Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 759/9964/16
провадження № 61-11727св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в складі колегії суддів Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до спеціалізованого будинку ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 про визнання права на користування житловим приміщенням і його приватизацію, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивувала тим, що на підставі розпорядження Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві від 13 червня 2012 року, протоколу № 8 засідання комісії з питань розгляду заяв про надання житлових приміщень у спеціалізованих будинках для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів Київської міської державної адміністрації від 14 травня 2012 року їй надано в користування квартиру АДРЕСА_1 . З часу вселення позивачка постійно проживає в указаній квартирі та своєчасно оплачує комунальні послуги. Вказує, що внаслідок відмови відповідача здійснити ремонт квартири вона за рахунок власних заощаджень здійснила ремонт помешкання, чим їй було заподіяно майнову шкоду. Також з вини відповідача їй не було надано 7 продуктових наборів згідно програми Київської міської державної адміністрації «Турбота». Крім того, невстановленими особами здійснено крадіжку її особистих речей, що мало наслідком заміну вхідних металевих дверей до квартири та замків. Посилалася на те, що неправомірними діями відповідача в особі завгоспа їй заподіяно моральної шкоди, що полягає у погрозах залишитися без помешкання, завдання членам сім`ї позивачки фізичних ушкоджень здоров`я, приниженні честі та гідності.
З урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 та право на її приватизацію;
- стягнути з відповідача 98 959 грн на відшкодування збитків, з яких: 27 176 грн витрати на ремонт квартири та придбання будівельних матеріалів, 3 500 грн у рахунок компенсації вартості неотриманих продуктових наборів, 57 000 грн як збиток, завданий крадіжкою її особистих речей, та 14 783 грн як вартість заміни металевих вхідних дверей;
- стягнути з відповідача 25 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року з урахуванням додаткового рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» та зазначив, що спірна квартира надана ОСОБА_1 в користування без права реєстрації. Оскільки позивачка продовжує безперешкодно користуватися нерухомим майном, а суд не встановив, що будь-якими діями відповідача позивачу створюються перешкоди чи обмеження в праві користування квартирою, суд уважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання права користування житловим приміщенням та права на його приватизацію. Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди залишені без задоволення з підстав недоведеності заподіяння такої шкоди позивачці діями відповідача.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права користування житловим приміщенням та приватизації житласкасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 та право на її приватизацію; в іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира є житлом ОСОБА_1 в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому права позивачки підлягають захисту шляхом визнання за нею права користування житловим приміщенням. Визнаючи за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, суд апеляційної інстанції керувався положеннями Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», зазначивши, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в користуванні позивачки на підставі договору найму, а тому відноситься до об`єктів житлового фонду, які підлягають приватизації.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної та майнової шкоди, оскільки позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння їй збитків та моральних страждань.
Аргументи учасників справи
07 серпня 2020 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати в частині задоволених позовних вимог як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, й залишити в указаній частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що квартира АДРЕСА_1 є соціальним житлом, а тому не застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме частину п`яту статті 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», в якій передбачено, що соціальне житло не підлягає приватизації. Указує, що суд першої інстанції правильно встановив, що між Святошинською РДА м. Києва та ОСОБА_1 не укладався договір найму житлового приміщення, а квартира АДРЕСА_1 надана позивачці без зняття її з квартирного обліку та без права реєстрації в квартирі. Зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність перешкод з боку відповідача у користуванні позивачкою житловим приміщенням.
У грудні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила її залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у січні 2012 року між позивачкою та КП ДУОЖФ філія № 810,812 ЄРРЦ Святошинського району м. Києва укладено договір найму житлового приміщення (спірної квартири), в пункті 2.2.8 якого передбачено право наймача на приватизацію квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, при цьому апеляційний суд не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 718/1111/16-ц та від 01 лютого 2018 року в справі № 759/7717/14-ц щодо приватизації соціального житла.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та права на його приватизацію. В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є ветераном праці, особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до витягу з розпорядження Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві № 349 від 13 червня 2012 року ОСОБА_1 надано квартиру АДРЕСА_1 на одну особу без зняття з квартирного обліку і без права реєстрації в спеціалізованому будинку. Зазначено, що позивачка з 25 грудня 1984 року перебуває на квартирному обліку, з 19 жовтня 2005 року знаходиться в пільговій черзі на першочергове отримання житла, зареєстрована у квартирі АДРЕСА_5 . Житлова площа надається згідно з розпорядженням КМДА від 15 грудня 2004 року № 2291 «Про затвердження Положення про спеціалізовані жилі будинки для громадян похилого віку та інвалідів м. Києва».
У матеріалах справи наявна копія договору найму житлового приміщення (квартири АДРЕСА_1 ) від 19 січня 2012 року (що містить виправлення в даті з «січня» на «лютий»), укладеного між КП ДУОЖФ філія №810, 812 ЄРРЦ Святошинського району м. Києва та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого наймодавець надав позивачці в безстрокове користування вказане житло.
Суд першої інстанції встановив, що договір найму житлового приміщення зі Святошинською РДА в м. Києві або з відповідачем ОСОБА_1 не укладала. На момент пред`явлення позову позивачка безперешкодно користується квартирою.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі
№ 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови
у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20)вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Суди встановили, що правовою підставою надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 в користування є розпорядження Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві № 349 від 13 червня 2012 року. Житлова площа надана позивачці в спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів без зняття позивачки з квартирного обліку та без права реєстрації в спеціалізованому будинку.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів відповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 листом від 10 травня 2017 року Святошинської РДА у м. Києві роз`яснено, що рішенням КМР від 27 листопада 2008 року № 638/638 «Про створення спеціалізованих будинків для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1 » створено спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 та визначено, що житлове приміщення у таких будинках не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викуту та заставі, а тому приватизація квартир за вказаною адресою неможлива.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що порушується її право на житло, у зв`язку з чим просила суд визнати за нею право користування квартирою в спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці й право на приватизацію такої квартири. Між тим, Святошинська районна державна адміністрація у м. Києві, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження нерухомим майном за адресою АДРЕСА_1 і правом захисту інтересів держави в суді, не була залучена до участі у справі.
Таким чином, відповідачем за позовом у справі, що переглядається, має бути Святошинська районна державна адміністрація в м. Києві, яка видала розпорядження про надання позивачці житлового приміщення в спеціалізованому будинку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не застосував положення статті 376 ЦПК України та, не встановив, що суд першої інстанції розглянув справу за неналежного відповідача, не залучивши до участі у справі всіх заінтересованих осіб, що позбавило їх можливості захисту своїх прав та надання суду відповідних доказів. Такі обставини є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилився щодо мотивів такої відмови, оскаржена постанова Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року підлягає скасуванню, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
З урахуванням установлення підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи висновки щодо суті касаційної скарги, а також те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», понесені відповідачем судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, в розмірі 4 183,98 грн, підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів про визнання права користування житловим приміщенням та права на його приватизацію скасувати.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів про визнання права користування житловим приміщенням та права на його приватизацію змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судові витрати, понесені спеціалізованим будинком для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів за подання касаційної скарги у розмірі 4183,98 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 рокувтрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов