Постанова
Іменем України
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 759/15184/19
провадження № 61-8575 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», публічне акціонерне товариство «Київенерго»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенего»), публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про корегування нарахувань
за надані житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він проживає у квартирі
АДРЕСА_1 . Виконавцем послуг з централізованого опалення вказаного будинку
з 01 травня 2018 року, є КП «Київтеплоенерго». Послуги за централізоване опалення ним сплачувалися регулярно. Однак, йому та іншим мешканцям цього будинку у березні 2018 року надійшла квитанція про сплату послуг
з централізованого опалення за лютий 2018 року і березень 2018 року
з непомірно високою сумою до сплати, яку він не сплатив.
Позивач указував, що на колективне звернення мешканців вищевказаного будинку щодо нарахування плати за послуги з централізованого опалення
у лютому 2018 року ПАТ «Київенерго» у відповіді від 05 квітня 2018 року
№ 050КЕК/13/2/2/Д-13927 повідомило, що засіб обліку теплової енергії
SRS-3 № 015411(9164) встановлений у їх будинку (корпус А) для діапазону квартир 1-125 з грудня 2017 року є непрацездатним, нарахування за послуги з централізованого опалення за лютий, березень 2018 року проводилися
не згідно з обсягом споживання за 1 кв. м опалювальної площі квартири,
як це було зроблено у листопаді, грудні 2017 року і в січні 2018 року,
а відповідно до пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення
та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630
(далі - Правила), а саме, плата за надані послуги з централізованого опалення справляється з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку за 1 кв. м опалюваної площі квартири
з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Позивач уважав, що ПАТ «Київенерго» порушило вимоги пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 865
«Про особливості нарахування плати за надану послугу з централізованого опалення населенню у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії
в опалювальний сезон 2016/17 року» (далі - постанова КМУ № 865) щодо особливостей нарахування плати за надану послугу з централізованого опалення населенню у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії, яким визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу)
та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії вимоги пунктів 21, 40-48 Правил під час нарахування плати за надану послугу з централізованого опалення для населення не застосовуються.
ПАТ «Київенерго», як виконавець послуг з централізованого опалення,
не проінформувало мешканців указаного будинку про факт несправності засобу обліку, чим порушило свої обов`язки з надання цих послуг.
А ненадання йому, як споживачу, інформації щодо спожитих ним житлово-комунальних послуг є грубим порушенням його прав.
У відповідь на другу колективну скаргу мешканців будинку, Головне управління Держпродспоживслужби у місті Києві (далі -
ГУ Держпродспоживслужби у місті Києві) листом від 18 жовтня 2018 року
№ 065/16153 повідомило, що в результаті перевірки скарги щодо нарахувань за послуги з централізованого опалення встановлено,
що ПАТ «Київенерго» вже виконало перерахунок у серпні 2018 року
і повинно зробити перерахунок розміру плати за послуги з централізованого опалення мешканцям квартир із 1 по 125 у їх будинку, за період з лютого
по квітень 2018 року, згідно з пунктом 3 статті 9 розділу 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», на загальну суму 226 805,12 грн. Як приклад, перерахунок розміру плати на суму
1 965,93 грн за період із лютого по квітень 2018 року за послуги
з централізованого опалення саме по його квартирі, з опалювальною площею 77,2 кв. м. Крім цього, було зазначено, що перерахунок буде відображено у квитанціях.
Разом із цим, ПАТ «Київенерго» не зробило перерахунок, що й стало підставою для його звернення до суду з указаним позовом.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договори № 602-18, № 603-18 про відступлення права вимоги,
за якими ПАТ «Київенерго» передало, а КП «Київтеплоенерго» набуло
з 11 жовтня 2018 року право вимоги заборгованості за комунальні послуги
з опалення та гарячого водопостачання, що надавалися КП «Київенерго»
до 01 травня 2018 року та залишилися несплаченими, а також санкцій,
що виникли у зв`язку з несвоєчасною сплатою за надані послуги, у тому числі за рішенням суду.
На його думку, рішенням Святошинського районного суду міста Києва
від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі № 759/13690/18, доведено той факт, що КП «Київтеплоенерго» за всіма ознаками
є фактичним правонаступником ПАТ «Київенерго» і несе відповідальність
по борговим і фінансовим зобов`язанням з обслуговування споживачів комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, замість ПАТ «Київенерго», у період, коли товариство було виконавцем цих послуг (до 01 травня 2018 року).
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати КП «Київтеплоенерго» виконати перерахунок нарахувань розміру плати за період з лютого по квітень 2018 року, згідно з пунктом 3 статті 9 розділу 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії
та водопостачання» від 22 червня 2017 року, по квартирі АДРЕСА_1 , з опалювальною площею 77,2 кв. м, на суму 1 965,93 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано КП «Київтеплоенерго» виконати перерахунок (коригування) нарахувань за період з лютого по квітень 2018 року, згідно з умовами
пункту 3 статті 9 розділу 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року по квартирі
АДРЕСА_1 , з опалювальною площею 77,2 кв. м, на суму 1 965,93 грн.
Зобов`язано КП «Київтеплоенерго» врахувати суму перерахунку (коригування) заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 , з опалювальною площею 77,2 кв. м,
на суму 1 965,93 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 20
Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.
Районний суд, установивши, що ПАТ «Київенерго» порушило порядок нарахування оплати з централізованого опалення за період із лютого
по квітень 2018 року згідно з пунктом 3 статті 9 розділу 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», по квартирі позивача, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених
ОСОБА_1 позовних вимог щодо коригування нарахувань відповідно до вимог указаного Закону за цей період по його квартирі.
Крім того, судом установлено, що програми обліку споживачів передано для користування у режимі on-line до КП «Київтеплоенерго» та КК Центр комунального сервісу», у зв`язку з чим ПАТ «Київенерго» взагалі не має технічної можливості та відповідного персоналу для внесення даних
та коригувань у нарахування, що було здійснено за часів теплопостачальної діяльності ПАТ «Київенерго».
Суд першої інстанції послався на відповідні норми ЦК України,
законів України: «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів», положення Правил, а також постанови КМУ № 865.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу Швидченко В. А. в інтересах КП «Київтеплоенерго» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду
міста Києва від 03 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, оскільки права позивача, якому нарахована заборгованість зі сплати послуг
з централізованого опалення за період із лютого по квітень 2018 року
не у відповідності з пунктом 3 статті 9 розділу 3 Закону України
«Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» повинні бути захищені шляхом зобов`язання КП «Київтеплоенерго» виконати коригування відповідно до вказаних вимог Закону та врахувати таке коригування
при обчисленні розміру заборгованості позивача за спожиті послуги
з централізованого опалення.
Апеляційний суд, визнаючи необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що КП «Київтеплоенерго» не є правонаступником ПАТ «Київенерго»
у розумінні статті 104 ЦК України та на нього не може бути покладено обов`язок виконати корегування нарахувань за надані послуги
з централізованого опалення, оскільки порушення порядку нарахування було допущено саме ПАТ «Київенерго», врахувавши наявні в матеріалах справи докази, а також зміст договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (новий кредитор), виходив із того,
що з 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго» припинило свою діяльність
у сфері теплопостачання, майно комунальної власності територіальної громади міста Києва закріплено на правах господарського відання
за КП «Київтеплоенерго». ПАТ «Київенерго» вже не має технічної можливості та відповідного персоналу для внесення даних та коригувань
у нарахування. Вказані обставини заявником не спростовані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду,
КП «Київтеплоенерго», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та передати справу на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник указує те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду,
а також судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, й встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені
підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для заявника), за наявності яких судові рішення
у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 12 вересня 2022 року касаційну скаргу КП «Київтеплоенерго» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові надати документи, що підтверджують сплату судового збору,
або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк КП «Київтеплоенерго» надіслало матеріали
на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі, витребувано цивільну справу № 759/15184/19 із Святошинського районного суду міста Києва. Відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання рішення районного суду від 03 листопада 2021 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга КП «Київтеплоенерго» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, не надано належної правової оцінки доводам сторін
і поданим ними доказам, що призвело до неправильного вирішення справи та безпідставного часткового задоволення позову ОСОБА_1 . Встановлені судами преюдиційні факти щодо відповідальності
КП «Київтеплоенерго» за всі дії ПАТ «Київенерго» матиме наслідком пред`явлення споживачами ПАТ «Київенерго» вимог до підприємства,
та призведе до понесення значних матеріальних збитків, а тому рішення
у цій справі має виняткове значення для заявника.
Судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у частині першій статті 13 ЦПК України, оскільки розглянуто справу по вимозі, яку не було заявлено позивачем в уточненій позовній заяві від 06 листопада 2019 року, зокрема, про зобов`язання врахувати суму перерахунку. При цьому районний суд, установивши порушення
ПАТ «Київенерго» порядку нарахування оплати за послуги
з централізованого опалення, поклав обов`язок виконати перерахунок
на КП «Київтеплоенерго».
У даній справі позивачем не доведено, а судами не встановлено факту порушення, КП «Київтеплоенерго» порядку нарахування сум за послуги
з централізованого опалення за період лютий-квітень 2018 року наданих позивачу. Крім того, до позовної заяви позивачем додано лише першу сторінку листа ПАТ «Київенерго» від 05 квітня 2018 року
№ 050КЕК/13/2/2/Д-13927, тоді як друга та третя сторінка є продовженням листа ГУ Держпродспоживслужби у місті Києві від 18 жовтня 2018 року
№ 065/16153. При цьому апеляційний суд безпідставно послався на листи ПАТ «Київенерго» від 03 січня 2019 року та від 08 січня 2019 року № 990,
які відсутні в матеріалах справи.
Заявник уважає необґрунтованими висновки судів щодо наявності правонаступництва у спірних правовідносинах. Згідно з відомостями
з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань дані про юридичних осіб-правонаступників
ПАТ «Київенерго» (нині АТ «К.ЕНЕРГО») відсутні, як і відсутні дані
про юридичних осіб, правонаступником яких є КП «Київтеплоенерго».
У цій частині посилається на постанови Верховного Суду, прийняті при вирішенні процесуальних питань щодо правонаступництва
ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» (справи: № 910/5082/18,
№ 910/5244/18, № 910/7715/18, № 910/5095/18, № 910/5104/18,
№ 910/5084/18, № 910/5106/18, № 910/1972/17, та інші). При цьому в статуті КП «Київтеплоенерго» відсутні положення про перехід до нього прав
та обов`язків від товариства, як і відсутні договори, які б підтверджували передачу кредиторської заборгованості споживачів (сум здійснених споживачами переплат). Про вказані обставини неодноразово наголошувалось заявником під час розгляду справи у судах першої
та апеляційної інстанції.
Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений
у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17), відповідно до якого позовні вимоги про визнання безпідставним нарахування заборгованості з оплати за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення
не відповідають способу захисту, передбаченому статтею 16 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 1) якщо суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга КП «Київтеплоенерго» не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої
статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з указаним позовом, який було уточнено,
ОСОБА_1 просив суд зобов`язати КП «Київтеплоенерго» виконати перерахунок нарахувань розміру плати за період із лютого по квітень
2018 року, згідно з пунктом 3 статті 9 розділу 3 Закону України
«Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року по квартирі АДРЕСА_1 , з опалювальною площею 77,2 кв. м, на суму 1 965,93 грн.
При цьому вважав, що ПАТ «Київенерго», як виконавець послуг
з централізованого опалення, порушило свої обов`язки з надання цих послуг щодо нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення
у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах
у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії, а також його права, як споживача, оскільки не надало йому інформації щодо спожитих ним житлово-комунальних послуг.
Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого опалення, врегульовано законами України: «Про захист прав споживачів»,
«Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», а також Правилами та постановою КМУ № 865.
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено,
що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг
з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а. с. 29).
Виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у цьому будинку до 01 травня 2018 року було
ПАТ «Київенерго», з 01 травня 2018 року є КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до відповіді від 05 квітня 2018 року № 050КЕК/13/2/2/Д-13927
на колективне звернення мешканців вищевказаного будинку щодо нарахування плати за послуги з централізованого опалення у лютому
2018 року ПАТ «Київенерго» повідомило, що засіб обліку теплової енергії SRS-3 встановлений в будинку (корпус А) для діапазону квартир 1-125
є непрацездатним з грудня 2017 року і нарахування здійснювалось не згідно з обсягом споживання за 1 кв. м, а відповідно до пункту 21 Правил (а. с. 9).
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України власникам квартир
у багатоквартирному будинку належать на праві спільної суміжної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами
або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані
у багатоквартирному будинку.
Відповідно до порядку та особливостей укладення договорів
у багатоквартирному будинку, встановленого нормами статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тут і далі, у редакції, чинній
на час виникнення спірних правовідносин, договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається
між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якому кореспондують положення статті 4 Закону України
«Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Виконавець,
в свою чергу, зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно
із законодавством та умовами договорів про їх надання, що закріплено
у статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк.
За змістом статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається
як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 12 Правил зазначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності)
за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період
з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Згідно з пунктом 21 цих Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно
з установленими нормативами (нормами) споживання, -
з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. м (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу)
та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази
не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився
й суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано виходив із порушення прав позивача,
як споживача послуг, щодо порядку нарахування оплати з централізованого опалення за період із лютого по квітень 2018 року згідно з пунктом 3
статті 9 розділу 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії
та водопостачання» по його квартирі, які повинні бути захищені шляхом зобов`язання КП «Київтеплоенерго» виконати коригування відповідно
до вказаних вимог Закону та врахування такого коригування при обчисленні розміру заборгованості позивача за спожиті послуги з централізованого опалення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому у цій справі не вирішувалося питання щодо наявності факту правонаступництва між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго»,
а тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом, так як не входять до предмета доказування у даному спорі.
Указані доводи, як і доводи щодо порушення судами принципу диспозитивності, зводяться до незгоди заявника касаційної скарги
з ухваленими судовими рішеннями по суті вирішення спору та не можуть бути підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Обов`язкових підстав для скасування судового рішення (стаття 411
ЦПК України) касаційним судом не встановлено.
Посилання касаційної скарги на порушення судами норм процесуального права, зокрема, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, є безпідставними, оскільки, з урахуванням усіх фактичних обставин даного спору, судами надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, мотивовано відхилення
та врахування кожного доказу. Тобто судами виконано вимоги процесуального закону щодо належної оцінки доказів (статті 77 78 79 80 89 367 ЦПК України).
Вказані доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником касаційної скарги норм процесуального права. При цьому
не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм уже надавалася оцінка судом, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць