Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/5772/17-ц
провадження № 61-3622св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 березня 2016 року ОСОБА_1 отримав від нього у борг 161 тис. доларів США під розписку, а 17 березня 2016 року відповідач взяв на себе зобов`язання повернути йому грошові кошти у розмірі 207 500 доларів США за автомобіль Rolls-Rоyce Ghost, що сторони також визначили у розписці.
Вказує, що відповідач даних коштів не повертає, тому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість на загальну суму 9 923 705 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 9 923 705 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, зважаючи на пояснення учасників справи та зміст написаних відповідачем розписок, перша з яких констатує факт наявності боргового грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, а друга передбачає обов`язок відповідача повернути борг у визначений строк і без будь-яких умов, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце новація у позикове зобов`язання іншого боргу. Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцеві вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Доказів направлення відповідачу письмової вимоги про повернення коштів згідно з розпискою від 11 березня 2016 суду не надано, проте вказана обставина не має правового значення для вирішення справи, оскільки у цивільному праві діє принцип диспозитивності, відповідно до якого особа вправі самостійно обирати спосіб захисту порушеного права. Відтак навіть не направлення кредитором письмової вимоги про повернення боргу у позасудовому порядку не позбавляє його права на звернення з відповідним позовом до суду. Судом встановлено, що ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань у встановлений строк не виконав, що підтверджується наявністю у позивача оригіналів його розписок. Згідно з приписами частини 1 статті 533 цього Кодексу грошове зобов`язання має бути виконане у гривні. В даному випадку предметом позики є грошові кошти, грошовий еквівалент яких визначено в іноземній валюті - доларах США, а тому сума, що підлягає сплаті у гривнях, повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що передбачено частиною 2 статті 533 ЦК України. Доводи відповідача про те, що покладені в обґрунтування позову розписки порушують майнові права його дружини, суд відхиляє, оскільки відповідачем не доведено факт перебування його у зареєстрованому шлюбі на час написання розписок, чинне законодавство не містить норми щодо обов`язковості надання другим з подружжя згоди на отримання грошей у борг.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, зокрема дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладені між сторонами розписки констатують факт наявності боргового грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, при цьому розписка від 17 березня 2016 року містить у собі новацію у позикове зобов`язання іншого боргу, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не посилався на новацію боргу, таку норму суд застосував самостійно поза межами позову. Апеляційний суд не мотивував відхилення кожного аргументу апеляційної скарги. Крім того, розписки не є борговими, вони не містять умови про отримання грошових коштів у борг, дати їх отримання, обов`язку повернути кошти.
(2) Позиція ОСОБА_3 .
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що боргові зобов`язання відповідача підтверджуються розсписками, які підписані ним особисто, вказані обставини доказами не спростовані.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 11 березня 2016 року ОСОБА_1 написав розписку, якою підтвердив наявність у нього боргу перед ОСОБА_3 в сумі 161 тис. доларів США (а. с. 5).
Відповідно до розписки від 17 березня 2016 року ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_3 до 01 травня 2016 року грошову суму в розмірі 207 500 доларів США за автомобіль Rolls-Rоyce Ghost.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили справжню правову природу розписки від 11 березня 2016 року та установили, що на підставі вказаного боргового документа між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику в сумі 161 тис. доларів США, не повернуті, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача суми позики у розмірі 161 тис. доларів США.
Відсутність у розписці від 11 березня 2016 року строку повернення позики не змінює характер спірних правовідносин, оскільки за змістом частини першої статті 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцеві вимоги про це.
Щодо доводів заявника про новацію боргу за розпискою від 17 березня 2016 року, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.
Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов'язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.
Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов`язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов`язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України); дійсність первинного зобов`язання.
Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19).
Вирішуючи спір, суди дійшли висновку про те, що розписка від 17 березня 2016 року містить у собі новацію у позикове зобов`язання іншого боргу.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення не містять висновків про дослідження розписки від 17 березня 2016 року у контексті домовленості новації боргу, зокрема щодо встановлення характеру первинного зобов`язання, з якого виник обов`язок сплатити вартість автомобіля Rolls-Rоyce Ghost, дійсності цього зобов`язання та укладення новаційного договору, який засвідчував би факт домовленості сторін щодо заміни попереднього зобов`язання новаційним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи те, що борг за розпискою від 11 березня 2016 року судами стягнуто правомірно, проте суму цієї позики присуджено до стягнення у загальній сумі із коштами за розпикою від 17 березня 2016 року, правову природу якої не встановлено, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування оскаржуваних судових рішень у повному обсязі із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно частини третьої статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик