№ 759/5556/16

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 759/5556/16

провадження № 61-19885св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннавто», Центр Державної автомобільної інспекції м. Києва № 4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннавто» (далі - ТОВ «Іннавто»), Центр Державної автомобільної інспекції м. Києва № 4 (далі - Центр ДАІ м. Києва № 4), про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 липня 2007 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 . За час шлюбу в офіційного дистриб`ютора ТОВ «Корея Моторс» вони придбали автомобіль марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , який був зареєстрований на ОСОБА_4

05 квітня 2013 року автомобіль було поставлено на облік ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві та отримано реєстраційний номер НОМЕР_3 .

27 грудня 2014 року ОСОБА_2 переоформила автомобіль на своє ім`я на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_4 , яка видана ТОВ «Іннавто».

Перереєстрація автомобіля була проведена в приміщенні Центру ДАІ № 4.

Позивач уважав, що продаж та перереєстрація автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормам законодавства України.

ОСОБА_4 не видавала довіреності на вчинення продажу та перереєстрацію автомобіля, не надавала будь-якої іншої усної, письмової та нотаріально посвідченої згоди, а також не підписувала договору купівлі-продажу автомобіля.

ОСОБА_2 перереєструвала на себе автомобіль, що є спільною сумісною власністю подружжя, без згоди ОСОБА_4 , чим порушила положення ЦК України та СК України.

Під час надання до Центру ДАІ № 4 заяви про реєстрацію автомобіля від 27 грудня 2014 року ОСОБА_2 до заяви додала дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Посилався на те, що ні він, ні ОСОБА_4 не зверталися до відповідних державних органів з метою отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не підписували жодних документів з цього питання. Йому та ОСОБА_4 невідомо, як ОСОБА_2 отримала дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який оформлений довідкою-рахунком серії НОМЕР_4 від 27 грудня 2014 року, що видана ТОВ «Іннавто»;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Іннавто», Центр ДАІ м. Києва № 4, про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2014 року вона придбала у ОСОБА_1 , який діяв у своїх інтересах та на підставі довіреності в інтересах своєї дружини ОСОБА_4 , автомобіль марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

Договір-купівлі продажу цього автомобіля між нею та ОСОБА_4 в особі ОСОБА_1 був оформлений довідкою-рахунком серії ААЕ № 006494, що була видана ТОВ «Іннавто» після сплати (передачі) нею ОСОБА_1 коштів в сумі, еквівалентній 20 000 тисяч доларів США.

Перереєстрація автомобіля була проведена в приміщенні Центру ДАІ № 4, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52.

Сплативши повну вартість автомобіля і отримавши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , вона стала добросовісним набувачем.

Вважала, що позовні вимоги ОСОБА_1 ставлять під сумнів її право власності на автомобіль, чим порушують її законні права володіти і розпоряджатися своїм майном.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати її добросовісним набувачем автомобіля марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , зареєстрованого 27 грудня 2014 року Центром ДАІ 8004 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 )

- визнати за нею право власності на спірний автомобіль;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до провадження для спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Іннавто», Центр ДАІ м. Києва № 4, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 липня 2007 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 . За час шлюбу в офіційного дистриб`ютора ТОВ «Корея Моторс» за кошти в розмірі 283 720 грн вони придбали автомобіль марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

05 квітня 2013 року автомобіль було поставлено на облік ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві та отримано реєстраційний номер НОМЕР_3 .

27 грудня 2014 року цей автомобіль без відповідної правової підстави був переоформлений на ім`я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ № 006494, яка була видана ТОВ «Іннавто».

Перереєстрація автомобіля була проведена в приміщенні Центру ДАІ № 4 (ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві).

Вважала, що ОСОБА_2 без відповідної правової підстави заволоділа автомобілем, який належить їй.

01 лютого 2018 року ОСОБА_2 зняла автомобіль з обліку для реалізації та 10 лютого 2018 року через довірених осіб продала автомобіль ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2018/821091.

У пункті 1.2 цього договору вказано, що продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді, що не відповідало дійсності.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд:

- витребувати у ОСОБА_3 належний їй автомобіль марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та передати цей автомобіль їй ( ОСОБА_4 ).

Протокольною ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння об`єднано з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Іннавто», Центр ДАІ м. Києва № 4 про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2020 року про виправлення описки, замінено відповідача у справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння на належного відповідача - ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2021 року у складі судді Киреєва О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який оформлений довідкою-рахунком від 27 грудня 2014 року серії НОМЕР_4 , що видана ТОВ «Іннавто».

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_3 належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 автомобіль марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_7 та передано вказаний автомобіль ОСОБА_4 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що спірний автомобіль був придбаний подружжям ОСОБА_5 за час шлюбу та є об`єктом права їх спільної сумісної власності, який вибув з їх володіння поза їх волею. Судом встановлено, що ОСОБА_2 без відповідної правової підстави заволоділа спірним автомобілем, який в подальшому, згідно з договором купівлі-продажу через уповноважених нею осіб продала ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем, а спірний транспортний засіб, виходячи з характеру віндикаційного позову, підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .

При цьому районний суд зазначив, що ОСОБА_4 не видавала довіреності на вчинення продажу та перереєстрацію спірного автомобіля, а також не надавала будь-якої іншої згоди на відчуження цього автомобіля. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мали наміру відчужувати належний їм автомобіль, не вчиняли продажу автомобіля, особисто не підписували жодного договору купівлі-продажу, не зверталися про видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не підписували жодних документів з цього питання.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18 зроблено висновок, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 без участі належного співвідповідача у справі, а саме без участі ОСОБА_4 .

Апеляційний суд зазначив, що, заявляючи віндикаційний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з вимогою про витребування у останньої автомобіля та його передачу, який належить їй, позовна вимога про визнання правочину, оформленого довідкою-рахунком, недійсним не пред`явлена до ТОВ «Іннавто» як сторони першого правочину, за яким транспортний засіб вибув із володіння позивача, з метою встановлення факту вибуття майна з володіння ОСОБА_4 поза волею власника. При цьому на момент звернення з позовом до суду ОСОБА_4 не надала доказів, які мали підтвердити вчинення дій, пов`язаних з оспорюванням вказаного правочину, оскільки встановлення факту вибуття майна з володіння ОСОБА_4 поза волею власника залежить від доведеності цих обставин.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вимог зустрічного позову ОСОБА_4 зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції вважав висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на автомобіль обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2021 року.

За змістом уточненої касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині його позовних вимог і зустрічного позову ОСОБА_4 . Отже, в іншій частині Верховний Суд перегляд судового рішення не здійснює.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 1011 ЦК України. При цьому неправильним є висновок суду про те, що договір купівлі-продажу автомобіля, титульним власником якого була ОСОБА_4 , вчинявся в її інтересах, як продавця, комісіонером - ТОВ «Іннавто».

Вважає, що ОСОБА_4 не може бути залучена до участі у справі як співвідповідач, оскільки вона не є стороною договору, ТОВ «Іннавто» не уповноважувала бути комісіонером, автомобіль не продавала.

Також зазначив, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про роль, статус ТОВ «Іннавто» з позовом його дружини ОСОБА_4 .

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, яке відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Зазначає, що ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу, який свідчив би про вибуття спірного автомобіля з власності позивача та ОСОБА_4 поза їх волі. При цьому судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу без залучення всіх сторін правочину.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року до закінчення касаційного провадження.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 10 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (том 1, а. с. 6).

03 квітня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу № М0403-5 подружжя ОСОБА_5 придбало у офіційного дистриб`ютора ТОВ «Корея Моторс» за грошові кошти в розмірі 283 720 грн легковий автомобіль марки «KIA Sportage», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 (том 1, а. с. 7-10).

05 квітня 2013 року транспортний засіб було поставлено на облік ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві на ім`я ОСОБА_4 та отримано реєстраційний номер НОМЕР_3 (том 1, а. с. 11).

27 грудня 2014 року спірний автомобіль на підставі дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу був переоформлений на ім`я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ № 006494, що видана ТОВ «Іннавто» (том 1, 12-13).

Перереєстрація транспортного засобу була проведена в приміщенні Центру ДАІ № 4 (ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві) (том 1, а. с. 14-15).

01 лютого 2018 року ОСОБА_2 на підставі довіреності уповноважила громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 бути представником у Сервісних центрах МВС з усіх питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням спірного автомобіля, для чого надала їм право продати транспортний засіб, підписати договір купівлі-продажу. У довіреності зазначено, що транспортний засіб знято з обліку для реалізації в межах України ТСЦ 8041, 01 лютого 2018 року, виданий знак для разових поїздок 11ІК8387 (том 2, а. с. 201).

03 лютого 2018 року ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_2 , уповноважив громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 бути представниками з усіх питань щодо володіння, продажу, користування та розпорядження спірним автомобілем, належним ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 8004 від 27 грудня 2014 року (том 2, а.с. 202).

10 лютого 2018 року між ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_9 , та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2018/821091, згідно з яким остання придбала спірний автомобіль за 49 000 грн (том 2, а. с. 196-197), а 20 березня 2018 року зареєструвала на своє ім`я, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (том 2, а. с. 204).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, відтак, скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Іннавто», Центр ДАІ м. Києва № 4, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним

За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Разом з тим, положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, якщо такі відомі, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

Частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Іннавто», Центр ДАІ м. Києва № 4, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним. При цьому відповідачем ним було визначено лише ОСОБА_2 , клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19) та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Крім того, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, незалученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц (провадження № 61-7479цс18).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов`язком позивача (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу автомобіля було укладено ТОВ «Іннавто» в інтересах ОСОБА_4 , до участі у справі як відповідача слід було залучити ОСОБА_4 .

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що належними відповідачами у таких справах про визнання недійсним договору є всі сторони договору, а тому, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 не була стороною оспорюваного договору та не повинна бути залучена співвідповідачем у справі, не спростовує висновків апеляційного суду та не впливає на правильність вирішення спору судом, оскільки оспорюваний договір укладений комісіонером в інтересах ОСОБА_4 (стаття 1011 ЦК України).

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вирішення цього спору прямо стосується цивільного права особи, яку не було залучено до розгляду справи як співвідповідача, проте був позбавлений процесуальних повноважень (стаття 367 ЦПК України) виправити цей недолік розгляду справи на стадії апеляційного перегляду справи та розглянути позовні вимоги по суті, тому правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_4 про витребування у ОСОБА_3 спірного автомобіля та його передачу, який належить їй, не пред`явлені до ТОВ «Іннавто» як сторони першого правочину, за яким транспортний засіб вибув із володіння позивача та перейшов у власність ОСОБА_2 , відтак, така вимога задоволенню не підлягає.

З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не повністю погоджується з огляду на таке.

Предметом спору є визнання недійсним правочину з купівлі-продажу автомобіля укладеного за відсутності згоди власника, та витребування цього майна з чужого незаконного володіння в останнього набувача.

Згідно із положеннями статей 317 319 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Продавцем майна за договором купівлі-продажу згідно зі статтею 658 ЦК України має бути лише власник або належним чином уповноважений на укладення такого договору представник.

З урахуванням положень статті 202 ЦК України правочином є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторін і воля учасників правочину полягає в їх обопільній, добровільній, усвідомленій згоді спільно досягти певної законної мети (набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки) шляхом прийняття на себе певних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою для визнання недійсним договору за частиною першою статті 215 ЦК України може бути встановлений судом дефект такого елемента правочину, як воля його учасника (учасників) - відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника (учасників) в момент вчинення правочину.

Виключне право на укладення договору купівлі-продажу майна належить лише власнику цього майна або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі.

У справі, яка переглядається, установлено, що договір купівлі-продажу належного ОСОБА_4 автомобіля вчинявся в інтересах ОСОБА_4 як продавця комісіонером - ТОВ «Іннавто».

Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.

Отже, договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна, тому правовідносини щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України без оспорювання договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не виникли. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.

За змістом статті 1011 ЦК України комісіонер діє в чужих інтересах, але від власного імені, тобто є самостійною стороною у правочині.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, оформленого довідкою-рахунком, до ТОВ «Іннавто» не пред`являла, хоча задоволення позовної вимоги про витребування спірного автомобіля залежить від оспорення неправомірних дій ТОВ «Іннавто». Отже, висновки суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про витребування спірного майна є правильними.

Проте суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки воля власника транспортного засобу ОСОБА_4 не була спрямована на укладення будь-якого договору відчуження цього майна, в тому числі на укладення з ТОВ «Іннавто» договору комісії, вона не надавала будь-кому права на розпорядження належним їй майном, тому вчинений комісіонером договір купівлі-продажу автомобіля від власного імені в інтересах комітента, є недійсним на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України в силу укладення цього правочину з дефектом волі продавця (за відсутності волевиявлення щодо відчуження майна).

Такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки встановлювати наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору суд може лише під час розгляду справи з відповідним позовом за умови залучення до участі у справі всіх належних відповідачів (сторін договору).

По суті, апеляційний суд навів преюдиційні обставини у разі пред`явлення нового позову.

З огляду на зазначене, мотивувальну частину постанови Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року слід змінити щодо висновків про недійсність договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного ТОВ «Іннавто», з підстав дефекту волі продавця.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 змінити з урахуванням мотивів цієї постанови.

У решті постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року (з урахуванням внесених змін).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець