ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2024 року
м. Київ
справа № 758/138/21
провадження № 61-7141св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року в складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та просила визнати недійсний кредитний договір за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на її ім`я в Акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»).
На обґрунтування позову зазначала, що відповідач не є правонаступником банку. Будь-яких платіжних карток з кредитними коштами вона не отримувала, раніше вона уклала з ПАТ «Укрсоцбанк» кредитні договори № 2006/32/17 від 25 жовтня 2006 року та № 2007/38-27/30 від 08 серпня 2007 року, зобов`язання за якими вона виконала в повному обсязі.
Станом на 05 листопада 2018 року у неї була відсутня будь-яка заборгованість перед банком, однак 28 січня 2019 року право вимоги за неіснуючою заборгованістю було відступлене факторинговій компанії.
Оскільки вимоги статей 203 1054 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору дотримано не було, вказані обставини є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст судових рішень в справі
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Позивач не надала належні докази на підтвердження недодержання письмової форми при укладені оспорюваного договору.
Виконання зобов`язань за кредитними договорами № 2006/32/17 від 25 жовтня 2006 року та № 2007/38-2/30 від 08 серпня 2007 року не є предметом розгляду у цій справі, тому доводи позивача в цій частині не мають значення для вирішення спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди неповно дослідили обставини справи, не надали належну оцінку ненадання відповідачем доказів у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.
03 липня 2023 року справа № 758/138/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що АТ «Альфа-Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».
ОСОБА_1 перебувала у договірних відносинах із АТ «Укрсоцбанк» та право вимоги щодо її заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 141 631,71 грн було відступлене ТОВ «ФК «Веста» (в подальшому назва змінена на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») на підставі договору факторингу від 28 січня 2019 року, що підтверджується додатком 1-1 до договору факторингу № 2019-1УСБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як на підставу позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним позивач посилалась на неотримання нею платіжної картки та кредитних коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 . Вказувала, що вона уклала кредитні договори з ПАТ «Укрсоцбанк» у 2006 та 2007 році, однак виконала зобов`язання за ними в повному обсязі.
Суди встановили, що 28 січня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» уклало з ТОВ «ФК «ВЕСТА» (в подальшому назва змінена на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») договір факторингу № 2019-1УСБ/ВЕСТА, за умовами якого відступило товариству право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, що підтверджується додатком 1-1 до договору факторингу.
Вказаний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнаний.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Установивши, що, позивач не надала належні та достатні докази на підтвердження наявності правових підстав для визнання кредитного договору за картковим рахунком № НОМЕР_1 недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 215 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко