втратою, а тому повинен був відмовити у вчиненні нотаріальної дії, отже спірний договір дарування укладений з порушенням вимог законодавства.
9. Враховуючи викладене, остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивач просила суд:
- визнати недійсним договір дарування від 18 квітня 2008 року;
- скасувати реєстрацію в реєстрі вчинення нотаріальних дій від 18 квітня
2008 року № 1606;
- скасувати державну реєстрацію права власності щодо вказаної частини квартири.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року у позові відмовлено.
11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з таких підстав:
- позивач не є стороною оспорюваного договору дарування;
- порушення оспорюваним договором своїх прав та інтересів позивач не довела.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
12. Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
13. Апеляційну скаргу позивача на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяв про роз`яснення рішення районного суду, виправлення описки у рішенні залишено без задоволення. Ухвали Печерського районного суду міста Києва
від 08 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяв про роз`яснення рішення та виправлення описки залишено без змін.
14. Змінивши рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, апеляційний суд виходив з таких підстав:
- спірна квартира на час посвідчення оспорюваного правочину дарування належала позивачу та її брату ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності;
- в установленому законом порядку позивач прийняла спадщину після смерті брата та отримала свідоцтво про право на спадщину на квартиру;
- у разі визнання недійсним договору дарування, такий договір
є недійсним з моменту його укладення тобто з квітня 2008 року, тому позивач, як спадкоємець (правонаступник) дарувальника має право на оспорення цього договору дарування в судовому порядку і є належним позивачем;
- разом з тим, позивачем не доведено, що зміст оспорюваного нею договору дарування суперечить нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК), іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та не відповідав внутрішній волі дарувальника;
- оскільки позивач не довела недійсність договору дарування, інші позовні вимоги є похідними, тому задоволенню також не підлягають.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
16. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону;
- суди не дослідили належним чином докази у справі;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування
у мирний час на території України у подібних правовідносинах Закону
№ 3425-ХІІ та Інструкції № 283/8882, яка діяла на момент видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 ,
у поєднанні з фактичними обставинами справи щодо дійсного волевиявлення її брата - ОСОБА_3 продати, а не безоплатно подарувати частину спірної квартири.
- позивач вважає, що наявні висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм права, викладені не у подібних правовідносинах, враховуючи фактичні обставини справи № 757/61860/21-ц;
- суди необґрунтовано відхилили заявлені позивачем клопотання про витребування спадкової справи та дослідження доказів (валютних розписок), які мають значення для правильного вирішення справи;
- суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
17. 17 серпня 2024 року позивач через підсистему «Електронний Суд» та електронною поштою подала до Верховного Суду три касаційні скарги на оскаржувані судові рішення, оскільки вони подані однією особою на ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.
19. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 12 вересня 2024 року.
20. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VIІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом
від 23 червня 2006 року державним нотаріусом посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
22. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними сестрою та братом.
23. 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 укладено договір дарування частини квартири, відповідно до якого
ОСОБА_3 (дарувальник) безоплатно передав у власність,
а ОСОБА_2 (обдаровувана) прийняла належну дарувальнику на праві власності 1/2 частини спірної квартири.
24 . При нотаріальному посвідченні вищевказаного правочину
у розпорядженні нотаріуса були паспорта, ідентифікаційний номер (за відміткою в паспорті ОСОБА_3 останній мав право здійснювати будь-які платежі, документи, що підтверджують виникнення право власності на відчужуване майно.
25. Biдчyжyвaчeм ОСОБА_3 був наданий оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини спірної квартири. Свідоцтво викладене на нотаріальному бланку BCT № 986774, дійсність якого було перевірено за допомогою реєстру нотаріальних бланків 18 квітня 2008 року, ідентифікатор пошуку № 3133572.
26. Зазначене свідоцтво про право на спадщину було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 17 березня 2008 року, записане у реєстрову книгу № д.102-115 зa реєстровим номером 547/30214.
27. Також було надано довідку-характеристику, видану Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11 квітня 2008 року за № 1330735 з терміном дії три місяці, в якій зазначався документ про право власності ОСОБА_3 на його частки квартири - свідоцтво про право на спадщину за законом.
28. Відчужувачем було подано довідку з місця проживання про склад родини та пропиcкy, видану ОСОБА_3 Житлово-будівельним кооперативом «Радянський гігієніст» працівників Київського науково-дослідного інституту гігієни праці 18 квітня 2008 pоку № 46, згідно з якою
у квартирі не було зареєстровано місце проживання малолітніх тa/aбo неповнолітніх дітей.
VIІІ. Позиція Верховного Суду
29. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7) та даючи відповідь на ключові питання (див. пункт 6), Верховний Суд робить такі висновки.
30. Даний спір пов`язаний із оспорюванням договору дарування (див. пункти 8-9).
31. Звертаючись до суду, позивач посилалася на те, що спірний договір дарування посвідчено на підставі викраденого свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я її рідного брата ОСОБА_3 , що є підставою для визнання договору дарування недійсним (див. пункти 8-9).
32. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивач не є стороною оспорюваного договору дарування (див. пункт 11).
33. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив
з того, що ОСОБА_1 має право на оспорення договору дарування
в судовому порядку і є належним позивачем (див. пункт 14).
34. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційної інстанції
з наступних підстав.
35. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).
36. За змістом статей 215 216 ЦК правом оспорювати правочин ЦК наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, права та законні інтереси яких порушено вчиненням правочину.
37. Така правова позиція є послідовною в практиці Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц), що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
38. У зв`язку із чим позивач має право на оспорення договору дарування в судовому порядку.
39. Щодо наявності підстав для визнання договору недійсним Верховний Суд зазначає наступне.
40. Визначення договору дарування закріплено в статті 717 ЦК.
41. А відповідно до статей 16 203 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
42. Верховний Суд повторює, що положення статті 204 ЦК закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
43. Відповідно до статті 203 ЦК у редакції, чинній на день укладання спірного договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
44. Згідно зі статтею 215 ЦК у редакції, чинній на день укладання спірного договору, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
45. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
46. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
47. У розглядуваній справі судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 червня 2006 року спадкоємцем
1/2 частки майна ОСОБА_5 є його син - ОСОБА_3 , який 18 квітня 2008 року уклав з ОСОБА_2 договір дарування 1/2 частини спірної квартири.
48 . При нотаріальному посвідченні вказаного правочину нотаріусу були надані усі необхідні документи, зокрема, вiдчyжyвaчeм ОСОБА_3 був наданий оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини спірної квартири, дійсність якого було перевірено, довідку-характеристику від 11 квітня 2008 року № 1330735 та довідку з місця проживання про склад родини та пропиcкy.
49. Також нотаріус відповідно до вимог Закону № 3425-XII та інструкції № 20/5 отримав витяг з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 18213123, згідно з яким заборона та арешт на квартиру відсутні, та витяг про відсутність податкової застави.
50. Апеляційним судом на підставі наявних в єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що позивач уже зверталась з позовом (справа 2-2147/11) до приватного нотаріуса Бойка А. І., який посвідчив договір дарування спірної квартири 18 квітня 2008 року про визнання його дій неправомірними та визнання права пріорітету дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 квітня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 , посилаючись на ті само обставини, що і в цій справі, а саме посвідчення договору на підставі оригінала, а не дубліката, який на переконання позивача є єдиним законним правовстановлюючим документом.
51. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року у справі 2-2147/11 в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що нотаріусом під час посвідчення оспорюваного в даній справі договору дарування не були порушені норми ЦК, Закону № 3425-XII та інструкції № 20/5.
52. За вищенаведених встановлених обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано доказів, які б свідчили, що нотаріусом під час посвідчення договору дарування були порушені вимоги чинного законодавства, доказів того, що договір дарування не відповідав внутрішній волі дарувальника чи зміст укладеного правочину суперечив вимогам ЦК та іншим актам цивільного законодавства, не встановлено.
53. Оскільки позовні вимоги про недійсність правочину не знайшли свого підтвердження, тому інші позовні вимоги як похідні від першої вимоги, також задоволенню не підлягають.
54. З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків судів фактичнимобставинам справи та не дослідження судами належним чином доказів у справі.
55. Доводи касаційної скарги, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів є безпідставними, оскільки позивач не вказує які саме докази вона вважає недопустимими і з яких причин.
56. Твердження касаційної скарги, що суди необґрунтовано відхилили заявлені позивачем клопотання про витребування спадкової справи та дослідження доказів (валютних розписок), підлягають відхиленню, оскільки у матеріалах справи наявні копії матеріалів спадкової справи, до того ж апеляційним судом уже надана оцінка аналогічним доводам апеляційної скарги.
57. Відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування
у мирний час на території України у подібних правовідносинах
Закону № 3425-ХІІ та Інструкції № 283/8882 не має вирішального правового значення для спірних правовідносин, оскільки обставини, на які посилалась позивач у своєму позові та касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
58. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
59. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
60. За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
61. Оскільки рішення суду першої інстанції, у незміненій апеляційним судом частині, та постанова апеляційного суду, підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400 401 409 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
2. РішенняПечерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року у незміненій апеляційним судом частині, та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков