№ 759/9405/14-ц

Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 759/9405/14-ц

провадження № 61-17138св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Вельган Василь Васильович,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарагдова долина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у складі судді Войтенко Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Центрального ВДВС у м. Черкаси) Вельгана В. В.

Скаргу обґрунтував тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва з ТОВ «Смарагдова долина» на користь ОСОБА_2 стягнуто завдані збитки на суму 4 600 000,00 грн та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн. Це судове рішення звернуто до виконання та відкрито виконавче провадження. ІНФОРМАЦІЯ_1 стягувач ОСОБА_2 померла, єдиним її спадкоємцем є заявник. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2020 року замінено стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 та 19 червня 2020 року державним виконавцем винесено відповідну постанову про заміну сторони виконавчого провадження. Після набуття заявником прав стягувача, ним з`ясовано, що під час здійснення виконавчого провадження № 56269897 майно боржника - TOB «Смарагдова долина» було передано до Державного підприємства «СЕТАМ» з метою реалізації шляхом проведення торгів для погашення заборгованості. На реалізацію передані земельні ділянки, які належали боржнику TOB «Смарагдова долина» та розташовані за адресою: с. Забір`я, Києво-Святошинський район, Київська область, за кадастровими номерами: 3222483200:04:004:0041; 3222483200:04:004:0042; 3222483200:04:004:0043. Однак торги з продажу земельних ділянок не відбулись з підстави відсутності допущених учасників торгів. 28 лютого 2019 року Центральним ВДВС у м. Черкаси у зв`язку із тим, що електронні торги з реалізації земельних ділянок з кадастровими номерами 3222483200:04:004:0041, 3222483200:04:004:0042 не відбулись, державним виконавцем видана постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, згідно з яким стягувачу - ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц були передані у власність дві зазначені земельні ділянки. Заявник переконував, що постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу винесені державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Черкаси 28 лютого 2019 року, тобто вже після смерті стягувача ОСОБА_2 , отже фактично державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Черкаси винесені постанова і акт від 28 лютого 2019 року, які є підставами для набуття права власності особою стягувачем ОСОБА_2 , яка станом на дату їх винесення вже померла, та, безперечно не могла фізично вчинити жодних дій щодо оформлення права власності на такі земельні ділянки. Намагаючись оформити на себе право власності на земельні ділянки заявник, як правонаступник стягувача, з`ясував, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: с. Забір`я, Києво-Святошинський район, Київська область, з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 перебуває у власності не боржника TOB «Смарагдова долина», а у власності іншої особи - ОСОБА_3 з 04 грудня 2019 року, а тому він позбавлений можливості зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку за собою та здійснити будь-які дії щодо розпорядження такою земельною ділянкою з метою отримання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц. Враховуючи таке порушення прав стягувача його адвокат ОСОБА_1 направив на адресу Центрального ВДВС у м. Черкаси адвокатський запит, в якому просив скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 56269897. Заявник вказував, що листом Центрального ВДВС у м. Черкаси від 12 жовтня 2020 року № 21590/19.25-36/68349 йому відмовлено у частковому скасуванні акта та постанови ВДВС від 28 лютого 2019 року, з тієї підстави, що перереєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, яка належала боржнику TOB «Смарагдова долина» на іншу особу - ОСОБА_3 відбулося вже після складення акта та постанови Центрального ВДВС у місті Черкаси від 28 лютого 2019 року. Заявник зазначав, що Центральним ВДВС у місті Черкаси протиправно залишено поза увагою та обставина, що на момент винесення акта і постанови від 28 лютого 2019 року стягувач - ОСОБА_2 вже померла, а правонаступник стягувача набув всіх прав, в тому числі й для оформлення права власності лише 19 червня 2020 року, тобто після винесення Центральним ВДВС у м. Черкаси постанови про заміну стягувача, та, відповідно, жодним чином не міг вжити жодних дій щодо реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку в строк до 19 червня 2020 року. Вищевказані обставини, на думку ОСОБА_1 , підтверджують протиправність дій державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси під час здійснення виконавчого провадження № 56269897 в частині позбавлення права стягувача здійснити погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц за рахунок майна, яке належить на праві власності боржнику TOB «Смарагдова долина». ОСОБА_1 зауважував, що має намір залишити за собою нереалізовану шляхом проведення третіх електронних торгів земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0043, проте Центральний ВДВС у м. Черкаси вимагає здійснити доплату в сумі 134 106,80 грн, оскільки вважає, що цілком правомірно було передано в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц дві інші земельні ділянки з кадастровими номерами 3222483200:04:004:0041, 3222483200:04:004:0042, але ж оформити право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 за ОСОБА_1 , та, відповідно, за рахунок цієї ділянки погасити частково заборгованість за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц вже не є можливим, оскільки він належить іншій особі, відмінній від боржника, ОСОБА_3 . Посилався на те, що протиправні дії уповноваженої особи Центрального ВДВС у м. Черкаси позбавляють можливості правонаступника стягувача у виконавчому провадженні № 56269897 на отримання в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом у справі № 759/9405/14-ц майна боржника, яке не було реалізоване шляхом проведення третіх електронних торгів, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0043, що належить боржнику, а отже, такі протиправні дії Центральний ВДВС у м. Черкаси взагалі не призведуть до виконання судового рішення у примусовому порядку при наявності майна боржника, за рахунок якого можливе таке виконання.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними постанову Центрального ВДВС у м. Черкаси про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року та акт Центрального ВДВС у м. Черкаси про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 56269897 в частині передання стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 загальною площею 0,1029 га, вартість за ціною третіх торгів якої становить 171 431,40 грн; зобов`язати уповноважену особу Центрального ВДВС у м. Черкаси скасувати постанову Центрального ВДВС у м. Черкаси про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року та акт Центрального ВДВС у м. Черкаси про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 56269897 в частині передання стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 загальною площею 0,1029 га, вартість за ціною третіх торгів якої становить 171 431,40 грн, в іншій частині постанову та акт від 28 лютого 2019 року залишити без змін; зобов`язати державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси Вельган В. В. або іншу уповноважену особу ВДВС видати стягувачу - ОСОБА_1 акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та постанову про передачу майна стягувачу, якими передати стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0043, загальною площею 0,1557 га, за ціною третіх торгів у розмірі 259 396,20 грн, без здійснення стягувачем доплати в сумі 134 106,80 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на дії та рішення державних виконавців. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Дахненка Р. О. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 56269897 в частині передачі стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом від 03 листопада 2017 року № 759/9405/14-ц, що видав Святошинський районний суд міста Києва земельної ділянки за кадастровим номером № 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, вартість якої за ціною третіх торгів становила 171 431,40 грн. Визнано неправомірним акт головного державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Дахненка Р. О. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 56269897 в частині передачі стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц від 03 листопада 2017 року, що видав Святошинський районний суд міста Києва, земельної ділянки за кадастровим номером № 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, вартість якої за ціною третіх торгів становила 171 431,40 грн. В задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що права стягувача на належне виконання судового рішення були порушенні, оскільки в рахунок погашення заборгованості стягувачу було передано майно, не належне боржнику.

Також вказував на те, що дії державного виконавця в частині відмови у заміні земельної ділянки кадастровий номер № 3222483200:04:004:0041 на земельну ділянку кадастровий номер № 3222483200:04:004:0043 відповідали вимогам закону з урахуванням чинності рішень про передачу земельної ділянки кадастровий номер № 3222483200:04:004:0041.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року апеляційну скаргу Центрального ВДВС у м. Черкаси залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року - без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У жовтні 2021 року Центральний ВДВС у м. Черкаси із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- проігнорували те, що на момент опису та арешту земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, і на момент її передачі для реалізації, вона була зареєстрована на ТОВ «Смарагдова долина», тому державний виконавець дотримався порядку визначеного законом передаючи вказану земельну ділянку на реалізацію;

- не звернули увагу на те, що оскільки постанова державного виконавця та акт про передачу майна стягувачу від 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно, тому ефективним способом захисту прав стягувача може стати пред`явлення позову до ОСОБА_3 про захист цивільних прав із залученням боржника і державного виконавця як відповідачів і зацікавлених осіб;

- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, та постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16.

Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року в частині розгляду вимог скарги про зобов`язання державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси Вельган В. В. або іншу уповноважену особу ВДВС видати стягувачу - ОСОБА_1 акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та постанову про передачу майна стягувачу, якими передати стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0043, загальною площею 0,1557 га, за ціною третіх торгів у розмірі 259 396,20 грн, без здійснення стягувачем доплати в сумі 134 106,80 грн, а тому Верховний Суд не переглядає оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині.

У січні 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Центрального ВДВС у м. Черкаси, в якому зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року касаційну скаргу Центрального ВДВС у м. Черкаси передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Центрального ВДВС у м. Черкаси на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали цивільної справи № 759/9405/14-ц зі Святошинського районного суду міста Києва; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року матеріали справи № 759/9405/14-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року з ТОВ «Смарагдова долина» на користь ОСОБА_2 стягнуто завдані збитки на суму 460 000,00 грн та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року виправлено описку в описовій, мотивувальній та резолютивній частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року, а саме: замість неправильної суми завданих збитків «46 000,00 грн» зазначено правильно «460 000,00 грн» та внесено відповідні виправлення до виконавчого листа.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О. В. від 25 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56269897 про примусове виконання виконавчого листа № 759/9405/14-ц, виданого Святошинським районним судом міста Києва 03 листопада 2017 року.

Наразі виконавче провадження перебуває на виконанні у Центральному ВДВС у м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, у зв`язку з фактичним перебуванням боржника.

21 січня 2019 року стягувач у виконавчому провадженні № 56269897 ОСОБА_2 померла.

П`ятою Київською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа № 246/2019, номер у спадковому реєстрі 64116095, про що свідчить витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі № 55995965 від 25 квітня 2019 року.

Згідно з довідкою П`ятої Київської державної нотаріальної контори від 12 вересня 2019 року єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2020 заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні у справі № 759/9405/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Смарагдова долина» про відшкодування збитків за договором.

Відповідно до постанови державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси Вельгана В. В. від 19 червня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження № 55995965, а саме, стягувача на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2020 року з ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається з постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Дахненка Р. О. від 28 лютого 2019 року передано стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц від 03 листопада 2017 року земельні ділянки за кадастровими номерами №3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га та № 3222483200:04:004:0042 загальною площею 0,1005 га на загальну суму 338 364,60 грн, що належать боржнику ТОВ «Смарагдова долина».

Згідно з актом державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Дахненка Р. О. про передачу майна від 28 лютого 2019 року вказане майно було передано стягувачу ОСОБА_2 .

У вказаних постанові та акті також зазначено, що 20 липня 2018 року державним виконавцем було здійснено опис земельної ділянки за кадастровими номерами № 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га та № 3222483200:04:004:0042 загальною площею 0,1005 га, які знаходяться в с. Забір`я, Києво-Святошинського району Київської області.

02 жовтня 2018 року державним виконавцем сформовано та направлено до ДП «СЕТАМ» заяву на реалізацію описаного та арештованого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровими номерами № 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, та № 3222483200:04:004:0042, загальною площею 0,1005 га.

Щодо вказаного майна тричі проводились торги. Останні торги 04 грудня 2018 року не відбулися, оскільки відсутні допущені учасники торгів.

18 грудня 2018 року стягувачу направлено лист з пропозицією залишити нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу.

27 грудня 2018 року на адресу відділу надійшла заява стягувача, в якій стягувач виявила бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника.

Згідно з постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмову у видачі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 3222483200:04:004:0041 стягувачу відмовлено з тих підстав, що право власності на вказану земельну ділянку не належить ТОВ «Смарагдова долина».

При цьому, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 грудня 2019 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222483200:04:004:0041, площею 0,1029 га зареєстровано за ОСОБА_3 . Дата державної реєстрації - 04 грудня 2019 року, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 463, виданий 31 серпня 2010 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г.; державний акт від 01 лютого 2009 року № 488979 серія ЯИ на право власності на земельну ділянку, виданий Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального ВДВС у м. Черкаси із заявою, в якій просив, зокрема скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 56269897 в частині передання стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 загальною площею 0,1029 га, вартість за ціною третіх торгів якої становить 171 431,40 грн; видати йому акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та постанову про передачу майна стягувачу, якими передати стягувачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0043, загальною площею 0,1557 га, за ціною третіх торгів у розмірі 259 396,20 грн.

Листом начальника Центрального ВДВС у м. Черкаси Павленко В. А. від 12 жовтня 2020 року 321590/19.25-36/68349, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо заміни земельної ділянки кадастровий номер № 3222483200:04:004:0041 на земельну ділянку кадастровий номер № 3222483200:04:004:0043.

Звертаючись до суду з цією скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що він позбавлений можливості зареєструвати право власності на земельну ділянку кадастровий номер № 3222483200:04:004:0041 за собою та здійснити будь-які дії щодо розпорядження такою земельною ділянкою з метою отримання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі № 759/9405/14-ц, оскільки вона зареєстрована за ОСОБА_3 , а не боржником TOB «Смарагдова долина».

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою, третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з пунктом 9 частини 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частинами першою, третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частинами першою, сьомою-десятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

У разі якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний у п`ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Відповідно до пункту 2 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження постанови державного виконавця та акта про передачу майна стягувачу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що оформлення стягувачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222483200:04:004:0041 не було можливим, оскільки вказана земельна ділянка належить не боржнику TOB «Смарагдова долина», а іншій особі - ОСОБА_3 , який не є учасником вказаного виконавчого провадження (на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного у 2010 році).

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент винесення оскаржуваних постанови та акта від 28 лютого 2019 року стягувач - ОСОБА_2 вже померла, а правонаступник стягувача набув усіх прав, у тому числі й для оформлення права власності лише після винесення Центральним ВДВС у м. Черкаси постанови про заміну стягувача від 19 червня 2020 року та, відповідно, жодним чином не міг вжити жодних дій щодо реєстрації права власності на земельну ділянку № 3222483200:04:004:0041 у строк до 19 червня 2020 року.

Посилання у касаційній скарзі на те, що державний виконавець дотримався порядку визначеного законом, передаючи земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, на реалізацію, є безпідставними, оскільки, як правильно встановлено судами в цій справі, діями державного виконавця порушені права стягувача щодо отримання у власність та можливість подальшого розпорядження вказаною земельною ділянкою з метою отримання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У наведених заявником постановах судів касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявника про не врахування висновків судів касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставним.

Доводи касаційної скарги про те, що оскільки постанова державного виконавця та акт про передачу майна стягувачу від 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно, тому ефективним способом захисту прав стягувача може стати пред`явлення позову до ОСОБА_3 про захист цивільних прав із залученням боржника і державного виконавця як відповідачів і зацікавлених осіб, були предметом оцінки апеляційного суд та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема відхиляючи такі доводи заявника як безпідставні, апеляційний суд правильно зазначив, що вказаний спосіб захисту стосується прав боржника у разі відчуження майна з прилюдних торгів та оформлення на стягувача. А у цій справі порушені права стягувача щодо отримання у власність та можливості подальшого розпорядження земельною ділянкою з метою отримання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/9405/14-ц.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак