№ 759/23088/19

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 759/23088/19

провадження № 61-19660св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Київська міська рада,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Запорожець Ірина Григорівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Запорожець І. Г. (далі - приватного нотаріуса КМНО Запорожець І. Г.), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. (далі - приватного нотаріуса КМНО Михайленка С. А.), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просила: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Запорожець І. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2018 року № 41188874 на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 червня 2018 року № 1030, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом КМНО Михайленком С. А.; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Михайленка С. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2018 року № 41679805 на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

На обґрунтування позову зазначала про те, що рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 860/1916 передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_2 .

На підставі вищевказаного рішення Київської міської ради Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Державний акт від 17 червня 2010 року серії ЯЖ № 912806 на ім`я ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, площею 0,1 га на АДРЕСА_3 .

В подальшому рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року в справі № 759/17081/13-ц, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 860/1916 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 » та визнано недійсним Державний акт від 17 червня 2010 року серії ЯЖ № 912806.

Цим же рішенням зобов`язано ОСОБА_2 повернути Київській міській раді зазначену земельну ділянку.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 01 липня 2014 року відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення суду у справі № 759/17081/13-ц про зобов`язання ОСОБА_2 повернути на користь Київської міської ради спірну земельну ділянку, а постановою від 28 липня 2014 року закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням зазначеного рішення суду.

Відтак спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності м. Києва, рішення про передачу її в оренду/користування на користь інших фізичних або юридичних осіб Київською міською радою в подальшому не приймалось.

Разом з тим, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Запорожець І. Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2018 року № 41188874, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку. Підстава виникнення права власності - Державний акт (копія) серії ЯЖ № 912806, виданий 17 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); витяг з Державного земельного кадастру серія та номер НВ-8000739702018 від 03 квітня 2018 року, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві.

В подальшому приватним нотаріусом КМНО Михайленком С. А. посвідчено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 18 червня 2018 року № 1030, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2018 року № 41679805, згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку.

Вказані незаконні дії відповідачів свідчать про їх намагання у незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва.

Враховуючи те, що право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано приватним нотаріусом Запорожець І. Г. з порушенням вимог закону на підставі недійсного державного акту, ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку не набув та, відповідно, не мав права розпоряджатися нею та відчужувати її ОСОБА_1 , Київська міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року в задоволенні позову Київської міської ради відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з недоведеності факту перебування спірної земельної ділянки у власності територіальної громади м. Києва та дійшов висновку, що реєстраційні дії та відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу жодних прав позивача не порушують.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Запорожець І. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2018 року № 41188874 на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 червня 2018 року № 1030, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом КМНО Михайленком С. А.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Михайленка С. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2018 року № 41679805 на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, спірну земельну ділянку витребувано у ОСОБА_2 на користь Київської міської ради, це рішення суду виконано, що підтверджується постановою органу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка з 28 липня 2014 року перебувала у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, рішення приватного нотаріуса КМНО Запорожець І. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2018 року № 41188874, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог закону на підставі копії недійсного державного акту та поза волею власника земельної ділянки - територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Оскільки ОСОБА_2 не був власником спірної земельної ділянки на момент її відчуження ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 червня 2018 року, цей договір підлягає визнанню недійсним. У зв`язку з цим протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є і рішення приватного нотаріуса КМНО Михайленка С. А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 від 19 червня 2018 року № 41679805.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року в справі № 522/10652/15-ц, від 16 серпня 2017 року в справі № 6-54цс17 та у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 27 травня 2020 року в справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Твердження позивача про те, що у територіальної громади м. Києва була відсутня воля щодо вибуття спірної земельної ділянки з її володіння не відповідає дійсності, оскільки позивач добровільно передав у власність ОСОБА_2 вищевказану спірну земельну ділянку на підставі рішення № 860/1916 від 09 липня 2009 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року в справі № 759/17081/13-ц, яким скасовано рішення № 860/1916 від 09 липня 2009 року з підстав порушення вимог діючого законодавства під час його прийняття, не було встановлено відсутність волі Київської міської ради на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Покладаючись на добросовісність дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 законним шляхом набув право власності на спірну нерухомість, тому з урахуванням положень статті 388 ЦК України земельна ділянка не підлягає витребуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Святошинського районного суду м. Києва.

05 травня 2022 року справа № 759/23088/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року в справі №2/759/641/14, яке набрало законної сили, визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської Ради №860/1916 від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 »; визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ № 912806 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, площею 0,1 га на АДРЕСА_3 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17 червня 2010 року; зобов`язано ОСОБА_2 повернути на користь Київської міської Ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000 000:75:670:0268, вартістю 358 040,75 грн, що розташована на АДРЕСА_3 .

01 липня 2014 року державним виконавцем ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 43820716 на підставі виконавчого листа №2/759/641/14 від 19 червня 2014 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва, про зобов`язання ОСОБА_2 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0268, вартістю 358 040,75 грн, що розташована на АДРЕСА_3 .

28 липня 2014 року державним виконавцем ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 43820716 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2018 року № 41188874 державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом КМНО Запорожець І. Г. проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:670:0268 за ОСОБА_2 .

Рішенням № 41300520 від 25 травня 2018 року внесено зміни до вищевказаного запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з перейменуванням АДРЕСА_4 на підставі рішення Київської міської ради від 14 липня 2011 року № 375/5762.

18 червня 2018 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Михайленком С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1030, за умовами якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:670:0268. Згідно з пунктом 1. 2 договору земельна ділянка, яка відчужується за договором, належить продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 912806, виданого 17 червня 2001 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:670:0268, площею 0,1 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Відповідно до положень статей 386 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Установивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння її власника поза його волею, апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської ради про витребування нерухомого майна в останнього набувача - ОСОБА_1 .

Разом з тим, апеляційний суд безпідставно задовольнив іншу частину заявлених у цій справі позивачем вимог, з огляду на наступне.

Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року і справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16, провадження № 14- 2цс21). При цьому для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вважається ефективним способом захисту права власника, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

З огляду на наведене, помилковими є висновки апеляційного суду про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 18 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12- 158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

З наведених підстав оскаржуване судове рішення в частині задоволення вимог Київської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту прав.

Щодо вимог, пред'явлених до приватних нотаріусів

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зробила висновок про те, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Отже, приватні нотаріуси КМНО Запорожець І. Г. та Михайленко С. А. є неналежними відповідачами, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до них, необхідно було відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по сутіі законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 18 червня 2018 року, визнання протиправними та скасування рішень приватних нотаріусів КМНО Запорожець І. Г. та Михайленка С. А. про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно, а також в частині пред'явлених вимог до приватних нотаріусів КМНО Запорожець І. Г. та Михайленка С. А. підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині вирішення вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Запорожець Ірини Григорівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича про визнання протиправними та скасування рішень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині вирішення вимог Київського міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 червня 2018 року, визнання протиправними і скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Запорожець Ірини Григорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2018 року № 41188874 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 червня 2018 року № 41679805 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині вирішення вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов