№ 757/63890/19-ц

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/63890/19-ц

провадження № 61-13988 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - громадська організація «Центр протидії корупції»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року у складі судді Батрина О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до громадської організації «Центр протидії корупції» (далі - ГО «Центр протидії корупції») про визнання дій такими, що порушують немайнові права особи, поновлення порушених немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що на початку жовтня 2019 року їй стало відомо про розміщення на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України», що міститься за посиланням https://pep.org.ua, власником якого є відповідач, конфіденційної інформації стосовно неї, зокрема, її персональні дані, обставини її сімейного та особистого життя, фотографії, дані про майновий стан тощо. При цьому, згоду на розміщення вказаної інформації вона не надавала.

Вважала, що дії відповідача по збиранню, систематизації, збереженню, використанню та поширенню конфіденційної інформації, використання її імені не є виправданим втручання в її особисте та сімейне життя, є надмірним і непропорційним втручанням у приватність, у зв`язку з чим відповідачем були порушені її особисті немайнові права, а тому позивач просила суд позов задовольнити у визначений нею спосіб, а саме:

- визнати дії такими, що порушують її немайнові права на недоторканність особистого і сімейного життя, на використання імені ГО «Центр протидії корупції», які полягають у використанні і поширенні її імені та обставин особистого і сімейного життя без її згоди, в мережі Інтернет на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме інформації наступного змісту:

« ОСОБА_1 . Категорія: Пов`язана особа. Остання посада: Vebelle Royal G SL, Засновник 16.08.2005. Пов`язана особа або член сім`ї - ПЕП припинив бути ПЕПом. Зв`язки з Фізичними Особами: Ім`я Тип зв`язку Період

ОСОБА_4 особисті зв`язки - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 дочка ІНФОРМАЦІЯ_3. Візуалізація Зв`язків . Зв`язки з юридичними особами: Ім`я Тип зв`язку Код Vebelle Royal G SL Засновник В93519171 Візуалізація Зв`язків. Досьє В Іспанії на першу дружину ОСОБА_7 - зареєстрована компанія Vebelle Royal G SL. Як з`ясували журналісти проекту Радіо Свобода «Схеми», фірма володіє низкою об`єктів нерухомості на березі Середземного моря. Відповідно до даних з іспанського реєстру, з 2017 року на фірму записана земля та маєток на майже 600 квадратних метрів. З 2012 року співвласником цієї нерухомості є також ОСОБА_8 - дочка судді від першого шлюбу. Сам будинок у 2018 році був знесений. Крім цієї нерухомості, на фірму Vebelle Royal G SL також записані чотири апартаменти у комплексі BENAL BEACH (витяг 1, витяг 2, витяг 3, витяг 4), а також квартира у комплексі Tamarindos, квартира у комплексі Hercules та квартира у комплексі Opera на березі Середземного моря. Пізніше з`ясувалось, що Vebelle Royal належить також 62 гектари землі в муніципалітеті Міхас в провінції Малага. За оцінками ріелторів, в середньому вартість землі в цьому регіоні стартує від 30 тисяч євро за гектар. Відповідно вартість ділянок може сягати до 2 мільйонів євро. Згідно офіційних документів, шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 був розірваний Донецьким міським РАЦСом 16 серпня 2005 року. Документи. Інші документи Розслідування «Схем» про гектари землі в Іспанії родини ОСОБА_7 ; Розслідування «Схем» про нерухомість судді ОСОБА_7 та наближених осіб Фірма Vebelle Royal G SL екс-дружини ОСОБА_7 . Інші Варіації Імені: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_16 ,, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 »;

- поновити її порушені немайнові права, зобов`язавши ГО «Центр протидії корупції» видалити протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили з сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) вказану інформацію про ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6).

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ГО «Центр протидії корупції» 32 000 витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення її немайнових прав відповідачем, яке полягало в поширені конфіденційної інформації, використання її імені, втручання в її особисте та сімейне життя, поширення даних про її майновий стан та що такі дії відповідача порушують особисті немайнові права або завдають шкоди відповідним особистим немайновим правам позивача.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року заяву ГО «Центр протидії корупції» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ГО «Центр протидії корупції» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8 000 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що у період з 01 березня 2011 року по 07 листопада 2014 року позивач ОСОБА_2 обіймала посаду директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України, а отже була публічною особою, а тому її персональні дані, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки містяться в загальнодоступних та відкритих джерелах, у тому числі, на офіційних сайтах Національної школи суддів України та офіційному веб-порталі «Судова влада України» і відповідачем не було порушено право позивача на використання її імені. Крім того, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо поширення цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Апеляційний суд також зазначив, що інформація щодо належності позивачу корпоративних прав Vebelle Royal G SL та інформація щодо майна вказаної юридичної особи міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритою інформацією та може вільно використовуватися без згоди позивача; використання такої інформації не вважається порушенням немайнових прав позивача, зокрема, на використання імені, втручанням в її особисте життя та поширенням даних про майно особи без її згоди.

Відхиляючи доводи позивача щодо порушення відповідачем її немайнових прав з огляду на вимоги Закону України «Про захист персональних даних», суд послався на те, що положення цього Закону регулюють та поширюються на діяльність з накопичення (збирання, підбір, упорядкування тощо), зберігання, обробки та передачі персональних даних володільцем чи розпорядником персональних даних з визначеною метою, встановленням складу цих даних, процедури їх обробки та відповідно до вищевказаного Закону і не стосуються спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/63890/19 із Печерського районного суду м. Києва.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, формально розглянули справу, належним чином не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не дослідили надані сторонами докази, не встановили належним чином характер спірних правовідносин та заявлених позивачем позовних вимог, що призвело до передчасної відмови у задоволенні позову.

Судами не застосовано положення статті 32 Конституції України, статей 271 273 274 296 301 302 308 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини. Крім того, судами не враховано, що цивільним законодавством право на використання імені віднесено до немайнових прав фізичної особи та за змістом статті 296 ЦК України може бути використане лише за згоди фізичної особи - носія відповідного імені. Уся зібрана, збережена, використана та поширена відповідачем на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» інформація, про видалення якої було заявлено позовні вимоги, містить прізвище, ім`я та по-батькові позивача, є конфіденційною, не є загальнодоступною та такою, що отримана з відкритих джерел, як вважали суди попередніх інстанцій, на те є суспільно необхідною, тобто такою, що виступала б предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважало потенційну шкоду від її поширення. Зі змісту поширеної відповідачем стосовно ОСОБА_19 інформації убачається, що вона не стосується і минулої професійної діяльності позивача у Донецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України, не містить даних про діяльність самої державної установи, не ґрунтується на відповідних документах (звітах, стенограмах, протоколах, аудіо-, відеозаписах, архівних матеріалах) Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України у період роботи у ній позивача, а стосується виключно сфери особистого та сімейного життя ОСОБА_19 . Вказані матеріали містять, зокрема, фотографію позивача та її колишнього чоловіка, дані про час розірвання шлюбу, інформацію про участь у юридичній особі-нерезиденті, згоди на публічний показ, відтворення й розповсюдження яких позивач не надавала, персональні дані її доньки (прізвище, ім`я, по-батькові та дату народження), отже поширення цієї інформації порушує особисті немайнові права позивача на використання її імені, є втручанням в її особисте, сімейне життя та майновий стан.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України», що міститься за адресою в мережі Інтернет https://pep.org.ua, з посиланням на ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщена інформація про позивача ОСОБА_2 , а саме: « ОСОБА_1 . Категорія: Пов`язана особа. Остання посада: Vebelle Royal G SL, Засновник ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пов`язана особа або член сім`ї - ПЕП припинив бути ПЕПом. Зв`язки з Фізичними Особами. ОСОБА_4 - особисті зв`язки - ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 - дочка ІНФОРМАЦІЯ_3 . Візуалізація зв`язків. Зв`язки з юридичними особами. Vebelle Royal G SL Засновник В93519171. Візуалізація зв`язків. Досьє В Іспанії на першу дружину ОСОБА_7 - ОСОБА_21 - зареєстрована компанія Vebelle Royal G SL. Як з`ясували журналісти проекту Радіо Свобода «Схеми», фірма володіє низкою об`єктів нерухомості на березі Середземного моря. Відповідно до даних з іспанського реєстру, з 2017 року на фірму записана земля та маєток на майже 600 квадратних метрів. З 2012 року співвласником цієї нерухомості є також ОСОБА_8 - дочка судді від першого шлюбу. Сам будинок у 2018 році був знесений. Крім цієї нерухомості, на фірму Vebelle Royal G SL також записані чотири апартаменти у комплексі Benal Beach (витяг 1, витяг 2, витяг 3, витяг 4), а також квартира у комплексі Tamarindos, квартира у комплексі Hercules та квартира у комплексі Opera на березі Середземного моря. Пізніше з`ясувалось, що Vebelle Royal належить також 62 гектари землі в муніципалітеті Міхас в провінції Малага. За оцінками ріелторів, в середньому вартість землі в цьому регіоні стартує від 30 тисяч євро за гектар. Відповідно вартість ділянок може сягати до 2 мільйонів євро. Згідно офіційних документів, шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 був розірваний Донецьким міським РАЦСом 16 серпня 2005 року.

Документи. Інші документи. Розслідування «Схем» про гектари землі в Іспанії родини ОСОБА_7 . Розслідування «Схем» про нерухомість судді ОСОБА_7 та наближених осіб - Фірма Vebelle Royal G SL екс-дружини ОСОБА_7 . Інші варіації імені: ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_28; ОСОБА_31; ОСОБА_16; ОСОБА_32; ОСОБА_18; ОСОБА_33; ОСОБА_1 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ;ОСОБА_36; ОСОБА_25; ОСОБА_26 ; ОСОБА_37 ».

Факт розміщення вказаної інформації підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 18 листопада 2019 року № 231/2019-ЕВ та роздруківками файлу фіксації (а. с. 26-42, т. 1).

Встановлено, що власником сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України», що міститься за адресою в мережі Інтернет https://pep.org.ua, є громадська організація «Центр протидії корупції», останньою вказаний факт не заперечувався.

08 жовтня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до керівника ГО «Центр протидії корупції» ОСОБА_22 та керівника ГО «Канцелярська Сотня» Бігуса Д. С. з вимогою про припинення порушення немайнових прав ОСОБА_2 шляхом видалення інформації про особу з сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) (а. с. 22-23, т. 1).

Листом за підписом виконавчого директора ГО «Центр протидії корупції» Каленюка Д. М. від 24 жовтня 2019 року за № 19_1024_361_ЦПК ОСОБА_3 було повідомлено про те, що у реєстрі оприлюднюються дані, отримані в рамках реалізації ГО «Центр протидії корупції» свого права на доступ до публічної інформації, передбаченого Законом України «Про доступ до публічної інформації», з відкритих загальнодоступних джерел, яка вже була оприлюднена. Вказана інформація щодо ОСОБА_2 не є такою, що має обмежений доступ, та не містить персональних даних у розумінні частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних». Одночасно повідомлено про внесення змін до профілю ОСОБА_2 про припинення зв`язку з ОСОБА_4 (а. с. 24, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Предметом позову у цій справі є визнання інформації такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на використання та поширення в мережі Інтернет імені, обставин особистого і сімейного життя, даних про майновий стан без її згоди та поновлення порушених немайнових прав позивача шляхом видалення з сайту «Відкритий реєстр національних публічних діячів України» (https://pep.org.ua) всієї інформації щодо ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з частиною першою статті 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Такими правами є передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.

Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до статті 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав (стаття 272 ЦК України).

Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права (частини друга, третя статті 273 ЦК України).

За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Частинами першою, третьою статті 296 ЦК України передбачено, що фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

Стаття 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012, інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнову відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому, та інших сферах життя особи, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З огляду на положення статті 32 Конституції України судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у статті 270 ЦК України, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України й поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у разі, якщо ця інформація відповідає дійсності й не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.

Судам слід ураховувати положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», в якій зазначено, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (стаття 21 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист персональних даних» цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Стаття 2 цього Закону містить визначення термінів, таких як база персональних даних, володілець персональних даних, згода суб`єкта персональних даних, знеособлення персональних даних, картотека, обробка персональних даних, одержувач, персональні дані, розпорядник персональних даних, суб`єкт персональних даних, третя особа

Об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень (частини перша-друга статті 5 Закону України «Про захист персональних даних»).

У Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.

Також доцільно враховувати поведінку публічної особи до моменту публікації відповідної інформації.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 01 березня 2011 року по 07 листопада 2014 року ОСОБА_2 обіймала посаду директора Донецького регіонального відділення Національної школи суддів України, у період перебування на вказаній посаді, в силу положень чинного на той час Закону України «Про запобігання і протидії корупції», за своїм статусом була прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому дійшли правильного висновку про те, що прізвище, ім`я та по-батькові позивача не є інформацією з обмеженим доступом, оскільки така інформація міститься в загальнодоступних та відкритих джерелах, у тому числі, на офіційному сайті Національної школи суддів України та офіційному веб-порталі «Судова влада України», ресурсі «Вікіпедія» і розміщенням цієї інформації на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач не порушив право позивача на використання її імені.

Також судами враховано, що інформація щодо належності позивачу корпоративних прав Vebelle Royal G SL та інформація щодо майна вказаної юридичної особи міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритою інформацією та може вільно використовуватися без згоди позивача, використання такої інформації не вважається порушенням немайнових прав позивача, зокрема, на використання імені, втручанням в її особисте життя та поширенням даних про майно особи без її згоди.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до публічної інформації відповідно до Закону здійснюється, зокрема, на принципі вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених Законом (пункт 2 частини першої статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та будь-яким іншим способом (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Отже, відомості щодо юридичних осіб містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених законом, за їх надання стягується плата. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів або з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, а тому згода власника корпоративних прав на отримання інформації щодо юридичної особи, яка зареєстрована в Україні чи в іншій державі, не потрібна, так як ця інформація є відкритою.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення її немайнових прав відповідачем, яке полягало в поширені конфіденційної інформації, використання її імені, втручання в її особисте та сімейне життя, поширення даних про її майновий стан та що такі дії відповідача порушують особисті немайнові права або завдають шкоди відповідним особистим немайновим правам позивача.

Відхиляючи доводи позивача щодо порушення відповідачем її немайнових прав з огляду на вимоги Закону України «Про захист персональних даних», суди правильно виходили із того, що положення цього Закону регулюють та поширюються на діяльність з накопичення (збирання, підбір, упорядкування тощо), зберігання, обробки та передачі персональних даних володільцем чи розпорядником персональних даних з визначеною метою, встановленням складу цих даних, процедури їх обробки та відповідно до вищевказаного Закону і не стосуються спірних правовідносин.

Вказана інформація щодо ОСОБА_2 не є такою, що має обмежений доступ, та не містить персональних даних у розумінні частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних».

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович