14.06.2023

№ 760/11595/21

Постанова

Іменем України

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 760/11595/21

провадження № 61-5113св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ»,

заінтересовані особи (боржники) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2022 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоірної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ») звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ«Банк «Фінанси та Кредит») задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»: за кредитним договором № 45-237/07-А від 20 вересня 2007 року заборгованість по основній сумі боргу в розмірі 162 275,45 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у розмірі 33 877,48 грн, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків у розмірі 93 456,47 грн; за кредитним договором № 45-237/07-А-Л від 20 вересня 2007 року заборгованість по основній сумі боргу в розмірі 962,83 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 18,31 грн, заборгованість по пені в розмірі 421,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва видано виконавчі листи № 2-3556/11 по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «АНСУ» був укладений договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «АНСУ» набуло прав кредитора до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за кредитним договором № 45-237/07-А-Л від 20 вересня 2007 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «АНСУ».

При проведенні взаємозвірки між ТОВ «АНСУ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було встановлено, що в матеріалах кредитної справи оригінал виконавчого провадження по справі № 2-3556/11, виданий 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 , відсутній.

04 червня 2020 року ТОВ «АНСУ» звернулось до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ м. Київ з заявою про надання інформації щодо стану виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 .

Згідно наданої відповіді від 07 серпня 2020 року, у Солом`янському РВ ДВС м. Києв ГТУЮ у м. Києві (на сьогоднішній день реорганізовано в Солом`янський РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ м. Київ) на виконанні перебувало виконавче провадження № 45401939 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 15 грудня 2014 року державним виконавцем відділу керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (відсутність у боржника майна). Станом на 07 серпня 2020 року вищевказаний виконавчий документ на виконанні у відділі не перебуває.

При цьому, жодного доказу направлення оригіналу виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 , органом державної виконавчої служби заявнику надано не було.

На адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» оригінал вказаного виконавчого листа не надходив.

Заявник послався на те, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року задоволено заяву ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновлено ТОВ «АНСУ» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо боржника ОСОБА_1 по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року.

Ухвала набрала законної сили 10 грудня 2020 року, а тому на теперішній час строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущений.

З урахуванням викладених обставин ТОВ «АНСУ» просило суд видати дублікат виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 , оскільки оригінал виконавчого листа було втрачено.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м Києва від 26 квітня 2022 року задоволено заяву ТОВ «АНСУ» про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що був виданий на підставі заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року щодо боржника ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою оригіналу виконавчого листа.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із її доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскаржили її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишені без задоволення, ухвала Солом`янського районного суду м Києва від 26 квітня 2022 року залишена без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

07 квітня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року.

В касаційній скарзі заявниця просила суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 2-3556/11.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 08 травня 2023 року ТОВ «АНСУ» просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»: за кредитним договором № 45-237/07-А від 20 вересня 2007 року заборгованість по основній сумі боргу в розмірі 162 275,45 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у розмірі 33 877,48 грн, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків у розмірі 93 456,47 грн; за кредитним договором № 45-237/07-А-Л від 20 вересня 2007 року заборгованість по основній сумі боргу в розмірі 962,83 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 18,31 грн, заборгованість по пені в розмірі 421,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані виконавчі листи звернено до примусового виконання.

Згідно відповіді від 07 серпня 2020 року № 120183 Солом`янський РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ м. Київ на заяву ТОВ «АНСУ» про надання інформації вих. № 8966 від 04 червня 2020 року повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 45401939 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 15 грудня 2014 року державним виконавцем відділу керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачові (відсутність у боржника майна). Станом на 07 серпня 2020 року вищевказаний виконавчий документ на виконанні у відділі не перебуває.

Постанова державного виконавця від 15 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа № 2-3556/11, виданий 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 , до стягувача не надходили.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року задоволено заяву ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновлено ТОВ «АНСУ» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо боржника ОСОБА_1 по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2011 року.

Вказана ухвала суду набрала законної сили та є чинною.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення»

ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) Верховний Суд зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19)

та від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц (провадження

№ 61-17590св20).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якого має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Установивши, що оригінал виконавчого листа № 2-3556/11, виданого 13 вересня 2013 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, втрачено при пересилці та не з вини стягувача, а також те, що судове рішення, на підставі якого його видано, не виконано, ураховуючи поновлення ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 рокустроку для пред`явлення вказаного виконавчого документу до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого документа.

При цьому слід зазначити, що у цьому разі відмова у видачі дублікату виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого документа.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги або стосуються судових рішень, які не є предметом касаційного перегляду, або зводяться до до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов