№ 757/667/20-ц

Постанова

Іменем України

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 757/667/20-ц

провадження № 61-9189св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів:Нежури В. А.,Вербової І. М., Невідомої Т. О., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Терновим Русланом Богдановичем, на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів:Нежури В. А.,Вербової І. М., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про розірвання договорів, стягнення суми вкладів та штрафних санкцій.

Позов обґрунтований тим, що 05 листопада 2009 року, 12 листопада 2010 року та 01 березня 2012 року між ним та банком укладені договори банківського вкладу № SAMDN01000708244724, № SAMDN01000712888603, № SAMDN01000724055013.

Згідно з договорами банківського вкладу № SAMDN01000708244724, № SAMDN01000712888603 строк вкладу становив 3 місяці з процентною ставкою 7,75 % річних, суми вкладів 85 000,00 та 93 000,00 дол. США.

Відповідно до договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 строк вкладу становив 6 місяців з процентною ставкою 8 % річних, сума вкладу 102 000,00 дол. США.

Пунктами 6, 7 договорів банківського вкладу передбачено пролонгацію, у разі якщо вкладник у зв`язку з закінченням строку вкладу не заявив про відмову від продовження строку.

Відповідно до пункту 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000708244724 від 05 листопада 2009 року, пункту 7 банківського вкладу № SAMDN01000712888603 від 12 листопада 2010 року, пункту 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 від 01 березня 2012 року сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це другу сторону за два банківські дні до дати розірвання.

09 грудня 2019 року позивач повідомив банк про небажання продовжувати строк дії договорів, просив повернути суму вкладів та нараховані за договорами відсотки шляхом видачі коштів в касі банку. Проте відповідач його звернення залишив без задоволення.

З урахуванням заяв про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог (а. с. 1-7, 86-87, 138-139) просив:

розірвати, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договір банківського вкладу «Депозит VIP» від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724 та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 85 000,00 дол. США, 13 % річних за період з 05 листопада 2009 року до 25 грудня 2019 року у розмірі 112 074,24 дол. США;

розірвати, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договір банківського вкладу «Депозит VIP» від 12 листопада 2010 року № SAMDN01000712888603 та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 95 000,00 дол. США, 13 % річних за період з 12 листопада 2010 року до 25 грудня 2019 року у розмірі 67 170,20 дол. США;

розірвати, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договір банківського вкладу «Депозит VIP» від 01 березня 2012 року № SAMDN01000724055013 та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 102 000,00 дол. США, 13 % річних за період з 01 березня 2012 року до 25 грудня 2019 року у розмірі 63 826,84 дол. США;

стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 04 березня 2013 року № SAMDN80000733511937 суму вкладу у розмірі 106 170,88 дол. США;

стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 04 березня 2013 року № SAMDN03000071412084 суму вкладу у розмірі 2 307,99 дол. США;

стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072374400 суму вкладу у розмірі 53 178,22 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Розірвано укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»договір банківського вкладу «Депозит VIP» від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724.

Розірвано укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»договір банківського вкладу від 12 листопада 2010 року № SAMDN01000712888603.

Розірвано укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»договір банківського вкладу від 01 березня 2012 року № SAMDN01000724055013.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724 суму вкладу у розмірі 85 000,00 дол. США, проценти за вкладом - 111 589,86 дол. США.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 12 листопада 2010 року № SAMDN01000712888603 суму вкладу в розмірі 93 000,00 дол. США, проценти за вкладом - 65 440,15 дол. США.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 01 березня 2012 року № SAMDN01000724055013 суму вкладу в розмірі 102 000,00 дол. США, проценти за вкладом - 63 469,15 дол. США.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення належних позивачу коштів за договорами банківських вкладів. Проте позивач неправильно розрахував розмір процентів, які підлягають стягненню з банку, тому суд навів власні розрахунки, якими керувався при ухваленні рішення.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв збільшені позовні вимоги, оскільки предмет цих вимог є однією і тією самою сумою вкладу, за договором № SAMDN01000724055013, отже, задоволення цих вимог призведе до подвійного стягнення суми вкладу і процентів за цим договором.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 рокуапеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, ОСОБА_1 , яка подана через адвоката Каленіченка С. М., задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року в частині розрахунку відсотків змінено, стягнувши з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за депозитним договором від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724 в розмірі 66 543,12 дол. США, за депозитним договором від 12 листопада 2010 року № SAMDN01000712888603 - 9 404,23 дол. США, за депозитним договором від 01 березня 2012 року № SAMDN01000724055013 - 18 493,17 дол. США. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Щодо стягнення суми банківських вкладів з відсотками суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Змінивши розмір відсотків за договорами банківських вкладів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 23 травня 2011 року звернувся до банку із заявою про розірвання договору № SAMDN0100712888603, тому нарахування відсотків, визначених депозитним договором, відбувається до 25 травня 2011 року, а з 26 травня 2011 року - «за вимогою». З огляду на заяви ОСОБА_1 від 02 січня 2014 року про розірвання депозитного договору від 01 березня 2012 року № SAMDN0100724055013, від 09 грудня 2019 року про розірвання депозитного договору від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724, розмір відсотків за цими договорами також підлягає зміні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Тернового Р. Б. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Банк надав усі належні документи на підтвердження здійснення банківських операцій щодо переведення та виплати коштів позивачу, що вказує на відсутність зобов`язань банку перед позивачем за депозитними договорами.

Відповідач у суді апеляційної інстанції зазначав, що позивач не надав оригінали документів, які підтверджують заборгованість банку перед позивачем за депозитними договорами, але ці пояснення суд апеляційної інстанції проігнорував.

Отже, суди не дослідили належним чином доказів у справі, у зв`язку з чим безпідставно взяли до уваги надані позивачем копії документів на підтвердження укладення депозитних договорів та подальше внесення коштів.

Суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16, провадження № 61-22658св18, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц, провадження № 61-28787св18, Верховного Суду України від 29 січня 2014 року, провадження № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року, провадження № 6-118цс14 щодо належності доказів укладення договору та внесення коштів, а саме надання оригіналів договорів та квитанцій.

У доповненнях до касаційної скарги банк зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив пункт 7 депозитного договору № SAMDN0100724055013 щодо формулювання про зміну рахунку, оскільки при переказі коштів змінювався не тільки рахунок, але й номер депозитного договору.

Рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 не є рахунками депозитного договору № SAMDN80000733533658, проте в постанові суду апеляційної інстанції від 14 вересня 2022 року, вказано що картрахунок № НОМЕР_1 (з рахунком № НОМЕР_3 ), № НОМЕР_4 (договір № SAMDN80000733511937) не я рахунком, а є номером картки, а номером рахунку є № НОМЕР_4 .

На підтвердження вказаного у матеріалах справи є заяви від 09 липня 2014 року та від 13 лютого 2018 року, згідно з якими ОСОБА_1 підтвержує ці аргументи банку, які суд апеляційної інстанції залишив поза увагою.

Отже, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що договори № SAMDN80000733511937, № SAMDN03000071412084, №. SAMDN80000733533658 є тотожним з первісним договором № SAMDN01000724055013, оскільки стосуються однієї суми вкладу 102 000,00 дол. США.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги лише меморіальні ордера, видаткові касові ордери, але не вказав про надані довідки за підписом головного бухгалтера АТ КБ «ПриватБанк», скриншоти ОДБ з банківського комплексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана через адвоката Тернового Р. Б., мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції прийняв нові докази банку, порушивши норми процесуального права, а саме частини першу-третю статті 367 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його заперечення на прийняття та дослідження нових доказів у справі.

Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21, провадження № 61-5574св22, від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17, провадження № 61-17462св21, від 06 липня 2022 року у справі № 372/1688/17, провадження № 61-13432св21, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц, провадження № 61-12848св21, від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20, провадження № 61-16433св21, від 29 вересня 2021 року у справі № 478/856/20, провадження № 61-11567св21, від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18, провадження № 61-46239св18, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, провадження № 61-249св20, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, провадження № 61-35488св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, провадження № 61-41031св18, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18 щодо прийняття, дослідження та оцінки нових доказів, які відповідач не подав до суду першої інстанції.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» мотивований тим, що касаційна скарга банку необґрунтована, висновків суду апеляційної інстанції не спростовує.

Позивач надав до суду першої інстанції належним чином завірені копії договорів банківського вкладу (депозиту) та відповідних квитанцій до них, та зазначив про те, що є їх оригінали.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України витребувати оригінал це право суду, а не обов`язок, банк відповідного клопотання теж не заявляв, лише у суді апеляційної інстанції повідомив, що оригінали не надавалися.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15 червня 2022 року представник позивача надав оригінали депозитних договорів та квитанції про внесення коштів.

Подання банком нових доказів на усіх стадіях судового процесу є зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 44 ЦПК України.

Відзив АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги документи надані представником банку, які знаходилися в архівних системах обліку та зберігання банку. Надані банком документи, а саме листи ОСОБА_1 від 2014 року та 2018 року безпосередньо були направлені ним на поштову адресу банку, що доводить факт його обізнаності про такі документи (докази).

Отже, не можуть вважатися такі документи новими доказами та доказами, щодо яких позивач не був обізнаний.

У суді апеляційної інстанції причину неподання додаткових документів до суду першої інстанції банк пояснив тим, що мав труднощі з наданням документів як на паперових носіях, так і тих, що були сформовані (створені) банком в електронному форматі (зокрема, первинні документи), з огляду на обмежений доступ до серверів, які використовувалися Кримською філією, та належна робота яких була припинена вимушено та, відповідно, некоректно.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення задоволено. Зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_1 , подане представником Терновим Р. Б. ,про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк».

29 листопада 2022 року до Верховного Суду надішли додаткові пояснення АТ КБ «ПриватБанк», проте Верховний Суд не бере їх до уваги, оскільки вони подані за межами строку на касаційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиви на них, пояснення, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 листопада 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000708244724 «Депозит VIP», сума вкладу 85 000,00 дол. США, строк вкладу 12 місяців (з 05 листопада 2009 року до 05 листопада 2010 року включно), процентна ставка - 13 % річних;

12 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № SAMDN0100712888603 «Стандарт», сума вкладу 93 000,00 дол. США, строк вкладу 3 місяці, процентна ставка - 7,75%;

01 березня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № SAMDN0100724055013 «Депозит VIP», сума вкладу 102 000,00 дол. США, строк вкладу 6 місяців, процентна ставка 8 % річних.

Згідно з пунктом 7 договору № SAMDN01000708244724; пунктом 6 договору № SAMDN0100712888603; пунктом 7 договору № SAMDN0100724055013 передбачено пролонгацію, у разі якщо вкладник у зв`язку з закінченням строку вкладу не заявив про відмову від продовження строку його дії, він продовжується на той самий строк.

Відповідно до пункту 7 договорів банківського вкладу № SAMDN01000708244724, № SAMDN0100724055013 у разі продовження строку дії вкладу, з урахуванням особливостей програмного забезпечення банку, останній має право без додаткових погоджень з клієнтом змінити номер вкладного рахунку. Новий номер рахунку відображається у виписці за вкладом.

Згідно з пунктом 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000708244724, пунктом 7 банківського вкладу № SAMDN01000712888603, пунктом 16 договору банківського вкладу № SAMDN01000724055013 сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це другу сторону за два банківських дня до дати розірвання.

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 повідомив АТ КБ «ПриватБанк» про те, що не хоче продовжувати строк дії договорів та просив повернути суму вкладів та нараховані за договорами відсотки, шляхом видачі коштів в касі банку.

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 18 лютого 2020 року банк виплатив вкладнику грошові кошти (вклади та проценти) на підставі його заяв: 12 листопада 2010 року 23 травня 2011 року, 04 березня 2011 року. За договором № SAMDN01000724055013 кошти переведено на інший рахунок клієнта.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з пунктом 13 договору № SAMDN01000724055013 дія договору припиняється з виплатою клієнтові всієї суми вкладу разом з процентами. Всі операції за рахунком клієнта здійснюються за пред`явлення паспорта клієнта.

Відповідно до наданих представником відповідача довідок (том 1, а. с. 36-39) 04 березня 2013 року виплачено кошти з переказом на інший рахунок клієнта - 26351618601189 (угода SAMDN80000733511937), сума 106 170,88 дол. США (том 1, а. с. 39).

Згідно з пунктом 7 договору № SAMDN01000724055013 (останнє речення) банк має право змінити номер вкладного рахунку без укладання додаткових угод. При цьому новий номер рахунку відображається у виписці за вкладом (том 1, а. с. 14).

Отже, договори № SAMDN01000724055013 та № SAMDN80000733511937 є тотожними, оскільки стосуються однієї і тієї ж суми вкладу - 102 000,00 дол. США.

Відповідно до довідки банку від 29 жовтня 2020 року сума вкладу з процентами в загальній сумі 106 176,69 дол. США з рахунку № НОМЕР_4 (договір № SAMDN80000733511937) переведена на рахунки: № НОМЕР_1 (50 000,00 дол. США) та № 26355618586200 (56 176,69 дол США), договір за цими рахунками - SAMDN80000733533658 (а.с. 107).

Згідно з довідкою банку від 15 березня 2021 року з депозитного рахунку НОМЕР_4 (угода № SAMDN80000733511937) кошти переведені на рахунки № НОМЕР_1 (угода № SAMDN03000071412084) (2 307,99 дол. США) та 26355618586200 (угода № SAMDN80000733533658) (розірвано 06 лютого 2014 року, кошти у розмірі 53 178,22 дол. США виплачено через касу) (том 1, а. с. 130).

23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про розірвання договору № SAMDN0100712888603 (том 1, а. с. 76).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Згідно з частиною п`ятою статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Відповідно до статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» № 260 від 06 травня 2014 року. Згідно з пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно зі статтею 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Суди, встановивши та дослідивши всі фактичні обставини справи, оцінивши всі надані за час розгляду справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення спірних договорів банківських вкладів, а АТ КБ «ПриватБанк» не виконало своїх зобов`язань перед позивачем за вказаними договорами щодо повернення коштів за вкладами та процентів за користування ними.

Щодо стягнення відсотків за депозитними договорами

Змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за депозитними договорами, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно з пунктом 7 договору від 12 листопада 2010 року № SAMDN0100712888603 сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до законодавства, повідомивши про це другу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору. При поверненні вкладу з ініціативи клієнта до закінчення мінімального терміну вкладу з дати початку продовження терміну, клієнту повертається сума вкладу, та виплачуються відсотки, нараховані за ставкою вкладу «за вимогою» за фактичний термін користування вкладом. При запитанні вкладу після закінчення мінімального строку вкладу з дати початку/продовження строку вкладу, але до закінчення терміну вкладу клієнту повертається сума вкладу та виплачуються відсотки, нараховані виходячи з діючої процентної ставки за вкладом, помножено на коефіцієнт 0,5. Суму надмірно виплачених відсотків клієнт доручає банку утримати із суми вкладу. Сума нарахованих відсотків за цілий термін строку вкладу, що пройшли з моменту оформлення договору, виплачується в повному обсязі. При поверненні вкладу з ініціативи банку клієнту повертається сума вкладу та виплачуються відсотки, нараховані відповідно до умов цього договору за фактичний термін користування вкладом.

Відповідно до пункту 7 депозитних договорів від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724, 01 березня 2012 року № SAMDN0100724055013 у разі, якщо в строк не пізніше дня закінчення терміну вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, цей договір продовжується ще на один термін, зазначений у таб. 1 цього договору. Договір продовжується неодноразово без явки клієнта. Разом з тим, обчислення нового строку вкладу починається з дня, що настає за датою попереднього строку вкладу. При продовженні договору розрахунок відсотків на кожен новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє у банку для депозитних вкладів даного найменування, що продовжуються, та строку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладання додаткових угод до цього договору. Відсотки за черговий термін вкладу нараховуються на суму вкладу з урахуванням довкладень, передбачених пунктами 2, 3 цього договору. Наступне продовження договору здійснюється у такому самому порядку. З урахуванням особливостей програмного забезпечення банку при продовженні терміну вкладу банк має право змінити номер вкладного рахунку без укладання додаткових угод до цього договору. При цьому новий номер рахунку відображається у списку за вкладом.

Згідно з наказом АТ КБ «ПриватБанк» від 05 січня 2004 року № 07 встановлено відсоткову ставку за вкладами «На вимогу» в розмірі 1 % річних.

Відповідно до протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25 квітня 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» з 04 травня 2017 року змінив відсоткові ставки за деопзитами фізичних осіб в національній та іноземній валюті. Встановлено процентну ставку за повторно укладеними та пролонгованими вкладами фізичних осіб: рахунок «На вимогу» - 0,01 % річних

Суд апеляційної інстанції встановив, що 23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про розірвання договору № SAMDN0100712888603, тому за цим договором нарахування відсотків відбувається до 25 травня 2011 року, а з 26 травня 2011 року відбувається нарахування відсотків «за вимогою».

02 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до банку про розірвання депозитного договору від 01 березня 2012 року № SAMDN0100724055013 за спливом строку вкладу, просив кошти повернути йому в повному обсязі, письмової згоди на переведення депозитної суми на інший рахунок, не надавав (том 2, а. с. 14).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до цієї заяви ОСОБА_1 не обізнаний про переведення боргу між ПАТ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «ФІНІЛОН», оскільки таке переведення боргу можливе за письмової згоди ОСОБА_1 , якої немає у матеріалах справи. Крім того, у договорі про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року немає посилань на договори, що є предметом цього спору, а лише зазначено, що перелік договорів, за якими здійснено переведення боргу є у електронному додатку, що зберігається у сторін та нотаріуса. Разом з тим, відповідач не надав суду копії цього додатку на підтвердження того, що договори, що є предметом спору входять у перелік тих договорів, за якими здійснено переведення боргу.

Тобто, у матеріалах справи немає жодного доказу про зміну боржника у зобов`язаннях за договорами, що є предметом цього спору.

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про розірвання депозитного договору від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724.

Суд апеляційної інстанції навів відповідні розрахунки про стягнення відсотків за депозитними договорами від 01 березня 2012 року № SAMDN0100724055013, від 05 листопада 2009 року № SAMDN01000708244724.

Суд першої інстанції на вказане не звернув увагу та помилково порахував за цими депозитними вкладами розмір відсотків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, відхиливши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо нарахування відсотків за депозитними договорами, які не підтвердились під час перевірки розрахунків, навівши власні розрахунки про їх стягнення, дійшов обґрунтованого висновку про зміну їх розміру з огляду на подані позивачем заяви про розірвання депозитних договорів.

Доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банк надав усі належні документи на підтвердження здійснення банківських операцій щодо переведення та виплати коштів позивачу, що підтверджує відсутність зобов`язань банку перед позивачем за депозитними договорами є безпідставними з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1297цс17, дійшов правильного висновку, що у випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак ненадання вкладнику можливості користуватися цими коштами, зобов`язання банку з повернення вкладу не вважається виконаним.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19, Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 201/3618/16-ц, провадження № 61-25879св18, а саме зазначено, що банківський вклад є повернутим у день його фактичного повернення, а не в день формального перерахування на рахунок вкладника, з якого кошти неможливо отримати.

Тому посилання банку на перерахування грошових коштів за депозитним договором від 01 березня 2012 року № SAMDN01000724055013 на рахунок № НОМЕР_4 (договір № SAMDN80000733511937), з договору банківського вкладу № SAMDN80000733511937 на рахунок № НОМЕР_4 (договір № SAMDN80000733533658) за рахунком № НОМЕР_4 (договір № SAMDN80000733533658) грошові кошти було перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_3 , референс SAMDN03000071412084), є необґрунтованими, оскільки ці відомості не підтверджують безпосередньої виплати банком клієнту депозитних коштів, або надання доступу на користування зазначеними коштами, що також підтверджується заявами ОСОБА_1 , у яких він зазначає, що позбавлений можливості розпоряджатись своїми коштами, які містяться на банківських рахунках (том 2, а. с. 14).

Також, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку тому, що виплата коштів позивачу за договорами № SAMDN01000708244724, № SAMDN0100712888603 та № SAMDN0100724055013 не підтверджена належним чином, оскільки з доданих банком до справи копій видаткових касових ордерів від 12 листопада 2010 року № А1112YC8XP на суму 93 000,00 дол. США, від 23 травня 2011 року № B0523T1U4X на суму 96 599,59 дол. США, та копій меморіальних ордерів № D0304VER74 на суму 106 170,88 дол. США, № D0304SH1T5 на суму 56 176,69 дол. США та № D0304SGX00 на суму 50 000,00 дол. США неможливо встановити кому належать депозитні рахунки та кому саме виплачено спірні депозити, тому вказані копії видаткових касових ордерів та меморіальний ордер не є належним доказом видачі депозитних коштів позивачу через касу банку (том 1, а. с. 75, 77, 79, 108, 109).

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи банку, зазначені у доповненнях до касаційної скарги, які також були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», що суд апеляційної інстанції проігнорував пояснення банку про те, що позивач не надав оригінали документів, які підтверджують заборгованість банку перед позивачем за депозитними договорами, не заслуговують на увагу, оскільки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15 червня 2022 року представник позивача надав оригінали депозитних договорів та квитанції про внесення коштів.

З цих підстав Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги банку про те, що суди не дослідили належним чином докази у справі, у зв`язку з чим безпідставно взяли до уваги надані позивачем копії документів на підтвердження укладення депозитних договорів та подальше внесення коштів.

Інші доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про недоведення позивачем факту невиконання банком умов депозитних договорів щодо повернення коштів позивачу є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами виплату позивачу грошового вкладу та процентів за користування грошима або не доведе іншого розміру заборгованості.

Суди, перевіривши відзив банку на позов, його доводи апеляційної скарги, дійшов обгрунтованого висновку, що на спростування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» жодних належних та допустимих доказів не надало, а надані банком довідки не підтверджують, що кошти були сплачені саме пзивачу, отже, не надало докази про повернення позивачу коштів.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів банку без клопотання про поновлення строків на їх подання, що є порушенням статті 367 ЦПК України та відхилення його заперчень щодо цього, є безпідставними, оскільки надані представником банку документи, які знаходилися в архівних системах обліку та зберігання банку, а саме листи ОСОБА_1 від 2014 року та 2018 року безпосередньо були направлені на поштову адресу банку позивачем (том 2, а. с. 12-14), що доводить факт обізнаності позивача про такі документи (докази), тому вони не є новими доказами, щодо яких позивач не був обізнаний.

Крім того, банк у суді апеляційної інстанції пояснив, що не міг їх надати до суду першої інстанції з огляду на обмежений доступ до серверів, які використовувалися Кримською філією, та належна робота яких була припинена вимушено (том 2, а. с. 20).

Як на підставу касаційного оскарження АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16, провадження № 61-22658св18, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц, провадження № 61-28787св18, Верховного Суду України від 29 січня 2014 року, провадження № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року, провадження № 6-118цс14 щодо належності доказів укладення договору та внесення коштів, а саме надання оригіналів договорів та квитанцій.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21, провадження № 61-5574св22, від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17, провадження № 61-17462св21, від 06 липня 2022 року у справі № 372/1688/17, провадження № 61-13432св21, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц, провадження № 61-12848св21, від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20, провадження № 61-16433св21, від 29 вересня 2021 року у справі № 478/856/20, провадження № 61-11567св21, від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18, провадження № 61-46239св18, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, провадження № 61-249св20, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, провадження № 61-35488св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, провадження № 61-41031св18, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18 щодо прийняття, дослідження та оцінки нових доказів, які відповідач не подав до суду першої інстанції.

Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 в касаційній скарзі на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених заявниками постановах є безпідставними, оскільки висновки судів у цій справі не суперечать узагальненим висновкам щодо належності доказів укладення депозитного договору та дослідження доказів, викладеним у зазначених заявниками постановах з урахуванням встановлених обставин.

У додаткових поясненнях, поданих до Верховного Суду 29 листопада 2022 року, які Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони подані за межами строку на касаційне оскарження, банк просить долучити докази, проте відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції на стадії перегляду справи в касаційному порядку не має повноважень приймати нові докази та долучати їх до матеріалів цивільної справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року в незміненій частині та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року в незміненій частині та постанова Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року до закінчення касаційного розгляду справи, то згідно зі статтею 436 ЦПК України їх виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скаргиАкціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 , подану адвокатом Терновим Русланом Богдановичем, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко