Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 759/7039/19
провадження № 61-9976св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді П`ятничук І. В. від 19 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., від 24 травня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною, яка проживає окремо.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, під час якого у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року шлюб між ним та
ОСОБА_4 було розірвано. Позивач вказував, що відповідачка створює йому перешкоди у спілкуванні з сином, не надає можливості спілкуватись з ним.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_4 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити спосіб участі у вихованні дитини шляхом встановлення особистого спілкування у наступному порядку: побачення один раз на тиждень у середу з 17.00 години до 22.00 години за місцем проживання, перебування дитини; два вихідні дні на тиждень за місцем його проживання з 18.00 години п`ятниці до 10.00 години понеділка; спільний відпочинок дитини з батьком за місцем знаходження батька з 01 січня до 10 січня кожного року; з 01 травня по 10 травня кожного року; з 01 червня по 10 червня кожного року; з 14 серпня по 31 серпня кожного року; необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, електронного, поштового та іншого засобу зв`язку.
У липні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом
до ОСОБА_7 , в якому просили зобов`язати ОСОБА_7
не перешкоджати позивачам брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
і встановити зустрічі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця кожного першого та третього тижня з 10.00 години до 15.00 години суботи та з 10.00 години до 15.00 години неділі, половину зимових шкільних канікул та 1 місяць влітку для проведення спільного відпочинку з дитиною.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та їхнім сином ОСОБА_1 відповідачка не чинила перешкод у спілкуванні з онуком. Проте останні два місяці відповідачка перешкоджає їм у спілкуванні з онуком, обмежує у спілкуванні за допомогою телефонного та інших видів зв`язку, тому вони вимушені звернутись до суду за захистом своїх прав.
УхвалоюСвятошинського районного суду міста Києва від 11 вересня
2019 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні баби та діда з онуком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні
з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: щосереди з 17 години до 19 години; друга та четверта субота з 10 години
до 18 години; два тижні влітку; половина зимових канікул.
Встановлено порядок участі баби ОСОБА_2 та діда ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за наступним графіком: перша-третя субота з 10 години до 15 години; половина осінніх канікул; щороку з першого по п`ятнадцяте серпня.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони в добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо визначення порядку спілкування батька та баби і діда з дитиною. Взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я, вік дитини, рівність права батьків щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, районний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову щодо встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Також суд першої інстанції встановив, що підлягають захисту права діда та баби на спілкування з онуком, участь у його вихованні. Визначаючи способи та графік участі позивачів у вихованні малолітнього сина і онука, суд першої інстанції виходив із дотриманні інтересів дитини, зокрема її навчального процесу, звичайного середовища, необхідність відновлення стосунків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку наданим сторонами доказам, встановлено взаємовідносини між сторонами та зроблено обґрунтовані висновки, визначено порядок зустрічей батька, баби й діда з дитиною в інтересах дитини. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлений порядок зустрічей не впливає на щоденний звичайний розпорядок дитини та є доцільним за встановлених обставин справи. Також суд вважав, що залишивши на розсуд і домовленість батьків дитини питання, в які саме два тижні літніх канікул батько буде проводити відпочинок з дитиною, суд першої інстанції поступив виважено, оскільки графік зустрічей встановлюється не на один рік. Заперечуючи проти встановленого графіку зустрічей батька та діда з бабою з дитиною, відповідачка не запропонувала альтернативного варіанту таких зустрічей, а також не довела, що спілкування дитини з батьком та його батьками завдасть шкоду фізичному чи психічному здоров`ю дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, наданим відповідачкою, а також поклали в основу судового рішення висновок органу опіки та піклування від 16 вересня 2019 року
№ 107-40/5987, оригінал якого відсутній в матеріалах справи. Заявниця наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що її не було повідомлено та запрошено до участі в засіданні комісії з питань захисту прав дитини, обставини, які призвели до судового спору, не з`ясовувались, з нею та з дитиною бесіди не проводились. Стверджує, що у дитини відсутній сталий зв`язок з позивачами, а також бажання у спілкуванні й зустрічах з батьком, бабою та дідом.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
До Верховного Суду ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_4 , який не може бути прийнятий до розгляду оскільки не підписаний заявником.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі
№ 759/4252/18 від 27 серпня 2018 року шлюб між сторонами було розірвано.
Відповідно до висновку Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2019 року № 107-40/6946, орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити графік зустрічей батька
ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: щосереди з 17.00 години до 19.00 години, перша та четверта субота з 10.00 години до 18.00 години, два тижні влітку, половина зимових канікул.
Відповідно до висновку Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 вересня 2020 року № 107-40/5987 орган опіки та піклування вважав за доцільне встановити графік зустрічей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: перша та третя субота з 10.00 години до 15.00 години, половина осінніх канікул, щороку з першого серпня по п`ятнадцяте серпня.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У відповідності до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Встановивши, що між позивачами та відповідачкою склались стосунки, які позбавляють позивачів можливості спілкуватися з дитиною (сином і онуком), суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлюючи порядок побачень батька, баби й діда з дитиною, суди врахували закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, право діда й баби на спілкування з онуком, активне та стабільне бажання батька та його батьків на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм малолітнім сином (онуком), а також інтереси самої дитини.
Встановивши наявність конфлікту, створення перешкод матір`ю у спілкуванні дитини з кровними родичами, відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька, а також баби й діда на спілкування з сином (онуком), взявши до уваги необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень дитини з батьком, бабою та дідом за запропонованим органом опіки та піклування варіантом, зокрема визначення порядку проведення щорічного відпочинку під час шкільних канікул.
Посилання касаційної скарги на те, що суди не врахували письмові докази, які засвідчують небажання малолітнього ОСОБА_5 спілкуватися з позивачами, не може бути взято до уваги, оскільки зазначені твердження відповідачки ґрунтуються на емоціях, на її небажанні створити належні умови для спілкування дитини з батьком, дідом та бабою і спростовуються висновками органів опіки та піклування та іншими доказами. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, врахували основні доводи учасників справи й виходили, у першу чергу, з інтересів дитини.
Аргумент касаційної скарги про те, що справа розглянута за відсутності висновку органу опіки та піклування щодо визначення способу участі баби і діда у спілкування з малолітнім ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія висновку Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 16 вересня 2020 року № 107-40/5987 (т. 2, а.с. 153-154) про вирішення питання щодо участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вихованні онука. Суд апеляційної інстанції встановив, що копія висновку була надіслана електронною поштою у зв`язку із епідеміологічною ситуацією у м. Києві і обмеженням доступу до державних установ. Оригінал зазначеного висновку органу опіки та піклування був оглянутий судом апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги значною мірою стосуються переоцінки доказів, зміни способу участі батька, баби й діда у вихованні дитини, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Суди звернули увагу на те, що відповідачка свій варіант способу участі батька, діда й баби у вихованні та спілкуванні з дитиною не запропонувала, а під час розгляду справи просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що таке спілкування батька, діда та баби у визначений судами спосіб завдасть шкоди фізичному чи психічному здоров`ю дитини відповідачка не надала.
У випадку виникнення негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, бабою та дідом у визначений судами спосіб ОСОБА_4 не позбавлена права поставити питання про зміну способу їх участі у вихованні дитини.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович