ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 759/8156/23
провадження № 61-6620св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Пенсійний фонд України,
третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня
2023 року під головуванням судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Фонду соціального страхування України (далі - ФССУ), третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України
Бахматський О. О., у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ФССУ про звільнення ОСОБА_1
від 13 квітня 2023 року № 113-к;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста нормативно-правового відділу юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ;
- стягнути з ФССУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 19 квітня 2023 року по дату винесення рішення, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 658,43 грн;
- стягнути з ФССУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100 000 грн;
- визнати незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 15 вересня 2023 року позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 залишив без розгляду.
Київський апеляційний суд постановою від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду
м. Києва від 15 вересня 2023 року без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 є колишнім працівником ФССУ, який працював на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами.
Після припинення відповідної діяльності у січні 2023 року ОСОБА_2 вже у квітні 2023 року, тобто до спливу річного строку, представляючи інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ФССУ про вирішення трудового спору, чим порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що на час звернення з касаційною скаргою відсутній висновок Верховного Суд про застосування положень частини другої статті 23 Закону України «Про запобігання корупції.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що її представник ОСОБА_2, як заступник начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ не був наділений жодними організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями, йому не підпорядковуються працівники відділу, він не мав повноважень щодо надання їм обов`язкових до виконання завдань та вказівок, не міг розпоряджатись фінансовими та іншими матеріальними цінностями, до його повноважень не належало ухвалення будь-яких рішень, що впливали б на права та обов`язки інших осіб, крім цього він навіть не був особою, що обов`язково мала б тимчасово виконувати обов`язки начальника відділу вразі його тимчасової відсутності, що також підтверджується і Положенням про відділ в якому він працював.
Договір про надання адвокатом правничої допомоги недійсним не визнаний. Посада ОСОБА_2 до категорії посадових та службових осіб не відносилась, а тому приписи статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» не впливають на можливість адвоката ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_1 у цій справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у червні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Пенсійного фонду України Петрученя І. В. просила касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.
Зазначила, що імперативне положення пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» містить пряму заборону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Така заборона діє стосовно визначених осіб незалежно від укладення ними договорів, права діяти в статусі адвоката чи представляти інтереси за довіреністю тощо.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Святошинського районного суду м. Києва.
30 травня 2024 року цивільна справа № 759/8156/23 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
Згідно з наказом ФССУ від 26 січня 2023 року № 28-к ОСОБА_2 звільнений з посади заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління ФССУ з 30 січня
2023 року.
28 серпня 2023 року НАЗК України повідомленням № 30-10/19688-23 підтвердило, що протягом року з 30 січня 2023 року представництво ОСОБА_2 як адвоката позивача у справі за позовом до ФССУ порушує вимоги пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» (а. с. 120, 121).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. НАЗК України, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.
НАЗК України з метою виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів. У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону НАЗК України вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис НАЗК України є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису НАЗК України посадова особа, якій його адресовано, інформує НАЗК України упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису (стаття 13 Закону України «Про запобігання корупції»).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;
2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв`язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Порушення встановленого пунктом 1 частини першої цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вимог пункту 1 частини першої цієї статті, можуть бути визнані недійсними. У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, НАЗК України звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
Суди встановили, що ОСОБА_2 є колишнім працівником ФССУ, працював на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами. Звільнений з посади 30 січня 2023 року.
Менш ніж через рік після свого звільнення у квітні 2023 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордера серії АІ № 1278218 на надання правничої (правової) допомоги, підписав та звернувся до суду із позовом до ФССУ, третя особа: голова комісії з реорганізації ФССУ Бахматський О. О., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
31 травня 2023 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва замінено у справі відповідача ФССУ - на його правонаступника Пенсійний фонд України.
Із 01 січня 2023 набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620-ІХ), яким Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XІV) викладений в новій редакції.
У пункті 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XІV (у редакції Закону № 2620-ІХ, що діє з 01 січня 2023 року) передбачено припинити ФССУ тауправління виконавчої дирекції ФССУ, реорганізувавши їх шляхом приєднання до ПУ України з 01 січня 2023 року. Визначено, що ПФ України та його територіальні органиє правонаступниками ФССУ, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції ФССУ та їх відділень.
Державна реєстрація припинення ФССУ проведена 20 червня 2023 року.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, що звернення ОСОБА_2 у квітні 2023 року, тобто до спливу річного строку після звільнення з посади заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ, в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до ФССУ (правонаступником якого у справі є Пенсійний фонд України) про вирішення трудового спору порушує положення пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», яка містить пряму заборону ОСОБА_2 протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Неможливість ОСОБА_2 здійснювати представництво позивача у справі за позовом до ФССУ протягом року з 30 січня 2023 року відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» підтвердило і НАЗК України у повідомленні від 28 серпня 2023 року № 30-10/19688-23.
Колегія суддів враховує, що за вимогами пункту 15 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень НАЗК України належать надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Зазначені обставини позбавляють ОСОБА_2 права на звернення до суду в інтересах ОСОБА_1 , що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення її позовної заяви без розгляду.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 758/4453/23.
Колегія суддів зауважує, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 , працюючи у ФССУ на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ, не виконував владних завдань та функції, оскільки вони не спростовують ту обставину, що він був посадовою особою ФССУ, уповноваженою на виконання функцій держави, що передбачено підпунктом «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Доводи касаційної скарги про те, щоукладений з ОСОБА_2 договір на надання послуг з професійної правничої допомоги є діючим, а тому він може представляти інтереси позивача не заслуговують на увагу, оскільки таке твердження суперечить пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», що містить пряму заборону ОСОБА_2 протягом року з моменту звільнення представляти інтереси будь-якої особи у справах і в тому числі в тих, що розглядаються в судах, в яких він працював на момент припинення діяльності.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого та апеляційного суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров