Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/5739/18
провадження № 61-48321св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., від 31 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, зміну прізвища.
В обґрунтування позову вказала, що їх спільне з відповідачем життя не склалося у зв`язку із постійними сварками та конфліктами, зазначала, що спільного господарства вони не ведуть, подружніх стосунків не підтримують. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю.
За таких обставин позивач просила суд розірвати шлюб, стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі 6 000 грн щомісячно, та змінити прізвища своє та дитини з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Петренко Н. О. від 04 липня 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 серпня 2018 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1222. Змінено прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 18 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя. Відповідач частково визнав позов, погодившись на розірвання шлюбу та сплату аліментів у розмірі 2 000 грн. Відповідач категорично заперечив проти зміни прізвища дитини, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідно до частини третьої статті 148 СК України у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про зміну прізвища дитини та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надала належних доказів на підтвердження висловленої нею позиції щодо зміни прізвища дитини через неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та майбутні складнощі, які можуть виникнути у дитини у спілкуванні з однолітками та через самоідентифікацію серед оточуючого суспільства. При цьому, лише сам по собі факт заперечення відповідачем проти зміни прізвища дитини не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення її позовних вимог про зміну прізвища дитини та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір в частині зміни прізвища дитини сторін, не врахував інтереси останньої, а також ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Крім того, зміна прізвища дитини не порушуватиме батьківських прав відповідача.
Оскільки касаційна скарга містить доводи лише щодо вирішення судом позовних вимог про зміну прізвища дитини, тому законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядається судом касаційної інстанції лише у цій частині.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 грудня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 1222), під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , яка на час розгляду справи проживає із матір`ю.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини.
Відповідно до цього пункту, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).
Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір`ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.
Рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_2 свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток їх дитини, а зміна прізвища останньої на прізвище матері найкращим чином відповідатиме інтересам цієї дитини.
Переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з того, що судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому часта зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року- без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара