06.11.2023

№ 757/62834/19-ц

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 757/62834/19-ц

провадження № 61-10812св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І.,

Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України)

від 27 червня 2019 року ОСОБА_1 призначено директором Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (далі - ДП «Завод «Електроважмаш»). Між Мінекономрозвитку України та ОСОБА_1 був укладений контракт, на підставі якого між сторонами виникли трудові відносини.

Наказом відповідача від 06 листопада 2019 року ДП «Завод «Електроважмаш» прийнято до сфери управління Фонду державного майна України. У подальшому наказом відповідача від 26 листопада 2019 року припинено повноваження директора ДП «Завод «Електроважмаш»

ОСОБА_1 та розірвано з ним контракт від 27 червня 2019 року у зв`язку

з невиконанням умов, передбачених підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 та підпунктом «а» пункту 5.3 контракту.

Вказував, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки зазначені

у ньому підстави є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам. Фонд державного майна України не визначив, які саме систематичні випадки невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на директора контрактом, були допущені ОСОБА_1 , що саме стало підставою для встановлення відповідачем невиконання обов`язків позивачем. Також Фонд державного майна України не вказав, які показники майнового стану підприємства за рік не були дотримані з вини ОСОБА_1 . Крім цього звільнення позивача відбулося у період його відрядження, а також відповідач порушив встановлений чинним законодавством порядок звільнення, зокрема в частині обов`язкового погодження такого звільнення з Харківською обласною державною адміністрацією.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 26 листопада

2019 року № 1157 про припинення повноважень директора ДП «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту; поновити його на посаді директора вказаного підприємства з 26 листопада 2019 року; поновити дію контракту від 27 червня 2019 року № 24 з 26 листопада 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року

(в складі судді Волкової С. Я.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстави звільнення ОСОБА_1 відповідають закону, а оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень Фонду державного майна України.

У судовому засіданні позивач та його представник не надали жодного правового обґрунтування для скасування спірного наказу, поновлення ОСОБА_1 на посаді та поновлення дії контракту. Позивач не надав доказів на спростування показників звіту про виконання фінансового плану підприємства за 9 місяців 2019 року в межах терміну виконання своїх посадових обов`язків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.

Визнано незаконним наказ Фонду державного майна України

від 26 листопада 2019 року № 1157 «Про припинення повноважень директора ДП «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Завод «Електроважмаш» з 26 листопада 2019 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Завод «Електроважмаш»

з 26 листопада 2019 року.

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь держави судовий збір у розмірі 1 536 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 304 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстави, з якими відповідач пов`язує звільнення позивача, а саме: систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до контракту, не доведені відповідачем належними та допустимими доказами.

Так, підставою для звільнення позивача з 26 листопада 2019 року зазначено звіт, який підписаний виконуючим обов`язки директора підприємства Буськом В. М. , хоча останній міг виконувати зазначені повноваження лише з 02 грудня 2019 року. Показники майнового стану підприємства, передбачені контрактом, включаються лише за рік, жодні інші показники майнового стану підприємства за будь-який інший період не є такими, що передбачені контрактом, проте позивача звільнено за результатом моніторингу 9 місяців роботи ДП «Завод «Електроважмаш». Така підстава для звільнення, як систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків щодо забезпечення виконання показників майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту, роботодавцем не доведена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Фонд державного майна України просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач як орган управління

ДП «Завод «Електроважмаш» припинив повноваження директора зазначеного підприємства у межах корпоративних відносин, тому позовні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства, цей спір належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідач звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, проте вказане клопотання помилково залишене без задоволення, а розгляд справи відбувся без участі представника Фонду державного майна України.

Апеляційний суд не залучив до участі у справі Буська В. М. , якого наказом від 02 грудня 2019 року призначено виконуючим обов`язки ДП «Завод «Електроважмаш», отже розгляд справи відбувся без заінтересованої особи, що є порушенням норм процесуального права.

Звіт про виконання фінансового плану ДП «Завод «Електроважмаш»

за 9 місяців 2019 року свідчить про те, що у період перебування

ОСОБА_1 на посаді директора цього підприємства, всупереч умовам контракту та прийнятим на себе зобов`язанням, позивач не зміг забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна

і прибутку, а також забезпечити прибутковість господарської діяльності. Виконання керівником показників ефективності використання державного майна та прибутку, а також показників майнового стану підприємства є невід`ємною частиною зобов`язань керівника ДП «Завод «Електроважмаш».

Установивши факт невиконання директором ДП «Завод «Електроважмаш» показників ефективності використання державного майна і прибутку,

а також майнового стану цього підприємства, передбачених додатком 1 до контракту, за період своєї діяльності, Фонд державного майна України прийняв законне та обґрунтоване рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 як директора та розірвання з ним контракту у зв`язку

з невиконанням умов, передбачених підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 та підпунктом «а» пункту 5.3 контракту.

Звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства та з підстав, передбачених контрактом. При звільненні працівника на умовах, передбачених контрактом, роботодавець не має доводити вину працівника у порушенні умов такого контракту.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі

№ 638/6881/16-ц (провадження № 61-2108св18); від 30 серпня 2018 року

у справі № 463/3091/15 (провадження № 61-32076св18); від 03 липня

2019 року у справі № 638/9215/16-ц (провадження № 61-19903св18).

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

06 серпня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом Мінекономрозвитку України від 27 червня 2019 року ОСОБА_1 призначено директором ДП «Завод «Електроважмаш» з 27 червня 2019 року до 26 червня 2024 року на умовах, визначених контрактом.

Мінекономрозвитку України, яке з 29 серпня 2019 року перетворено

у Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки), уклав з ОСОБА_1 27 червня 2019 року контракт № 24, на підставі якого між ними виникли трудові відносини.

У додатку 1 до контракту визначені показники ефективності використання державного майна та прибутку, а також майнового стану державного підприємства, які враховуються під час укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності (пункт 7.5 контракту).

Відповідно до пункту 1.1 контракту ОСОБА_1 зобов`язався безпосередньо і через адміністрацію ДП «Завод «Електроважмаш» здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Мінекономрозвитку України зобов`язувалося створити необхідні умови для матеріального забезпечення та організації праці директора.

Згідно з пунктом 1.2 контракту на підставі контракту виникають трудові відносини між директором ДП «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_1 та Мінекономрозвитку України.

У пункті 2.1 контракту визначено обов`язки директора ДП «Завод «Електроважмаш».

Зокрема, підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 контракту на позивача покладено обов`язок забезпечувати виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього контракту.

Підпунктом «а» пункту 5.3 контракту передбачено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку України, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом.

Відповідно до пункту 5.6 контракту у разі коли розірвання контракту здійснюється на підставах, установлених у контракті, але не передбачених законодавством, про це зазначається у трудовій книжці директора

з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Наказом відповідача від 06 листопада 2019 року єдиний майновий комплекс ДП «Завод «Електроважмаш» прийнято зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України. Цим же наказом затверджено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДП «Завод «Електроважмаш».

Наказом Фонду державного майна України від 07 листопада 2019 року затверджено статут ДП «Завод «Електроважмаш».

ДП «Завод «Електроважмаш» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом зазначеного підприємства.

Отже, відбулася зміна підпорядкованості ДП «Завод «Електроважмаш» зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10.13 статуту ДП «Завод «Електроважмаш» повноваження особи, призначеної на посаду директора, крім випадків, передбачених пунктом 10.11 цього статуту, припиняються достроково на підставах, додатково визначених у трудовому договорі (контракті) підприємства з особою, призначеною на посаду директора.

У розділі 5 контракту, зокрема у пункті 5.1 визначено, що зміна суб`єкта управління державного підприємства не є обов`язковою підставою для внесення змін чи доповнень до контракту.

Згідно з пунктом 10.11 статуту ДП «Завод «Електроважмаш» суб`єкт управління підприємством має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним трудових відносин, а також трудового контракту, або рішення про відсторонення директора. Таке рішення суб`єкт управління підприємством має право прийняти незалежно від строку перебування особи на посаді директора.

Відповідно до пункту 10.12 статуту ДП «Завод «Електроважмаш» повноваження особи, яка була призначена на посаду директора, припиняються в момент прийняття суб`єктом управління підприємством рішення про припинення повноважень директора, якщо інше не встановлено у відповідному рішенні суб`єкта управління підприємством. Наслідком прийняття суб`єктом управління підприємством рішення про припинення повноважень директора є розірвання з ним трудового договору (контракту) та припинення трудових відносин із підприємством.

У додатку 1 до контракту визначено, що ОСОБА_1 , який призначається директором ДП «Завод «Електроважмаш», зобов`язаний організувати роботу підприємства з метою досягнення наведених у цьому додатку 1 результатів - показників ефективності використання державного майна

і прибутку, а також майнового стану підприємства.

Також у вищевказаному додатку встановлено наступні показники ефективності використання державного майна і прибутку, які враховуються під час укладання контракту з керівником підприємства, що перебуває

у державній власності, та які позивач, що призначається директором

цього підприємства, зобов`язується організувати: показник «Прибуток до оподаткування», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн)

за I квартал - 527, II квартал - 3 843, III квартал - 2 702, що в сумі становить 7 072 (пункт 1); показник «Інвестиції у розвиток виробничої сфери за рахунок власних та залучених кошів», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн) за I квартал - 3 825, II квартал - 8 205, III квартал - 7 957, що в сумі становить 19 987 (пункт 2); показник «Сплата податків, зборів і платежів до бюджетів», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн)

за I квартал - 21 940, II квартал - 26 636, III квартал - 28 390, що у сумі становить 76 966 (пункт 3); показник «Єдиний соціальний внесок», що передбачений контрактом, запланований (тис. грн) за I квартал - 19 292,

II квартал - 22 221, III квартал - 19 798, що в сумі становить 61 311 (пункт 4).

Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 контракту директор зобов`язується забезпечувати подання Мінекономрозвитку України квартальної та річної фінансової звітності підприємства, квартального та річного звіту про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності, а також квартального та річного звіту про результати виконання показників, передбачених підпунктом 2.1.3 цього пункту контракту. У разі невиконання показників, передбачених цим контрактом, директор подає Мінекономрозвитку України разом зі звітністю пояснення щодо причин їх невиконання.

Встановлено, що позивача призначено директором ДП «Завод «Електроважмаш» 27 червня 2019 року, а припинено вказані повноваження 26 листопада 2019 року.

З часу переходу функцій управління ДП «Завод «Електроважмаш» до Фонду державного майна України останнім проведено відповідний аналіз діяльності підприємства за 9 місяців 2019 року.

За результатами моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2019 року Фондом державного майна України встановлено незадовільний стан виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, передбачених додатком 1 до контракту з директором підприємства: показник «Прибуток до оподаткування» склав 22 405 000 грн збитку при запланованому значені

7 072 000 грн прибутку. Невиконання зазначеного показника становить

40 477 000 грн; показник «Інвестиції у розвиток виробничої сфери за рахунок власних та залучених кошів» склав 23 458 000 грн при запланованому значенні 19 987 000 грн. Перевиконання зазначеного показника на

3 471 000 грн свідчить про неефективне використання державного майна (при загальних збитках у розмірі 33 405 000 грн) при тому, що плановий показник «модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних фондів» виконано трохи більше ніж на 1 %; показник «Сплата податків, зборів і платежів до бюджетів» склав

67 700 000 грн при запланованому значенні 76 966 000 грн. Невиконання зазначеного показника становить 9 266 000 грн; показник «Єдиний соціальний внесок» склав 60 016 000 грн при запланованому значенні 61 311 000 грн. Невиконання зазначеного показника становить

1 295 000 грн.

Суди також встановили, що наказом Фонду державного майна України

від 26 листопада 2019 року припинено повноваження директора ДП «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_1 та розірвано з ним контракт від 27 червня 2019 року № 24 у зв`язку з невиконанням умов, передбачених

підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 та підпунктом «а» пункту 5.3 контракту

від 27 червня 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей

і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Згідно з пунктом 16 Положення про порядок укладання контракту

з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 19 березня 1993 року № 203, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством,

а також передбачених у контракті.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за

пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив

з наступних підстав.

На правовідносини з приводу працевлаштування позивача поширюються як загальні норми законодавства про працю, так і особливості регулювання відносин щодо дії трудового договору, визначені контрактом. У даному випадку - це порядок і підстави звільнення. Додатково до підстав звільнення, передбачених трудовим законодавством, для осіб, працюючих на умовах контракту, визначені додаткові підстави для звільнення, які зазначені у самому контракті. В такому разі звільнення проводиться за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання безпосередньо і через адміністрацію ДП «Завод «Електроважмаш» здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, однак позивач не виконав таких умов контракту за період своєї діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову частково, апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, роботодавцем допущено порушення його прав.

Так, у додатку 1 вказано, що показники майнового стану підприємства, передбачені контрактом, включаються тільки до графи «усього за рік». Жодні інші показники майнового стану підприємства за будь-який інший період не є такими, що передбачені контрактом, проте позивача звільнено за результатом моніторингу 9 місяців роботи ДП «Завод «Електроважмаш» у 2019 році.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено вище, у додатку 1 до контракту визначено показники ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану ДП «Завод «Електроважмаш», які враховуються під час укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності. ОСОБА_1 зобов`язався організувати роботу підприємства

з метою досягнення наведених у цьому додатку 1 результатів.

При цьому у додатку 1 до контракту показники майнового

стану підприємства, передбачені контрактом, визначено відповідними графами «за кварталами» та «усього за рік», тому помилковими є висновки апеляційного суду, що вказані показники включаються тільки до графи «усього за рік».

Разом з тим, за результатом проведеного моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства Фондом державного майна України встановлено незадовільний стан виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, передбачених додатком 1 до контракту, директором підприємства. Відповідний аналіз діяльності підприємства був проведений з моменту переходу функцій з управління державного підприємства до Фонду державного майна України.

При цьому саме на ОСОБА_1 було покладено обов`язок здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна (пункт 1.1 контракту), а також забезпечувати виконання показників ефективності використання державного майна, прибутку та майнового стану підприємства (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 контракту).

На підставі вищевикладеного місцевим судом зроблено правильний висновок про неефективність роботи ОСОБА_1 як директора

ДП «Завод «Електроважмаш» за його період роботи.

Підпунктом «а» пункту 5.3 контракту визначено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку України, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом.

Підставою для звільнення позивача стало невиконання умов, передбачених

підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 та підпунктом «а» пункту 5.3 контракту

від 27 червня 2019 року.

Позивач погодився з умовами контракту, підписавши його, у тому числі

з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча

б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 522/10590/2017 (провадження № 61-21820св18),

від 10 квітня 2019 року у справі № 522/10592/17 (провадження

№ 61-35286св18).

При цьому контракт не містить умов про те, що оцінка діяльності керівника на предмет виконання ним умов цього контракту можлива лише через певний час його діяльності, зокрема у наступному році.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей

і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їх права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 389/2004/16-ц (провадження

№ 61-11365св18).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який, встановивши, що позивач не забезпечив виконання показників ефективності використання державного майна, прибутку та майнового стану підприємства за період своєї роботи, чим порушив умови укладеного контракту як особливої форми трудового договору, обґрунтовано вважав, що таке порушення контракту є підставою для

його дострокового розірвання, та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Також місцевий суд правомірно відхилив надане представником позивача адвокатське опитування респондента ОСОБА_3 , проведене

13 січня 2020 року поза судовим засіданням, з тих підстав, зокрема, що це

є суб`єктивна оцінка діяльності ОСОБА_1 його підлеглим. Інших доказів на спростування доводів Фонду державного майна України суду не надано.

Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю підстав вважати, що відповідачем порушено норми трудового законодавства при припиненні повноважень директора ДП «Завод «Електроважмаш» та розірванні з ним контракту, оскільки такі доводи ОСОБА_1 не підтверджені матеріалами справи.

При цьому безпідставними є доводи позивача, що зібраними у справі доказами не доведено наявності його вини у заподіянні підприємству збитків, оскільки, укладеним контрактом передбачено підстави для припинення повноважень директора ДП «Завод «Електроважмаш» та розірвання з ним контракту саме з підстав невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом, зокрема порушення умов щодо забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна, прибутку та майнового стану підприємства, а під час розгляду цієї справи роботодавець довів сам факт неналежного виконання позивачем умов контракту, сфера застосування якого визначається законами України. Дотримання норм трудового законодавства при звільненні за контрактом доведена належними та допустимими доказами.

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відповідач як орган управління ДП «Завод «Електроважмаш» припинив повноваження директора зазначеного підприємства у межах корпоративних відносин, тому позовні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки за правилами цивільного судочинства підлягають розгляду спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої

статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

Отже, до юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Подані до суду позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. Як вбачається

з позовної заяви, ОСОБА_1 заявлено три самостійні позовні вимоги.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до

суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб

з 01 січня 2019 року в розмірі 1 921 грн.

Отже, розмір судового збору за звернення до суду з цим позовом складає 2 305,20 грн (1 921 ? 0,4 ? 3).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином під час звернення до суду з касаційною скаргою відповідач повинен був сплатити 4 610,40 грн судового збору, замість 5 044,80 грн, переплачена сума судового збору становить 434,40 грн.

Повернення переплаченої суми судового збору передбачено

статтями 6 та 7 Закону України «Про судовий збір».

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до пункту 1 частини першої

статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, слід компенсувати Фонду державного майна України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений за подання касаційної у розмірі 5 044,80 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року скасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року залишити в силі.

Судовий збір, сплачений Фондом державного майна України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00032945) за подання касаційної скарги у розмірі 5 044 (п`ять тисяч сорок чотири) гривні 80 копійок, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук