Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 758/15888/17
провадження № 61-6128св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - комунальне підприємство «Київський метрополітен»,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2017 року КП «Київський метрополітен» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року позов КП «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Бетоніндустріяпроект» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М. Є. за реєстровим номером № 1764.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову КП «Київський метрополітен» до ОСОБА_1 , ТОВ «Бетоніндустріяпроект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
Стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_1 2 400 грн судового збору.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
12 травня 2022 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
ОСОБА_1 посилалася на те, що в апеляційній скарзі зазначала, що докази понесення витрат будуть надані після завершення перегляду справи судом апеляційної інстанції та ухвалення відповідного судового рішення, у зв`язку із особливостями розрахунку між сторонами.
ОСОБА_1 просила
поновити процесуальний строк на подання заяви про розподіл судових витрат;
стягнути на її користь судові витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 25 000 грн.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк для подачі доказів про стягнення витрат на правничу допомогу становить 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу вказано у самій апеляційній скарзі. Таким чином, останнім днем строку для подання доказів про витрати на правничу допомогу з урахуванням вихідних днів є 28 лютого 2022 року. 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України доступ до суду, у тому числі подача документів було обмежено. Даний факт є загальновідомим та доведенню не підлягає. А тому причини пропуску строку на подання доказів щодо витрат на правничу допомогу визнані колегією суддів поважними, а строк - таким, що підлягає поновленню.
Апеляційний суд вказав, що відповідно до орієнтовного розрахунку судових витрат, зазначеного в апеляційній скарзі, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складає 25 000 грн. Акту виконаних робіт (надання послуг) заявником не надано, а опис робіт та кількість витраченого часу для надання правової допомоги вказано лише у заяві про розподіл судових витрат: «Опрацювання та вивчення матеріалів справи та документів для формування правової позиції та процесуальної стратегії на стадії апеляційного перегляду рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17» - 4 години витраченого часу; «Пошук та аналіз релевантної судової практики Верховного Суду для використання та підсилення правової позиції та при апеляційному оскарженні рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 у справі № 758/15888/17» - 3 години витраченого часу; «Підготовка та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17 до Київського апеляційного суду» - 3 години витраченого часу; «Підготовка та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17 до Київського апеляційного суду» 7 години витраченого часу; «Прибуття до Київського апеляційного суду для участі у судовому засіданні під час розгляду справи» - 0,6 години витраченого часу; «Прибуття та участь у судовому засіданні під час розгляду справи» - 2,5 години витраченого часу.
Апеляційний суд вказав, що ні у договорі, ні у додатковій угоді не вказано вартість послуги за годину роботи. Згідно з описом робіт заявника на участь у судовому засіданні витрачено 0,6 годин та 2,5 години, тоді як відповідно до протоколу судового засідання від 31 січня 2022 року та від 21 лютого 2022 року судовий розгляд відбувся за 51 хвилину. Оскільки у договорі про надання правової допомоги не визначено порядок обчислення гонорару адвоката, то колегія суддів не погодилася з тим, що опис витраченого часу на надання правової допомоги відповідає складності справи, справедливості та розумності витрат на правничу допомогу.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що позивач не довів неспівмірності витрат на правову допомогу,необґрунтовані, оскільки не встановлення сторонами у договорі вартості робіт за годину надання послуг створює для іншої сторони неможливість проведення порівняльного аналізу витраченого часу з обсягом роботи (послуги) та доведення його неспівмірності. Тому розмір витрат за розгляд апеляційної скарги відповідачки у 7 000 грн є співмірним із складністю цієї справи та відповідає принципу справедливості і розумності витрат на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, в якій просила: оскаржену додаткову постанову апеляційного суду скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат та стягнути з КП «Київський метрополітен» судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 25 000 грн, понесені у зв`язку із переглядом Київським апеляційним судом рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі № 758/15888/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18; від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18; від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19; від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19.
Вказує, що судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не подавались письмові заперечення щодо розміру заявленої правової допомоги, однак в судовому засіданні такі витрати були зазначені як неспівмірні та необґрунтовані. Судом апеляційної інстанції було допущено порушення таких засад здійснення судочинства як принцип змагальності та диспозитивності. Так, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15 вказано: «принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Під час апеляційного провадження у даній справі Позивачем (1) не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правову допомогу, (2) не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, (3) не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу, (4) натомість представниця Позивача виключно в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання Скаржника, лише зазначивши, що на її думку, заявлена сума є необгрунтованою та неспівмірною. Попри те, що сторона Позивача жодним чином не обґрунтовувала неспівмірність витрат на правову допомогу та навіть не просила суд зменшити такі витрати, зазначивши який розмір, на її думку, є співмірним та допустимим, суд з власної ініціативи в порушення принципів змагальності та диспозитивності зменшив розмір заявлених до стягнення судових витрат на правову допомогу більше ніж втричі, при чому як зазначено вище без належного обґрунтування, вдаючись до маніпулятивного перекручування обставин.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу з Позивача: порушено основоположні принципи цивільного судочинства, неправильно застосовано положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 137 141 ЦПК України; зроблено висновки, які не ґрунтуються на доказах, долучених до матеріалів справи; безпідставно та необґрунтовано зменшено (відмовлено в частині) розмір витрат на правову допомогу.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що додаткова постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в стягненні 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткова постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 липня 2022 року вказано, що касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18; від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18; від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19; від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19.
Фактичні обставини
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 03-03/21 від 24 березня 2021, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «ОСОБА_2», додаткову угоду № 2 до цього договору, рахунок № 1 від 22 лютого 2022 року, акт про надання правової допомоги за додатковою угодою, копія платіжного доручення № IB88101060 від 23 лютого 2022 року та № B881077113 від 24 лютого 2022 року про сплату ОСОБА_1 на користь АБ «ОСОБА_2» 15 000 грн та 10 000 як оплату за надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 4.1 договору № 03-03/21 про надання правової допомоги обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги за цим договором (гонорар) визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору, які становитимуть його невід`ємні частини.
У додатковій угоді № 2 від 25.08.2021 вартість правової допомоги за представництво клієнта у Київському апеляційному суді визначена у 25 000 грн (пункт 2.1 додаткової угоди).
Позивач письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами не подавав. У судовому засіданні представник позивача вказував, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними та необґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10 11 12 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
на підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання правової допомоги № 03-03/21 від 24 березня 2021 року (т.2. а. с. 222-225); копію додаткової угоди № 2 від 25 серпня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 03-03/21 (т. 2. а. с. 226-227); копію рахунку № 1 від 22 лютого 2022 року (т. 2. а. с. 228);копію платіжного доручення ОСОБА_1 № ІВ88101060 від 23 лютого 2022 року про перерахування АБ «ОСОБА_2» 15 000,00 грн (т. 2., а. с. 229); копію платіжного доручення ОСОБА_1 № В881077113 від 24 лютого 2022 року про перерахування АБ «ОСОБА_2» 10 000,00 грн (т. 2., а. с. 230); копію Акту про надання правової допомоги за додатковою угодою № 2 від 25 серпня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 03-03/21, який складений 23 лютого 2022 року та в якому зазначений опис правової допомоги та затрачений час (т. 2. а. с. 231).
позивач письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами не подавав. У судовому засіданні представник позивача вказував, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними та необґрунтованими;
апеляційний суд не врахував, що: із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності; для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат;
за таких обставин, апеляційний суд зробив не правильний висновок про відмову в стягненні 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Тому додаткову постанову апеляційного суду в оскарженій частині змінити в мотивувальній та резолютивній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що додаткова постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; додаткову постанову апеляційного суду в оскарженій частині змінити в мотивувальній та резолютивній частинах.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в частині відмови в стягненні 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в частині відмови в стягненні 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн витрат на правову допомогу».
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук