Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/7573/19-ц
провадження № 61-17998св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство охорони здоров`я України, Державне підприємство «Електронне здоров`я»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України, яка підписана представником Дяк Юлією Михайлівною, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства охорони здоров`я України, Державного підприємства «Електронне здоров`я» (далі - ДП «Електронне здоров`я») про визнання незаконним наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 2019 року за № 3-О «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказу Державного підприємства «Електронне здоров`я» від 18 січня 2019 року за № 4-К «Про звільнення ОСОБА_1 », а також про поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді Генерального директора ДП «Електронне здоров`я» з 17 січня 2019 року та стягнення з ДП «Електронне здоров`я» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що з ним безпідставно розірваний Контракт за № 5 від 15 травня 2018 року нібито за порушення його умов. Наказ МОЗ України від 17 січня 2019 року за № 3-О про його звільнення видано до закінчення перевірки виконання позивачем ОСОБА_1 умов контракту, спеціальна комісія, створена за Наказом МОЗ України від 02 січня 2019 року, могла б підтвердити чи спростувати наявність порушень позивачем умов контракту.
Крім того, однією з підстав для видання оскаржуваного Наказу МОЗ України стала доповідна записка заступника міністра Ковтонюка П. А. від 09 січня 2019 року, в той час як сам заступник міністра Ковтонюк П. А. 09 січня 2019 року перебував у відпустці, а тому не міг виконувати свої обов`язки як заступник міністра.
Зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів порушенням ним умов контракту, а також у зв`язку з порушенням МОЗ України порядку процедури розірвання трудового договору просить суд:
визнати незаконним та скасувати накази про його звільнення,
поновити його на роботі,
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді Генерального директора ДП «Електронне здоров`я» з 17 січня 2019 року.
Стягнуто з ДП «Електронне здоров`я» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 068 680,69 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 120 000,00 грн. підлягає негайному виконанню.
Стягнуто в рівних частинах з ДП «Електронне здоров`я», Міністерства охорони здоров`я України судовий збір у розмірі 9 605,00 грн в дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачами не надано повних, належних та достовірних доказів законності звільнення позивача.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що наказом про звільнення позивача підстави звільнення фактично не визначені. З листа МОЗ України від 09 січня 2019 року вбачається, що у листі також не повідомлено про конкретні пункти контракту, що можуть бути підставою звільнення, або пункти контракту, що порушені ОСОБА_1 . Службова записка заступника Міністра Ковтонюка П. А. від 17 січня 2019 року адресована Державному секретарю МОЗ України А. Янчуку та по суті є повідомленням про отримання МОЗ України листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 січня 2019 року № 001-125. Службова записка Заступника Міністра МОЗ України Ковтонюка П. А. від 09 січня 2019 року містить в собі по суті аналіз можливості дострокового розірвання Контракту з ОСОБА_1 та судової практики в таких справах, а також загальні посилання на те, що порушення строків виплати заробітної плати, недостатньо якісна комунікація з Національною службою здоров`я та медичними інформаційними системами можуть бути достатніми підставами для такого розірвання. Чітких посилань, яке саме одноразове грубе порушення законодавства чи обов`язків передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки ( понесено збитки, сплачено штрафи і т.п.), було допущено ОСОБА_1 , службова записка не містить і під час розгляду справи в суді першої інстанції представниками відповідачів таких порушень не зазначено і доказів їх вчинення - не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що Наказ МОЗ України за № 3-О від 17 січня 2019 року не містить чітких даних про порушення позивачем умов контракту з посиланням на конкретні пункти, які порушено ОСОБА_1 , при цьому відповідачі не зазначають, якими саме доказами, ким та у який спосіб зафіксовані такі порушення, чи призвели такі порушення до негативних наслідків для ДП «Електронне здоров`я».
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У грудні 2020 року Міністерство охорони здоров`я України через засоби поштового зв`язку подали касаційну скаргу, яка підписана представником Дяк Ю. у якій просять скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами під час розгляду справи не було надано належної оцінки, що підставою для застосування МОЗ України підпунктів 1,2,3 пункту 24 Контракту та відповідного звільнення позивача, розірвання з ним контракту до закінчення терміну його дії, стало невиконання (порушення) Генеральним директором ДП «Електронне здоров`я» ОСОБА_1 пунктів 8.1, 8.6, 8.17 Контракту, про що було зазначено в службовій записці заступника міністерства Ковтонюка П. А. від 09 січня 2019 року та підтверджувались: службовою запискою Голови Національної служби здоров`я України від 29 грудня 2018 року, листами Національної служби здоров`я від 28 грудня 2019 року № 498/1437-08-18/6.3, від 29 грудня 2018 року № 1425-18, від 08 січня 2019 року № 60/6-07-19д, лист МОЗ України від 29 листопада 2018 року № 18.3-13/2206/31765, службовими записками керівника експертної групи з питань впровадження системи «Електронне здоров`я» від 02 січня 2018 року № 25.1/107-218, від 02 січня 2018 року № 25.1/02-2019, зверненнями працівників ДП «Електронного здоров`я» щодо невиплати заробітної плати, звітом про виконання фінансового плану ДП «Електронне здоров`я» за третій квартал 2018 року та які надані до суду відповідачами та містяться в матеріалах справи.
Невиплата заробітної плати працівникам підприємства мала систематичний характер, що в свою чергу є невиконанням підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, та є порушенням прав працівників підприємства визначених статтями 94 115 КЗпП України, пункту 4.11 колективного договору укладеного між трудовим колективом ДП «Електронне здоров`я» та адміністрацією ДП «Електронне здоров`я» на 2018-2021 роки, а також свідчить про не виконання обов`язків керівником передбачених пунктом 8.6 контракту.
З урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлення вигни керівника лише додатково підтверджує законності для припинення дії контракту.
Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.
Аргументи учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив до Верховного Суду, який підписаний представником ОСОБА_2, в якому просить касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що у наказі про звільнення відсутня вказівка на пункти контракту, які порушено працівником. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наказом про звільнення ОСОБА_1 підстави звільнення фактично не визначені.
Суд апеляційної інстанції правильно оцінив доводи МОЗ України, які містяться у службовій записці від 09 січня 2019 року та прийшов вірного висновку, що вона містить посилання на одночасну наявність трьох різних підстав визначених контрактом, для звільнення позивача з посади. Також судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що несвоєчасна виплата ДП «Електронне здоров`я» заробітної плати працівникам підприємства у даному випадку не може бути підставою для розірвання контракту за п.п. 2 пункту 24 Контракту, оскільки МОЗ України не доведено, що зазначені обставини є одноразовим грубим порушенням, в результаті яких для ДП «Електронне здоров`я» настали значні негативні наслідки.
Відсутні будь-які належні та допустимі докази порушення ОСОБА_1 умов контракту. Що стосується прийняття рішення про дострокове розірвання контракту не уповноваженою на те особою, то суди дійшли правильного висновку, що у державного секретаря МОЗ України А. Янчука 17 січня 2019 року були відсутні повноваження для прийняття наказу МОЗ України від 17 січня 2019 року № 3-о, а заступника міністра Ковтонюка П. А. 09 січня 2019 року для складення Службової записки, яка зазначена як підстава для звільнення ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
У червні 2021 року матеріали цивільної справи № 757/7573/19 надійшли до Верховного Суду та 03 червня 2021 року передані судді доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15; від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Встановлено, що 15 травня 2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду Генерального директора ДП «Електронне здоров`я» відповідно до Наказу МОЗ України № 22-о та Наказу ДП «Електронне здоров`я» від 15 травня 2018 року № 5-к.
15 травня 2018 року між ОСОБА_1 та МОЗ України було укладено Контракт № 5, як особливий вид трудового договору, строком на три роки з 15 травня 2018 року по 14 травня 2021 року.
Відповідно до п. п. 4 п. 11 Контракту за № 5 від 15 травня 2018 року МОЗ України може звільнити ОСОБА_1 у разі закінчення контракту, достроково за вимогою позивача, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.
17 січня 2019 року МОЗ України в особі Держаного секретаря А. Янчука видано Наказ № 3-О про звільнення з 17 січня 2019 року ОСОБА_1 з посади Генерального директора ДП «Електронне здоров`я» згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України.
В якості підстави для видання Наказу від 17 січня 2019 року № 3-О зазначено: лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 січня 2019 року № 001-125, службова записка заступника міністра Ковтонюка П. А. від 09 січня 2019 року, службова записка заступника міністра Ковтонюка П. А. від 17 січня 2019 року.
18 січня 2019 року на підставі Наказу МОЗ України від 17 січня 2019 року ДП «Електронне здоров`я» було видано Наказ № 4-К про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора ДП «Електронне здоров`я», з займаної посади 17 січня 2019 року відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України; виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15 травня 2018 року по день звільнення тривалістю 11 календарних днів.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП).
Згідно пункту 8 статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, що передбачені контрактом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що «трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. [...] Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання».
У справі, що переглядається судами встановлено, що у наказах про звільнення ОСОБА_1 від 17 січня 2019 року по МОЗ України та від 18 січня 2019 року по ДП «Електронне здоров`я» зазначено про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора ДП «Електронне здоров`я», з займаної посади 17 січня 2019 року відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України;
лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 січня 2019 року № 001-125 містить згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора ДА «Електронне здоров`я» за умови дотримання законодавства про працю;
службова записка заступника міністра Ковтонюка П. А. від 17 січня 2019 року адресована Державному секретарю МОЗ України А. Янчуку та по суті є повідомленням про отримання МОЗ України листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 січня 2019 року № 001-125;
службова записка заступника міністра Ковтонюка П. А. від 09 січня 2019 року містить в собі по суті аналіз можливості дострокового розірвання Контракту за № 5 від 15 травня 2018 року з ОСОБА_1 та судової практики в таких справах, а також загальні посилання на те, що порушення строків виплати заробітної плати, недостатньо якісна комунікація з Національною службою здоров`я та медичними інформаційними системам можуть бути достатніми підставами для такого розірвання.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в наказах конкретних даних про порушення позивачем умов контракту з посиланням на конкретні пункти.
Крім того, суди встановили, що наказом МОЗ України за підписом заступника міністра Ковтонюка П. А. за № 1/АДМ від 02 січня 2019 року «Про проведення перевірки» було створено спеціальну комісію для проведення перевірки виконання Генеральним директором ДП «Електронне здоров`я» ОСОБА_1 умов Контракту за № 5 від 15 травня 2018 року. Тривалість перевірки визначена з 02 січня 2019 року до 11 січня 2019 року, і до 16 січня 2019 року комісія мала висновки та пропозиції за результатами перевірки. Наказом МОЗ України за підписом в.о. міністра У. Супрун від 11 січня 2019 року за № 3-АДМ роботу комісії з перевірки виконання позивачем умов Контракту від 15 травня 2018 року № 5 було продовжено до 01 лютого 2019 року, комісії запропоновано надати висновки до 08 лютого 2019 року.
Пунктами 1, 2 Розділу І «Порядку проведення комісійних перевірок у Міністерстві охорони здоров`я України, установах, організаціях та на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України», затвердженого Наказом МОЗ України за № 147 від 17 березня 2015 року, передбачають, що цей Порядок регламентує порядок проведення перевірок діяльності підприємств, що належать до сфери управління МОЗ України, за дорученням Міністра. Результати перевірки, відповідно до Розділу V Порядку, мають бути оформлені у вигляді Довідки або Акту та надані для ознайомлення та підготовки зауважень об`єкту контролю у зазначений в Порядку термін.
Відповідно до пункту 5 Розділу V Порядку за результатами перевірки виконання позивачем ОСОБА_1 умов Контракту за № 5 від 15 травня 2018 року (Довідки чи Акту) прийняття рішення про продовження трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 належало до виключної компетенції в.о. Міністра охорони здоров`я України У. Супрун, оскільки саме нею було обрано джерело доказів, які б підтвердили виконання та/або невиконання позивачем ОСОБА_1 умов Контракту за № 5 від 15 травня 2018 року.
Перевірка виконання Генеральним директором ДП «Електронне здоров`я» ОСОБА_1 умов Контракту за № 5 від 15 травня 2018 року була припинена через звільнення позивача ОСОБА_1 , жодних Довідки або Акту за її наслідками складено не було.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що звільнення позивача було незаконним та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про поновлення його на роботі.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не застосовані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15; від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 безпідставні, оскільки фактичні обставини справи у зазначених постановах та справі, що переглядається є різними (оскаржені накази про звільнення, які були предметом розгляду у справах, на які посилався відповідач, містили посилання на конкретні порушення умов контракту, вчиненні позивачами).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Доводів з приводу порядку обчислення та розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу, касаційна скарга не містить.
Висновки Верховного Суду
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України, яка підписана представником Дяк Юлією Михайлівною, залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук