Постанова
Іменем України
09 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/15269/22
провадження № 61-8631 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Старча Андрій Васильович,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старчі Андрія Васильовича, на постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ),
в якому просив суд стягнути з МТСБУ на його користь:
- завданий матеріальний збиток у розмірі 194 171,05 грн;
- витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку
у розмірі 2 500,00 грн;
- витрати, пов`язані зі зберіганням пошкодженого транспортного засобу
з 12 травня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, у розмірі 21 000,00 грн;
- пеню за прострочення виплати страхового відшкодування з 12 травня 2022 року по 28 жовтня 2022 року у розмірі 41 706,87 грн;
- три проценти річних за період із 12 травня 2022 року по 28 жовтня
2022 року у розмірі 2 713,00 грн;
- індекс інфляції за період із 12 травня 2022 року по 28 жовтня 2022 року
у розмірі 19 117,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 травня 2022 року ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, незаконно заволодів належним йому транспортним засобом марки «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , внаслідок чого завдав йому шкоду, оскільки скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) за адресою: місто Київ,
вулиця Симиренка, 2/19, та в подальшому був затриманий працівниками поліції.
Позивач указував, що 12 травня 2022 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір зберігання та акт приймання-передачі, за яким він передав, а ОСОБА_3 прийняв на зберігання його вищевказаний транспортний засіб.
Крім того, 13 травня 2022 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом), частинами першою, четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), відкрито кримінальне провадження № 12022100080001051.
10 червня 2022 року він направив на адресу МТСБУ повідомлення
про ДТП, а також заяву про здійснення відшкодування оціненої шкоди, завданої внаслідок ДТП.
21 червня 2022 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено вирок у справі № 759/5909/22, яким ОСОБА_2 визнано винним
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених вищенаведеними нормами КК України.
04 липня 2022 року він направив на адресу МТСБУ заяву про доповнення повідомлення про ДТП, проте 06 липня 2022 року МТСБУ надало йому відповідь про відмову у відшкодуванні шкоди.
Крім того, 04 липня 2022 року він направив на адресу Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в м. Києві ДПП) заяву про вчинення адміністративного правопорушення,
на яку 27 липня 2022 року йому надано відповідь про те, що на водія автомобіля «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД
№ 076986, який разом із усіма матеріалами ДТП буде направлено
до Святошинського районного суду м. Києва.
07 серпня 2022 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено звіт про оцінку КТЗ № 01-07/08 в якому вказано, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai «Ассеnt», номерний знак НОМЕР_1 , становить 514 276,79 грн; ринкова (дійсна) вартість зазначеного транспортного засобу без обліку аварійних пошкоджень становить 218 480,28 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті аварійних пошкоджень, становить
218 480,28 грн; вартість утилізації транспортного засобу без урахування витрат, пов`язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельна витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників
на вторинному ринку, становить 24 309,23 грн.
Позивач уважав, що внаслідок ДТП йому завдано матеріальні збитки
у розмірі 194 171,05 грн (аварійні пошкодження транспортного засобу
без урахування витрат, пов`язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельна витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку).
Крім того, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку складають 2 500,00 грн, а витрати, пов`язані зі зберіганням пошкодженого транспортного засобу, - 21 000,00 грн.
Посилаючись на підпункт в) пункту 41.1 статті 41 Закону України
«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якою МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов
з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи, вважав, що саме МТСБУ повинно відшкодувати йому розмір завданих збитків.
При цьому розмір збитків відшкодовується з урахуванням пені,
трьох процентів річних та індексу інфляції за відповідний період (пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стаття 625
ЦК України).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Шум Л. В. від 06 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 : завданий матеріальний збиток у розмірі 194 171,05 грн; витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 500,00 грн; витрати, пов`язані
зі зберіганням із 12 травня 2022 року по 12 жовтня 2022 року пошкодженого транспортного засобу, у розмірі 21 000,00 грн; пеню з 12 травня 2022 року
по 28 жовтня 2022 року за прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) у розмірі 41 706,87 грн; суму трьох процентів річних за період із 12 травня 2022 року по 28 жовтня 2022 року у розмірі
2 713,07 грн; індекс інфляції за період із 12 травня 2022 року по 28 жовтня 2022 року у розмірі 19 117,93 грн.
Стягнуто з МТСБУ на користь держави 2 481,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції надав правову оцінку поданим сторонами доказам, застосував відповідні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і ЦК України й виходив із того, що МТСБУ безпідставно
не виплатило позивачу страхове відшкодування.
Розмір матеріальних збитків, витрати на оцінку цього розміру та витрати, пов`язані зі зберіганням пошкодженого транспортного засобу, доведені позивачем і вони підлягають стягненню на користь останнього з МТСБУ.
Крім того, з урахуванням пункту 36.5 статті 36 Закону України
«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 625 ЦК України, факту прострочення виплати МТСБУ страхового відшкодування позивачу,
на користь останнього з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 41 706,87 грн, три проценти річних у розмірі 2 713,07 грн та 19 117,93 грн інфляційних втрат, згідно з наданим позивачем розрахунком, який районний суд уважав вірним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Компенсовано МТСБУ за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати по сплаті судового збору
за подання апеляційної скарги у розмірі 4 180,20 грн.
Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, застосувавши ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, зазначив про те, що МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілим
у разі, якщо транспортний засіб, яким було нанесено шкоду в результаті ДТП, вибув із законного володіння власника. Тобто, МТСБУ у разі настання страхового випадку не відшкодовує шкоду, завдану транспортному засобу, який спричинив ДТП, а лише потерпілим, визначеним у пункті 1.3. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У спірних правовідносинах ДТП 12 травня 2022 року сталася за участю транспортного засобу «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та який вибув із законного володіння позивача. Указаний автомобіль у розумінні вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є транспортним засобом потерпілої особи, тому МТСБУ правомірно відмовило позивачу у виплаті відшкодування із фонду захисту потерпілих.
При цьому вимог до винної у ДТП особи на підставі відповідних норм
ЦК України позивачем не заявлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старча А. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 19 червня 2023 року. Витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Крім того, у серпні 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Старчі А. В., надійшло клопотання
про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, в якому представник позивача просить долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 28 120,89 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті вирішення спору, не врахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Зазначає, що відповідач при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не надав оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, апеляційний суд не перевірив належним чином зарахування судового збору на етапі відкриття апеляційного провадження.
Транспортний засіб позивача, за участю якого сталася ДТП, вибув
із законного володіння позивача, тому на нього поширюється пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» й МТСБУ повинно відшкодувати завдану йому шкоду. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом вищевказаної норми Закону України
«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 128 КПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від МТСБУ, в якому вказується, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права.
Посилається на те, що МТСБУ не може відшкодовувати шкоду безпосередньо власнику транспортному засобу, який вибув із його незаконного володіння й скоїв ДТП. Воно відшкодовує шкоду лише потерпілій у ДТП стороні. Вважає, що позивач посилається на нерелевантну судову практику Верховного Суду.
Представник позивача в окремій заяві виклав свої зауваження щодо можливості прийняття вказаного відзива, проти яких МТСБУ письмово заперечило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Старчі А. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою,
яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема Закону України
«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають
з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено вищевказаний Закону, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує
у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22
Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою,
яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови,
що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди
в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 вказаного Закону) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження
№ 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила,
що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах
за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року
у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до МТСБУ, вказавши, що на момент скоєння ДТП транспортний засіб «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1 ,
який належить йому, вибув із його законного володіння й ним керував ОСОБА_2 , а тому МТСБУ на підставі підпункту «в» пункту 41.1
статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинно відшкодувати йому завдану шкоду.
Указані обставини підтверджуються наданими ним доказами, у тому числі вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року
у справі № 759/5909/22, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289, частинами першою, четвертою статті 358 КК України.
Верховний Суд ураховує, що у даному випадку позивач фактично
не є учасником ДТП, і не є потерпілим по факту ДТП, проте він є потерпілим у рамках кримінального провадження щодо незаконного заволодіння його транспортним засобом іншою особою, яка і скоїла ДТП.
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю
та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів
на території України.
Згідно з підпунктом в) пункту 41.1 статті 41 вказаного Закону МТСБУ
за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.
Відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив ДТП (пункту 32.2 статті 32 вищевказаного Закону).
У пункті 1.3 статті 1 цього Закону зазначено, що потерпілі - це юридичні
та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.
Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, вбачається,
що на підставі підпункту в) пункту 41.1 статті 41 Закону України
«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує шкоду саме потерпілим у разі, якщо транспортний засіб, яким було нанесено шкоду
в результаті ДТП, вибув із законного володіння власника.
Тобто МТСБУ, у разі настання страхового випадку, не відшкодовує шкоду, завдану тому транспортному засобу, який скоїв ДТП, а відшкодовує шкоду лише потерпілим, які визначені у пункті 1.3 статті 1 вищевказаного Закону.
У справі, яка переглядається, встановлено, що одним із учасників ДТП,
яка сталася 12 травня 2022 року, був водій транспортного засобу «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який незаконно заволодів транспортним засобом позивача. Тобто вказаний транспортний засіб вибув із законного володіння власника (позивача), а тому він
у розумінні вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
не є транспортним засобом потерпілої особи.
Таким чином, МТСБУ правомірно відмовило позивачу у виплаті відшкодування з фонду захисту потерпілих.
Подібні правові висновки у цій частині викладено у постанові Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 року у справі
№ 910/12685/15.
Отже, апеляційний суд надав правильну оцінку фактичним обставинам справи, вірно застосував норми матеріального права й обґрунтовано ухвалив судове рішення про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_1 .
При цьому апеляційним судом ураховано, що позивач звернувся з позовом саме до МТСБУ, а не до винної у ДТП особи.
Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду, зокрема Касаційного кримінального суду
у складі Верховного Суду, оскільки фактичні обставини у справах
не є подібними. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
На вказаному вірно наголошено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. При цьому даний цивільний спір не стосується питання цивільного позову у кримінальному провадженні, яке регламентовано статтею 128 КК України, на яку безпідставно посилається заявник касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що у кожній справі суд виходить із конкретних обставин справи та доказової бази
з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
З урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги, у тому числі щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору й вони не можуть бути правовою підставою для скасування постанови апеляційного суду.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України апеляційним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам
в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування
чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить
до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,
але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь
на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно
від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді,
та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).
Постанова суду апеляційної інстанціївідповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -
без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду
не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення
не впливають.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 .
У серпні 2023 року до Верховного Суду від представника позивача - адвоката Старчі А. В., надійшло клопотання про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, в якому представник позивача просить долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 28 120,89 грн.
З указаного клопотання вбачається, що позивач поніс витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції, до клопотання додано відповідні докази.
Хоча з аналізу вказаного клопотання вбачається, що представник позивача просить лише долучити такі докази до матеріалів справи, а не вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу, Верховний Суд звертає увагу представника позивача, що у процесі реалізації свого права
на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів.
За змістом положень статей 133 137 141 ЦПК України цивільне процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи
на відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок сторони,
яка програла судовий спір. Процесуальний закон унеможливлює відшкодування понесених витрат на правничу допомогу особі, яка фактично програла судовий спір.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416
ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення
та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старчі Андрія Васильовича, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року
залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць