ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
справа №760/14721/16-а
адміністративне провадження №К/9901/37026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 18 серпня 2016 року у справі про порушення митних правил №0405/10000/16.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказував, що діяв в межах наданих йому прав та здійснював декларування товару і заявляв відомості щодо нього, виходячи зі змісту товарно-супровідних документів, а також не мав на меті ухилитися від сплати податків та зборів; так при декларуванні товару ним було враховано рішення Східної митниці №КТ-700000002-1497-2013 на товар «Технологічна лінія по виробництву кормів для тварин», в якому митний орган вирішив спірне питання на користь саме коду товару за УКТ ЗЕД 8436100000; крім того, відповідно до частини 6 статті 69 Митного кодексу України (далі - МК України) штрафи та інші санкції застосовуються органами доходів і зборів виключно в разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію товарів у складному випадку прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на його характер.
Постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 16 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що директор (декларант) ТОВ "ГРІН ТРЕЙД РОУТ" ОСОБА_1 при митному оформленні товару за МД №100260006/2016/245522 здійснив дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, а саме: заявив в митній декларації з метою зменшення розміру митних платежів неправдиві відомості щодо коду товару, чим вчинив порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 485 МК України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 16 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлення у митній декларації відомостей про код товару згідно з УКТ ЗЕД не є безумовною підставою для митного оформлення товару та визначення розміру митних платежів, виходячи саме із заявленого позивачем коду товару, адже митний орган вправі здійснити самостійну його класифікацію, відтак дії позивача не становлять склад порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в оскаржуваній постанові та те, що дії ОСОБА_1 , на думку відповідача, підпадають під визначення «інших дій», спрямованих на ухилення від сплати або зменшення митних платежів, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду, яке він вважає обґрунтованим і законним, - без змін.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що ТОВ «ГРІН ТРЕЙД РОУТ», директором якого є ОСОБА_1 , 11 червня 2016 року ввезло на митну територію України обладнання для приготування тваринних кормів.
13 червня 2016 року позивач здійснив митне оформлення зазначеного товару, зазначивши у митній декларації його кодом згідно з УКТ ЗЕД 8436100000, ставка мита - 0%.
Відділом класифікації товарів Управління адміністрування митних платежів прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-100000000-0098-2016 від 15 червня 2016 року, згідно з яким товару, ввезеному ТОВ «ГРІН ТРЕЙД РОУТ», присвоєно код згідно з УКТ ЗЕД 8438809900.
Старшим державним інспектором сектору митного оформлення №2 митного поста «Східний» Митниці у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0405/10000/16, в якому вказано, що в результаті зміни коду товару згідно з УКТ ЗЕД із 8436100000 на 8438809900 митні платежі збільшилися на 7054,33 грн., з яких 5878,61 грн. - ввізне мито та 1175,72 грн. - податок на додану вартість, у зв`язку з чим інспектором зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК України, які полягають у заявленні у митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, або несплаті митних платежів у строк, встановлений законом, або інших протиправних діях, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.
Постановою заступника начальника Київської міської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Катамадзе І.Г. від 18 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 21 162,99 грн., оскільки ОСОБА_1 з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів заявив у митній декларації неправильний код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Не погоджуючись із ухваленою відповідачем постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 466 МК України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
Згідно із частиною 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Положення статті 489 МК України визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.
За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 510 МК України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
За змістом статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно спірної постанови за статтею 485 МК України, полягає у неправильному зазначенні в поданій в митній декларації коду товару згідно УКТ ЗЕД.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
За правилами частини 7 статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно ж до частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зазначені у цій частині відомості, у тому числі у вигляді кодів.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України.
Згідно із частиною 4 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Стаття 485 МК України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Тобто сам по собі факт неправильного зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад правопорушення згідно із статтею 485 МК України.
Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №640/5082/17, від 22 травня 2020 року у справі №751/1477/17, від 10 грудня 2020 року у справі №569/16120/15-а, від 14 січня 2021 року у справі №640/5081/17.
Відповідно до частин 1 - 6 статті 69 МК України, якою встановлений порядок класифікації товарів, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Отже, наведені положення МК України передбачають, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТ ЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі чого митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД.
Враховуючи встановлення апеляційним судом відсутності обґрунтованих доказів в підтвердження у даній справі умислу позивача на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Митниці від 18 серпня 2016 року №0405/10000/16 у справі про порушення митних правил, а отже й для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко