№ 759/7855/21

Постанова

Іменем України

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 759/7855/21

провадження № 61-18390св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради (далі - КМР), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої органами місцевого самоврядування.

Позов обґрунтований тим, що 05 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдгруп Скорта» (далі -ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта») та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 94/12 на квартиру АДРЕСА_1 , площею 58,49 кв. м, за ціною 731 125,00 грн.

05 вересня 2016 року між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 215/9 на квартиру АДРЕСА_2 , площею 37,94 кв. м, за ціною 390 782,00 грн.

На виконання умов вказаних договорів позивачі сплатили 97 % вартості майнових прав на квартири.

ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» зобов`язання за укладеним договором в обумовлений строк не виконало, у повному обсязі будівельні роботи не завершило, будинок в експлуатацію не здало.

На сьогодні існують обставини, що унеможливлюють закінчення будівництва, в результаті чого позивачі не мають можливості користуватися майновими правами шляхом набуття права власності на вказані квартири.

Такі порушення виникли внаслідок того, що здійснюючи функції замовника будівництва житла за адресою місцезнаходження житлового будинку, відповідачі здійснювали власні економічні повноваження у галузі будівництва. Укладаючи інвестиційний договір на будівництво житлових будинків, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація уклала договір з будівельною компанією без дотримання конкурсних процедур під час вибору будівельної компанії, та у період, коли у Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не було функції замовника будівництва, що є предметом договорів.

Протиправність поведінки відповідачів також полягає у незабезпеченні права постійного користування земельною ділянкою, будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для такої мети. Адміністрація передала ТОВ «Укоінвестбуд» обмежену частину функцій замовника будівництва, лише в частині права на залучення коштів для участі в будівництві. Разом з тим, адміністрація залишилась відповідальною за розроблення та затвердження проєкту, дозвільної документації, проте виконання вказаних завдань, а також забезпечення авторського та технічного нагляду, вона не забезпечила.

Оскільки житловий будинок є самочинним будівництвом, позивачі позбавлені можливості здійснити належні їм майнові права. Вказаними діями позивачам також завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.

Просили стягнути на користь ОСОБА_1 1 182 319,75 грн на відшкодування майнової шкоди, 1 296 000,00 грн - моральної шкоди, всього - 2 478 319,75 грн, на користь ОСОБА_2 - 737 232,80 грн - майнової шкоди, 1 296 000 грн - моральної шкоди, всього - 2 033 232,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в заочному порядку за відсутності відповідачів на підставі доказів у справі, виходив з того, що ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини, зазначені в ньому, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримила, представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не обґрунтували позовні вимоги та не надали докази, які б підтверджували факт порушення відповідачами їх прав, завдання їм шкоди та її розміру, наявності причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Щодо розгляду в порядку заочного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення, внаслідок чого порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, з огляду на таке.

ОСОБА_2 12 травня 2021 року подала до суду заяву про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні 13 травня 2021 року без її участі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду на 25 травня 2021 року.

Згідно з протоколом судового засідання 25 травня 2021 року суд ухвалив заочне рішення за участю позивача ОСОБА_1 .

Жодних доказів належного повідомлення позивача ОСОБА_2 про розгляд справи 25 травня 2021 року у матеріалах справи немає. Також немає заяви про розгляд справи без її участі (на яку суд посилається у заочному рішенні).

ОСОБА_2 просила суд проводити без її участі лише підготовчі засідання у цій справі, а не судовий розгляд справи по суті спору.

Судова повістка про виклик ОСОБА_2 до суду, яка є у матеріалах справи, не є належним повідомленням учасника справи про дату, час і місце розгляду справи, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України, згідно з якою судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Крім того, доказів того, що ця судова повістка направлялася ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку у матеріалах справи немає.

Відповідно до журналу судового засідання та судового рішення, суд першої інстанції, ухвалюючи заочне рішення у справі, не з`ясував думку позивача ОСОБА_1 щодо цього, що є порушенням пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Тому недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до порушення права позивачів на справедливий суд, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачі не надали доказів на підтвердження завданої їм шкоди, причинного зв`язку між нею і протиправними діяннями відповідачів, отже, не довелипорушення відповідачами їхніх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргоюна постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, просять її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, який фактично погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, від 01 липня 2021 у справі № 172/637/20, провадження № 61-7917св21, від 13 березня 2019 року у справі № 607/7810/17, провадження № 61-15449св18.

Суди у порушення правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, не застосував статтю 15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою визначається недостатність знань споживачів при виборі продукції.

Крім того, в інших наведених постановах Верховний Суд також звертав увагу на недостатність знань споживача при виборі продукції.

Суди не застосували до спірних правовідносин статтю 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно з якою для забезпечення під час будівництва додержання його суб`єктами містобудівної та іншої проектної документації, та з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється архітектурно-будівельний контроль.

Відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» до спірних правовідносин, оскільки споживачу об`єктивно не вистачає знань, необхідних для правильного вибору нового будівництва із запропонованих на ринку. Для нього завжди існує ризик помилково чи в разі уведення його в оману недобросовісним забудовником, придбати нерухомість в проблемному об`єкті. Тому держава повинна забезпечити особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, яким є споживач-фізична особа.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставини у справі, які б свідчили про протиправність поведінки відповідачів, а лише, обмежився покладанням відповідальності за вибір об`єкта будівництва на позивачів, оскільки саме вони мали самостійно перевіряти законність будівництва.

Суд апеляційної інстанції повинен був дослідити той факт, що саме неналежне здійснення повноважень відповідачами призвело до помилки позивачів у виборі квартири, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю і настанням шкоди.

Протиправність поведінки відповідачів полягає в недотриманні конкурсних процедур під час вибору будівельної організації - ТОВ «Укоінвестбуд», якому на підставі інвестиційного договору на будівництво житлових будинків б/н від 14 липня 2005 року передавались функції замовника будівництва та в самому факті укладення цього договору.

Крім того, протиправність поведінки відповідачів полягає в незабезпеченні дійсності права постійного користування земельною ділянкою, виконання функцій замовника будівництва, яку Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація передала ТОВ «Укоінвестбуд», внаслідок чого будівництво стало самочинним, оскільки здійснюється на земельній ділянці, яка не була відведена для цього.

Згідно з умовам інвестиційного договору на будівництво житлових будинків б/н від 14 липня 2005 року Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація передала ТОВ «Укоінвестбуд» обмежену частину функцій замовника будівництва, а саме лише в частині права на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі у будівництві об`єкта та укладання договорів з підрядними організаціями та визначення договірних цін, придбання обладнання, матеріалів, пусконалагоджувальні роботи. Разом з тим, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація залишалась відповідальною за розроблення та затвердження проєкту, забезпечення будівництва дозвільною документацією, введення об`єкта в експлуатацію (пункти 2.1.1. - 2.1.3. інвестиційного договору на будівництво житлових будинків від 14 липня 2005 року б/н, пункти 4, 29 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668)

Проте проєкт не затверджувався, дозвільну документацію відповідачі не отримували, що унеможливило введення об`єкта в експлуатацію, тому протиправність поведінки відповідачів полягає у незабезпеченні дозвільною документацією будівництва, зокрема, за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці в кварталі вул. Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва, внаслідок чого будівництво здійснювалося без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту.

Отже, обставина про відсутність документа, що надає право на здійснення будівельних робіт є встановленою в зв`язку з ненаданням відповідачами доказів зворотнього.

Крім того, зазначена обставина підтверджена листом від 30 квітня 2015 року № Ю7-Ю7/ОП/Г-622-1587, згідно з яким Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація визнає факт здійснення будівельних робіт без відповідно оформлених дозвільних документів.

Згідно з пунктом 2.1.5 інвестиційного договору на будівництво житлових будинків від 14 липня 2005 року б/н Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація зобов`язалась забезпечити технічний та авторський нагляд за будівництвом, проте такий обов`язок не виконаний.

Тому протиправність поведінки відповідачів полягає в нездійсненні авторського та технічного нагляду за будівництвом, у зв`язку з чим будівництво здійснювалося з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.

Вказані обставини підтверджуються аком перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 05 вересня 2008 року та листом від 13 лютого 2009 року № 7/26-506/5/3-16, згідно з яким ІДАБК у м. Києві повідомляла КМДА про виявленніпід час перевірки порушення містобудівного законодавства.

Фактично будівництво, в якому позивачам належать майнові права, є самочинним за ознакою відсутністю відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, відсутності земельної ділянки та істотного відхилення від проєкту, що порушує права третіх осіб.

Відповідно до законодавства позивачі позбавлені можливості здійснити належні їм майнові права шляхом набуття права власності на частину об`єкта будівництва, яке є самочинним.

Отже, недотримання відповідачами встановлених законодавством процедур, які є запобіжником самочинного будівництва, а саме: неналежний, всупереч вимогам про конкурс, вибір забудовника, якому передані функції замовника будівництва та право залучати кошти фізичних осіб, незабезпечення будівництва дозвільною документацією та земельною ділянкою, нездійснення авторського та технічного нагляду, що призвело до самочинного будівництва та як наслідок - неможливості здійснення позивачами належних їм майнових прав.

У практиці Верховного Суду (постанова від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 застосовується підхід, згідно з яким необхідно виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень суперечить їх головним конституційним обв`язкам (стаття 19 Конституції України).

Внаслідок неналежного здійснення відповідачами повноважень місцевого самоврядування в галузі будівництва були створені умови для залучення коштів необмеженого кола фізичних осіб, зокрема позивачів у будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3 , яке за всіма ознаками виявилося самочинним.

Тому відповідно до правової позиції ЄСПЛ порушення права особи у зв`язку із самовільним будівництвом включає елемент провини держави, або якщо на будівництво не було дозвільних документів і держава винна в тому, що реалізуючи свої повноваження в сфері контролю за будівництвом, не припинило будівництво відразу, чим створило у забудовника ілюзію згоди з його діями і провокуючи його продовжувати.

Отже, неможливість здійснення позивачами майнового права внаслідок неналежного здійснення відповідачами своїх повноважень в галузі будівництва є позбавленням права власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Недотримання відповідачами встановлених законодавством процедур, які є запобіжником самочинного будівництва, а саме: неналежний, всупереч вимогам про конкурс, вибір забудовника, якому передані функції забудовника та право залучати кошти фізичних осіб, незабезпечення будівництва дозвільною документацією та земельною ділянкою, нездійснення авторського та технічного нагляду, що призвело до самочинності будівництва та неможливості здійснення позивачами належних їм майнових прав.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2021 року справу призначено судді-доповідачу Ткачуку О. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Калараш А. А., Петров Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Усик Г. І., Яремко В. В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Ступак О. В., Яремко В. В.

05 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проте Верховний Суд не бере їх до уваги, оскільки вони подані за межами строку на касаційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що земельна ділянка для будівництва об`єктів житлово-комунального призначення та об`єктів спеціальної сфери, площею близько 8 га, відведена Київському авіаційному виробничому об`єднанню імені 50-річчя Жовтня за рахунок земель міської забудови, на якій розташовані жилі будинки АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 на АДРЕСА_11 , що знаходяться на балансі заводу «Теплозвукоізоляція» та жилими будинками АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , що знаходяться на балансі деревообробного комбінату КВО, згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об`єктів» від 17 травня 1989 року № 429.

Земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинків в АДРЕСА_11 та АДРЕСА_14 за рахунок частини земель відведених до пункту 2 додатку 3 до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17 травня 1989 року № 429 передано в постійне користування Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації згідно з висновком Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 02 липня 2003 року.

Рішенням КМР від 10 липня 2003 року № 638/798 затверджено проєкт відведення земельної ділянки Святошинській районній в місті Києві раді для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування у кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької. Передано Святошинській районній у м. Києві раді в постійне користування земельну ділянку площею 1,23 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування у кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової громадської забудови.

01 вересня 2005 року Святошинській районній у місті Києві Раді видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 12 346 км. м, що розташована в кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування. Державний акт видано на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

14 липня 2005 року між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією та ТОВ «УкоінвестБуд» укладено інвестиційний договір на будівництво житлових будинків, предметом якого є участь сторін з будівництва житлових будинків з вбудованими нежилими приміщеннями на земельній ділянці на АДРЕСА_11 , що надана рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 638/798.

Згідно з пунктом 2.1. замовник зобов`язаний разом з інвестором-генпідрядником погодити тип проєкту, підготувати на нього будівельний паспорт, погоджений з Головним управлінням архітектури м. Києва, заключати договір на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво об`єкта і після її виготовлення та проведення державної експертизи, погодити та затвердити в установленому порядку, оформити дозвіл на будівництво та передати за актом інвестору-генпідряднику будівельний майданчик і необхідну документацію на будівництво, передати функції замовника із забезпечення будівництва об`єкту фінансами, матеріалами та обладнанням, забезпечити технічний та авторський нагляд за будівництвом об`єкта, із побудованої загальної житлової площі об`єкту передати за актами інвестору-генпідряднику.

Відповідно до пункту 2.2.3 вказаного договору інвестор-генпідрядник зобов`язаний забезпечити фінансування в повному обсязі проєктування та будівництва об`єкта в терміни, згідно з проєктом організації будівництва, а також здійснити фінансування витрат, пов`язаних з оформленням документів здачі «об`єкта», передачі на баланс експлуатуючій організації «об`єкта», споруд та інженерних мереж. Оформити в установленому порядку права власності на проінвестовані інвесторами, які брали пайову участь у фінансуванні будівництва, житлові та вбудовані приміщення та передати їм правовстановлюючі документи (пункт 2.2.7). Прийняти за актом від замовника 93 % загальної житлової площі «об`єкта» та 100% нежитлових приміщень «об`єкта» (пункт 2.2.9). Інвестор-генпідрядник несе повну юридичну та майнову відповідальність у межах своїх функціональних обов`язків за будівництво та своєчасне введення об`єкта в експлуатацію, а також повну юридичну та майнову відповідальність перед довірителями за виконання зобов`язань, що прийняті за івестиційним контрактам (пункт 5.3).

01 березня 2011 року між ТОВ «УкоінвестБуд» та ТОВ «Сосновий квартал» укладено договір № 01/03/11, предметом якого є розподілення між сторонами прав та обов`язків щодо об`єкта будівництва - житлові будинки з вбудованими нежилими приміщеннями на земельній ділянці на АДРЕСА_11 .

Згідно з пунктом 1.1.1 договору ТОВ «УкоінвестБуд» (Сторона-1) передає ТОВ «Сосновий квартал» (Сторона-2) права, зазначені у пункті 1.4 договору, забезпечує наявність та передачу Стороні-2 дозвільної документації проєктної документації щодо будівництва об`єкту, та після закінчення будівництва спільно зі Стороною-2 забезпечує заходи із введення об`єкта в експлуатацію. Сторона-2 приймає від Сторони-1 функції замовника у частині: права на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі в будівництві об`єкта на умовах, які визначає Сторона-2 самостійно (пункт 1.3).

Рішенням Київської міської ради від 12 липня 2012 року № 942/8279 припинено Святошинській районній у місті Києві раді право постійного користування земельною ділянкою площею 1,23 га на просп. Перемоги, 97, розірвано договори оренди земельних ділянок та віднесено земельні ділянки до земель запасу житлової і громадської забудови, знято з реєстрації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

25 вересня 2014 року між ТОВ «Сосновий квартал» та ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» укладено угоду про передачу функцій замовника, відповідно до умов якого ТОВ «Сосновий квартал» (далі - Сторона-1) передає ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» (далі - Сторона-2) право на виконання функцій Замовника щодо будівництва об`єкта будівництва, а Сторона-2 приймає та зобов`язується належним чином виконувати зазначені функції та відповідні зобов`язання (пункт 2.1). Сторона-1 надає Стороні-2 довіреність на виконання відповідних функцій замовника та передає за актом приймання-передачі будівельний майданчик. Сторони домовились розподілити між собою майнові права в об`єкті будівництва. При цьому Сторони мають право розпоряджатися на власний розсуд майновими правами на належні їм частини об`єкту з моменту підписання протоколу (пункт 2.3).

05 вересня 2016 року між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_15 . Ціна майнових прав становить 731 125,00 грн. Орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - ІІІ квартал 2016 року.

05 вересня 2016 року ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_1 уклали акт приймання - передачі майнових прав на вказану квартиру. Покупець сплатила кошти за умовами договору, а саме, в сумі 709 250,00 грн, що відповідає 56,74 кв. м. площі квартири та 97 % вартості майнових прав.

У довідці ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» від 05 вересня 2016 року № 94 зазначено про сплату майнових прав на квартиру в сумі 709 250,00 грн, що відповідає 56,74 кв. м площі квартири та 97 % вартості майнових прав.

05 вересня 2016 року між ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_16 . Ціна майнових прав становить 390 782,00 грн. Орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - ІІІ квартал 2016 року.

05 вересня 2016 року ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» та ОСОБА_2 уклали акт приймання - передачі майнових прав на вказану квартиру. Покупець сплатила кошти за умовами договору, а саме, в сумі 379 040,00 грн, що відповідає 36,80 кв. м площі квартири та 97 % вартості майнових прав.

У довідці ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» від 05 вересня 2016 року № 215 зазначено про сплату майнових прав на квартиру в сумі 379 040,00 грн, що відповідає 36,80 кв. м площі квартири та 97 % вартості майнових прав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спір стосується відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої органами місцевого самоврядування у зв`язку з неналежним здійсненням повноважень у галузі будівництва. Позивачі визначили як правову підставу вирішення спору статтю 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтю 10 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту її завдання незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно зі статтями 1173 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173 1174 ЦК України, є завдана шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і завданою шкодою, і довести наявність цих умов має саме позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Причинний зв`язок між протиправним діянням завдавача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та завданою шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Завдавач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода завдана не діями завдавача, а викликана іншими обставинами.

Разом з тим, причинний зв`язок між протиправним діянням завдавача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Звертаючись з цим позовом до суду, позивачі посилались на те, що здійснюючи функції замовника будівництва на земельній ділянці в АДРЕСА_14 відповідачі здійснювали власні економічні повноваження в галузі будівництва. Внаслідок неналежного здійснення відповідачами повноважень місцевого самоврядування в галузі будівництва були створені умови для залучення коштів позивачів у будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3 , яке на сьогодні є самочинним.

Суд апеляційної інстанції, відмовивши в позові, виходив з того, що позивачі не довели завдання їм шкоди, причинного зв`язку між нею і протиправними діями відповідачів, отже, не довели порушення їх прав відповідачами.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Укладаючи договори купівлі - продажу майнових прав з ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» позивачі не пересвідчились у наявності в ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» права постійного користування земельною ділянкою та що будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці, що відведена для цього.

Позивачі, сплативши 97 % вартості квартир, майнові права на які отримали за умовами договору, помилково вважали, що саме відповідачі несуть відповідальність за невиконання забудовником умов укладених договорів купівлі - продажу майнових прав на квартири.

Уклавши договори купівлі - продажу майнових прав на квартири у вересні 2016 року позивачі розуміли та усвідомлювали їх умови, проте не перевірили тієї обставини, що на момент укладення 25 вересня 2014 року між ТОВ «Сосновий квартал» та ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» угоди про передачу функцій замовника будівництва рішенням КМР у липні 2012 року вже було припинено Святошинській районній у місті Києві раді право постійного користування спірною земельною ділянкою, розірвано договори оренди земельних ділянок та віднесено земельні ділянки до земель запасу житлової і громадської забудови, знято з реєстрації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. З 31 жовтня 2010 року районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи були припинені шляхом ліквідації та з 31 жовтня 2010 року була утворена Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачі не надали доказів на підтвердження завдання їм шкоди, причинного зв`язку між нею і протиправними діяннями відповідачів.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 759/4840/21заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» про захист прав споживачів та стягнення пені задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Компанія «Трейдгруп Скорта» на користь ОСОБА_1 пеню за порушення зобов`язання за договором № 94/12 від 05 вересня 2016 року в розмірі 354 625,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року, зокрема, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія Трейдгруп Скорта» про захист прав споживачів та визнання права власності на майнові права задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 100 % майнових прав на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_21 , який будується на земельній ділянці у АДРЕСА_22 , що обліковується в земельному кадастрі за № № 8000000000:75:051:003 та 8000000000:75:051:015.

Отже, ОСОБА_1 використала своє право на захист своїх порушених прав, шляхом визнання за нею права власності на майнові права на квартиру та стягнення пені за порушення зобов`язання, ОСОБА_2 не позбавлена такого права.

Доводи касаційної скарги, що суди помилково не застосували статтю 15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою визначається недостатність знань споживачів при виборі продукції, не заслуговують на увагу з огляду на предмет та підстави позову у цій справі. З позовом про захист прав споживачів позивачі не зверталися.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не встановив обставини у справі, які б свідчили про протиправність поведінки відповідачів, а лише, обмежився покладанням відповідальності за вибір об`єкта будівництва на позивачів, які мали самостійно перевіряти законність будівництва, є безпідставними, оскільки оскаржуване судове рішення містить висновки щодо оцінки доказів у їх сукупності, визначення правовідносин, що виникли між сторонами, та правильне застосування норм матеріального і процесуального права, відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неповно та необ`єктивно дослідив усі обставини справи, надав їм неправильну правову оцінку не є підставами для скасування судового рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України, з огляду на підстави касаційного оскарження.

У зв`язку з цим також відхиляються доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції повинен був дослідити той факт, що саме неналежне здійснення повноважень відповідачами призвело до помилки позивачів у виборі квартири, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю і настанням шкоди.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо щодо питання застосування статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» до спірних правовідносин, оскільки у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, провадження № 12-115гс19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Суди не надали оцінки доказам у справі та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності цього об`єкта (приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків № АДРЕСА_24 ,) встановленим законодавчо ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору.

У справі, яка переглядається, встановлення обставин щодо відповідності чи невідповідності спірного об`єкта встановленим законодавчо ознакам самочинності не є предметом спору, тому не підлягала встановленню судами, у зв`язку з цим не підлягає застосуванню до спірних правовідносин висновок Верховного Суду щодо застосування статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Крім того, позивачі, вказуючи щодо відсутності висновку Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, виконуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, не навели належного обґрунтування щодо застосування цієї норми права із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Як на підставу касаційного оскарження заявниці посилаються на те, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, від 01 липня 2021 у справі № 172/637/20, провадження № 61-7917св21, від 13 березня 2019 року у справі № 607/7810/17, провадження № 61-15449св18.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, Верховний Суд дійшов висновку, що суди дійшлипомилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі-продажу майнових права передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, що має здатися в експлуатацію у четвертому кварталі 2015 року, а отже, на такі правовідносини поширюється дія вказаного закону.

Посилання в касаційній скарзі на цю постанову є безпідставним, оскільки у вказаній справі встановлені відмінні від справи, яка переглядається, фактичні обставини.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 01 липня 2021 у справі № 172/637/20, провадження № 61-7917св21, є безпідставним, оскільки у справі, яка переглядається, предметом спору є відшкодування шкоди, а в наведеній справі для порівняння вирішувалося питання про стягнення заборгованості за послуги.

Також не підлягають застосуванню висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 607/7810/17, провадження № 61-15449св18, у ній вирішувалося питання щодо скасування заборгованості з оплати послуг мобільного зв`язку та зобов`язання відновити надання послуг мобільного зв`язку.

З огляду на викладене, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко