Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 759/13117/13-ц
провадження № 61-4294св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Крата В. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 рокуу складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_9 про визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою.
У зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 ухвалою Святошинського районного суду міста Київ від 18 грудня 2015 року замінено її на правонаступника ОСОБА_5 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Київ від 18 січня 2019 року залучено третіми особами за основним та зустрічним позовом, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказували, що вони та відповідачка ОСОБА_9 є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 на праві часткової власності.
А саме, ОСОБА_3 належить 49/200 частини, ОСОБА_1 - 77/200 частини та 37/100 (або 74/200) частини належать ОСОБА_9 .
Спірне будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці, площею 0,052 га.
Між батьком позивачів та відповідачкою, яка є тіткою позивачам існував порядок користування будинковолодінням та земельною ділянкою, однак в подальшому між позивачами та відповідачкою виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили визначити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 120 кв. м для обслуговування житлового будинку, що межує із земельною ділянкою відповідачки, залишивши земельну ділянку 12 м довжиною та 2,4 м шириною в спільному користуванні; позивачу ОСОБА_3 виділити 134 кв. м, яка межує із використовуваною ОСОБА_1 земельною ділянкою.
ОСОБА_9 основний позов не визнавала, подала зустрічний позов, у якому просила визначити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їй
192 кв. м, ОСОБА_1 - 200,3 кв. м, а ОСОБА_3 - 127,4 кв. м без виділення ОСОБА_9 земельної ділянки у спільне користування з відповідачами за зустрічним позовом.
Правонаступник ОСОБА_9 - ОСОБА_5 , подала до суду заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, та просила:
поділити в натурі будинок та надвірні будівлі по
АДРЕСА_1 ;
виділити в натурі частку із майна, що належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 , яка відповідає 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 ;
виділити в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності належні ОСОБА_1 , яка відповідає 77/200 частини домоволодіння;
виділити в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності належні ОСОБА_3 49/200 частини домоволодіння;
встановити порядок володіння та користування горищем житлового будинку
АДРЕСА_1 таким чином, згідно з яким кожний співвласник житлового будинку володіє та користується тільки тією часткою горища, яка знаходиться у межах його виділених в натурі кімнат;
зобов`язати ОСОБА_1 звільнити частину горища над кімнатою
4-3;
припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 на будинок АДРЕСА_1 ;
встановити конкретний порядок володіння та користування земельною ділянкою, площею 0,052 га (кадастровий номер 8000000000:75:025:0011), на якій розташовано домоволодіння АДРЕСА_1 та виділити в натурі 37/100 часток земельної ділянки, загальною площею 0,052 га, кадастровий номер 8000000000:75:025:0011 по
АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_9 , спадкоємцем якої є ОСОБА_5 , з урахуванням розташованих комунікацій з накладанням земельного сервітуту та позначений точками 1-2-3-16-15-14-13012-11-10-9-8-7. Частина земельної ділянки, площею 192,4 кв. м обмежена лініями поділу: від точки «2», яка розташована по вулиці Гостомельській лінія поділу проходить по фасаду земельної ділянки до точки «З»; від точки «З» через точку «16» лінія поділу проходить до точки «15»; від точки «15» по лінії розподілу будинку через точки «14», «13», в точку «12»;
від точки «12» через точку «11» лінія поділу проходить в точку «10»; від точки «10» лінія поділу у вигляді ломаної через точки «9», «8», «7» проходить в точку «1»; від точки «1» лінія поділу довжиною 28,54 м проходить по межі земельної ділянки в точку «2»; встановити земельний сервітут, площею 9 кв. м для обслуговування та експлуатації газопроводу позначений цифрами
22-3-16-15-17-1-19-20-21. Проміри між точками: від 22 до 3 - 5,67 м; від 3 до
16 - 3,30 м; від 16 до 15-1,09 м; від 15 до 17-0,57 м.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 залучено ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред?явлено не до співвласника майна, а лише до правонаступника відповідача за основним позовом, яка не є власником домоволодіння.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 , є правонаступником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_9 , але у спосіб передбачений законом не набула права власності на спадкове майно, а тому у неї відсутні права щодо розпорядження, користування, володіння таким майном, та проведення будь-яких дій щодо цього майна, при наявності ще двох спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадкового майна, які залучені третіми особами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року в частині мотивів відмови у задоволені первісного та зустрічного позову змінено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без мін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доказів які свідчать про технічну можливість поділу в натурі нерухомого майна, яким є спірне будинковолодіння, під час розгляду справи також не здобуто. А відтак відсутні також підстави для виділення в натурі співвласникам відповідно до розміру їх часток земельних ділянок, оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна, яким є спірне будинковолодіння, пропорційно своїй частці в ньому, а відтак і земельної ділянки в цілому, на якій розміщене будинковолодіння, для його обслуговування та використання. Встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до запропонованого позивачем за зустрічним позовом варіанту № 1 експертного висновку від 30 січня 2018 року № 13675/16-41 призведе до порушення прав ОСОБА_1 щодо використання нею вузького проходу з вулиці до її житла.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 березня 2020 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та постановити у цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про не надання доказів про технічну можливість виділу частки або поділу будинковолодіння суперечать статті 181 ЦК України. Справа розглянута односторонньо, обставини справи не перевірені та досліджені неповно. Заявник вказує, що враховуючи визнання позовних вимог в частині поділу в натурі житлового будинку відповідачами за зустрічним позовом, судами безпідставно було відмовлено в задоволенні цих позовних вимог, оскільки не тільки існує технічна можливість поділу житлового будинку в натурі, але він вже фактично поділений і має окремі входи. Крім того, заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина третя стаття 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
25 червня 2020 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 29 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
04 червня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року оскаржуються в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визначення конкретного порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою.
У іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
Фактичні обставини справи
Право часткової власності на спірне будинковолодіння зареєстровано за ОСОБА_1 у загальному розмірі 77/200 частини на підставі договору дарування від 14 січня 2000 року, договору дарування від 16 червня 2004 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 2005 року; за ОСОБА_3 у розмірі 49/200 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 2005 року; та за ОСОБА_9 у розмірі 37/100 частини на підставі свідоцтва про право власності від 21 грудня
1999 року № НОМЕР_1.
Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії VI скликання від 28 травня 2009 року
№ 599/1655 були внесені зміни та доповнення у додатку до рішення Київської міської ради від 21 жовтня 2004 року № 610/2020 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд» у сто вісімдесятій позиції у п`ятій графі слова « ОСОБА_10 » замінено словами « ОСОБА_3 », а сьому графу викладено в такій редакції «37/00 від 0,052 77/200 від 0,052 та 49/200 від
0, 052».
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від
21 листопада 2013 року індексний номер 13227377 земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,052 га у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_9 на праві приватної власності у розмірі 37/100 частки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно з частинами другою-третьою статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майно, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно з частиною другою статті 364 ЦК України якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Статтями 364 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.
Відповідно до статей 183 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Системний аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції по справі було проведено судово будівельно-технічні експертизи на вирішення яких було поставлено питання щодо виділення земельної ділянки.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.
За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Аналіз проведених судово будівельно-технічних експертиз, свідчить про те, що питання щодо поділу в натурі нерухомого майна, яким є спірний будинок, на розгляд експертам не ставилося.
Апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, зазначеного не врахував, встановивши, що висновками судову будівельно-технічних експертиз проведених у цій справі, питання щодо поділу в натурі нерухомого майна, яким є спірний будинок, на розгляд експертам не ставилося, зробив передчасний висновок про відсутність доказів які свідчать про технічну можливість поділу в натурі нерухомого майна, яким є спірне будинковолодіння, оскільки не дослідження цього питання експертами, в розумінні статей 12 13 81 ЦПК України, унеможливлює суд самостійно зробити висновок про можливість/неможливість такого поділу.
Оскільки питання щодо визначення конкретного порядку користування земельною ділянкою в силу правил статі 125 ЗК України залежить від вирішення питання про визначення конкретного порядку користування житловим будинком, то судове рішення апеляційного суду в цій частині також підлягає скасуванню.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, не досліджено та не надано оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, постанова Київського апеляційного суду від
04 лютого 2020 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визначення конкретного порядку користування житловим будинком та земельною ділянкоюв силу правил статті 411 ЦПК України підлягає скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визначення конкретного порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат