№ 760/15242/19

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 760/15242/19

провадження № 61-16883св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Герасимова Тетяна Ігорівна, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, у складі судді

Козленко Г. О., від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І., від 08 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою.

Позовна заява мотивована тим, що у період із 18 жовтня 2014 року

по 13 березня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення батьків проживає разом з матір`ю.

Аліменти на утримання дочки стягнуто судовим наказом, заборгованості по сплаті аліментів немає, окрім цього позивач додатково, добровільно та регулярно перераховує на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти на утримання дитини.

На підставі вимог статті 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позивач звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації № 937

від 28 грудня 2018 року було встановлено порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що зазначене розпорядження ОСОБА_2 систематично не виконує, не надає можливості побачень з дитиною, чим порушує його права, як батька брати участь у її вихованні, позивач просив суд:

1. Встановити наступний порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , а саме:

- щотижня, з 08:30 годин четверга до 21:00 години суботи ОСОБА_5 має право безперешкодно забирати дочку ОСОБА_3 до місця свого проживання, без присутності ОСОБА_2 , для використання своїх законних прав на спілкування та участь у вихованні доньки;

- щорічно, у літній період (з червня по серпень включно) та у зимовий період (з грудня по лютий включно) ОСОБА_1 має право на спільний відпочинок з дочкою ОСОБА_3 , протягом 10 днів у кожному з періодів, з метою оздоровлення та відпочинку дитини, з правом виїзду за межі України;

2. Зобов`язати ОСОБА_2 щорічно та по кожному із визначених вище періодів, надавати нотаріально посвідчену заяву-згоду на виїзд

ОСОБА_3 закордон з батьком ОСОБА_1 ;

3. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні з дочкою

ОСОБА_3 ;

4. Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти позивача про термін від`їзду та місце перебування дочки ОСОБА_3 за межі м. Києва та території України, шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом повідомлення) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом.

В липні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення графіку зустрічей батька з дитиною та, з урахуванням поданих уточнень, просила суд визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 :

- враховуючи стан здоров`я та вік дитини призначити зустрічі батька з донькою щосуботи з 10:00 години до 12:00 години в присутності матері ОСОБА_2 .

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що вона ніколи не перешкоджала та не має наміру перешкоджати зустрічам батька ОСОБА_1 з дочкою. Від дня винесення розпорядження Солом`янською районною

в м. Києві державної адміністрації кожної визначеної дати відбувались зустрічі батька із дитиною. Конфлікт сторін ґрунтується на бажанні батька забирати трирічну дочку до себе та перебувати із нею без присутності матері, при цьому ОСОБА_1 не враховує стану здоров`я дитини та рекомендацій лікарів.

Присутність матері на зустрічах із батьком обґрунтовувала ти, що на даний час ОСОБА_3 встановлено діагноз: загальний недорозвиток мовлення

1 рівня, порушення комунікативної функції, фобічний тривожний стан, затримка розвитку мовлення, м`язова дистонія з гіпотонією, затримка психомоторного розвитку, підвищена емоційна лабільність, прив`язка по тривожному типу та рекомендовано: психологічний комфорт, суворе дотримання режиму дня, для подолання затримки розвитку і наступного оптимального розвитку психічної сфери дитини, стабільне місце проживання, стабільність та сталість середовища та навколишніх дорослих.

Також зазначала, що повністю опікується дочкою, створила належні умови для її проживання, виховання та лікування. ОСОБА_3 навчається у школі раннього розвитку, де: відвідує курс раннього розвитку, курс англійської мови та індивідуальні заняття з логопедом, також, дівчинка відвідує танцювальний гурток. У зв`язку із особливостями розвитку,

ОСОБА_3 перебуває під постійним наглядом лікарів клініки « Медіком».

Просила врахувати наявність у ОСОБА_1 ряду поганих звичок. Вказувала на те, що у спілкуванні позивач є нестриманим, грубим, незважаючи на стан здоров`я дочки, на кожній зустрічі нервує дитину, ОСОБА_3 від нього виривається і плаче, намагається шукати матір, до якої звикла та із якою має близький душевний контакт.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 та об`єднано його в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .

Позиція органу опіки та піклування

Органом опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації надано висновок № 108-12834 від 24 вересня 2019 року «Щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення порядку участі батька у спілкуванні з дочкою», згідно якого орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , та встановити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, а саме, перші 10 зустрічей кожного четверга та суботи з 10:00 години

до 13:00 години у присутності психолога, в подальшому кожний четвер та суботу з 10:00 години до 18:00 години, 10 днів влітку та 10 днів взимку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково .

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , до того часу поки ОСОБА_3 почне відвідувати школу, наступним чином:

- перша, третя субота першого місяця з 10:00 години до 18:00 години за попередньою домовленістю між батьками, у присутності матері;

- перша, третя субота з другого по п`ятий місяці з 10:00 години до

18:00 години за попередньою домовленістю між батьками без присутності матері;

- перша, третя субота шостого місяця, та перші та треті суботи наступних місяців, з 10:00 години до 14:00 години неділі надати

ОСОБА_1 можливість забирати дочку до місця свого проживання;

- у літній період з червня по серпень включно, один тиждень спільного відпочинку батька з дівчинкою та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю між батьками.

В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спілкування батька з дочкою буде сприяти нормальному розвитку дитини.

Визначаючи спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , суд першої інстанції здійснив аналіз обставин справи та висновку органу опіки та піклування, дослідив докази в їх сукупності та врахував характер відносин, які склались між батьками дитини, та між дитиною і кожним з батьків, вік дитини. При цьому, суд вважав, що зустрічі батька з дочкою протягом першого місяця в присутності матері відповідають найкращому забезпеченню інтересів ОСОБА_3 та не будуть істотно порушувати права позивача на спілкування з дочкою, оскільки при таких регулярних зустрічах дочка невдовзі звикне до батька, а батько більш детально зрозуміє особливості харчування та догляду за нею. Також суд наголосив на необхідності ставлення батьків один до одного з повагою, уникнення створення провокуючих ситуацій та недопущення сварок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року в частині вирішення вимог зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що визначений судом першої інстанції спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 є обґрунтованим. Докази на підтвердження обставин, що зумовлюють необхідність визначення іншого способу участі позивача у спілкування з дитиною та її вихованні суду не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , колегія суддів виходила з відсутності в матеріалах справи доказів порушення її права на спілкування з ОСОБА_3 , яке б підлягало захисту судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимова Т. І. подала касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/15242/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які, ухвалюючи оскаржені судові рішення, застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, від 04 вересня 2020 року у справі

№ 264/3435/18 та від 23 січня 2020 року у справі № 156/1134/18.

Заявник звертає увагу касаційного суду, що встановлений судом графік зустрічей з дочкою в значній мірі погіршує його становище стосовно реалізації батьківських прав, порівняно з тим, яким воно визначалося розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації № 937 від 28 грудня 2018 року, що є недопустимим з огляду на основні засади та завдання цивільного судочинства.

Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про доцільність обов`язкової присутності матері при його зустрічах з ОСОБА_3 ґрунтуються на припущеннях, в той час як доцільність розширення часових меж таких зустрічей та відсутність необхідності присутності на них ОСОБА_2 підтверджено висновками органу опіки та піклування та психолога. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено доказів його негативного впливу на дочку.

Наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджено факт наявності проблем у спілкуванні заявника з дочкою та причину цих проблеми - перешкоди з боку відповідача.

Також вважає, що суди не дали належної оцінки його вимозі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Касаційна скарга не міститься доводів щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , а тому в силу положень статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Кульбіч-Калбуковою С. А. подано відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить оскаржувані судові рішення залишити в силі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2. зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року в справі № 758/12908/16-ц.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_2 . Спір щодо визначення місця проживання дитини відсутній.

Судовим наказом Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у справі № 758/14846/18 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітної плати (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 листопада 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

На час розгляду справи судами заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів відсутня. Крім того, у період з 05 грудня 2017 року по 19 жовтня

2018 року ОСОБА_1 додатково надав кошти на утримання дочки.

Розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації № 937 від 28 грудня 2018 року «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною» було встановлено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 :

- щомісяця кожної середи з 09:30 годин до 18:00 години, кожної суботи з 10:00 години до 18:00 години та 10 днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офіційно працевлаштовані.

Матеріально-побутові умови сторін є сприятливими для проживання, розвитку та виховання малолітньої ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 відвідує дитячий центр де займається розвитком здібностей; з вересня 2019 відвідує приватний навчальний заклад за наступним графіком: 08:30-14:00 годин - садок неповного дня; 16:15 -18:00 годин додаткові заняття; перебуває на обліку у медичному центрі ПП «Клініка Медіком» із 30 жовтня 2015 року, куди ОСОБА_2 неодноразово зверталася з приводу медичного обслуговування дитини.

ОСОБА_1 навідує дочку у дитячому садку щосереди, зокрема присутній на прогулянці. Батько цікавиться емоційним станом та рівнем розвитку дитини у педагогічних працівників закладу. Рівень пізнавального розвитку дитини відповідає віку.

В матеріалах справи містяться висновки лікарів (психолога, невролога, логопеда, педіатра, алерголога), які свідчать про встановлення ОСОБА_3 певних діагнозів, що не мають характеру хронічних захворювань. Наявна медична документація не містить відомостей про захворювання, які унеможливлюють спілкування дитини з іншими особами у соціальному середовищі, або свідчать про необхідність направлення дитини на стаціонарне лікування чи ізоляції.

Відповідно до висновку №157 від 02.08.2019 психологічного обстеження

ОСОБА_3 , проведеного Міським центром дитини на запит Солом`янської районної в м. Києві адміністрації, - рекомендовано: батькам скористатися сімейною медіацією з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань, пов`язаних з вихованням дитини; визначити постійне та стабільне місце проживання дитини, враховуючи рівень фізичної та емоційної безпеки, а також інтереси та вікові потреби дитини; встановити стабільний графік зустрічей батька з донькою, із завчасно обумовленим місцем та часом зустрічі, який враховуватиме бажання, інтереси та вікові потреби дитини (особливо ранній вік дівчинки та її потребу у постійному місці проживання); на початковому етапі зустрічі мають відбуватися у присутності нейтральної третьої особи, яка є безпечною для дитини (психолог тощо); батькам усвідомити відповідальність за психічний та фізичний розвиток дитини.

Під час діагностики психологічного стану дитини психологом встановлено, що пізнавальні процеси сформовані на достатньому рівні, мислення наочно-діюче, мовлення та словниковий запас знаходяться на етапі розвитку, самообслуговування та регулювання фізіологічних потреб в стадії формування. ОСОБА_3 має надійний тип прив`язаності до матері, враховуючи залежність від материнського об`єкту, що є нормою в 3 роки. До батька у дитини амбівалентна форма прив`язаності, така форма може бути зумовлена відсутністю постійного позитивного контакту з батьком та наявністю міжособистісних конфліктів між самими батьками. Однак, під час спільної зустрічі батька з донькою, ОСОБА_3 відразу біжить до нього в обійми, за період зустрічі дівчинка привертала увагу батька та організовувала спільну діяльність.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141 150 153 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Встановлюючи спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над бажаннями батьків, а також закріплений у нормах міжнародного права та чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі свою дочкою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визначення систематичних побачень батька із дочкою та їх спільного відпочинку.

Судами обґрунтовано враховано вік дитини, особливості її фізичного та психологічного розвитку, а встановлений судом першої інстанції, спосіб і порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дитини буде в повній мірі відповідати інтересам самої дитини та забезпечить батьку реалізацію його прав.

Встановлений судом першої інстанції графік зустрічей ОСОБА_3 з батьком узгоджується з режимом дня дитини, в тому числі розкладом її занять у дошкільному навчальному закладі та гуртках.

Доводи заявника про те, що суди при ухваленні рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 156/1134/18 (провадження № 61-13668св19), від 01 липня

2020 року у справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18) та

від 04 вересня 2020 року у справі № 264/3435/18-ц (провадження

№ 61-7352св20) є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій у розглядуваній справі не суперечать висновкам, викладеним в зазначених постановах суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з наведеним у постанові Верховного Суду

від 23 січня 2020 року у справі № 156/1134/18 (провадження

№ 61-13668св19) тлумаченням положень статті 159 СК України, яке зводитися до того, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права, та звертає увагу, що наявність рішення про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини, яке набрало законної сили, автоматично покладає на другого з батьків обов`язок щодо його виконання, включаючи утримання від створення будь-яких перешкод у реалізації ним своїх батьківських прав.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що згідно положень

частин четвертої-п`ятої статті 159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані доводи касаційної скарги про погіршення становища ОСОБА_1 оскарженими судовими рішеннями.

Розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та висновок органу опіки та піклування не мають заздалегідь встановленої сили і підлягають оцінці судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги загалом є аналогічними доводам позовної заяви ОСОБА_1 та його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції і переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів.

Натомість рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є вмотивованими та містять відповідні висновки щодо оцінки доказів, в межах підстав та предмету позову.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , встановив, що оскаржувані рішення суду першої інстанції, у нескасованій в ході апеляційного перегляду частині, та постанова апеляційного суду ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Герасимова Тетяна Ігорівна, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року, у нескасованій апеляційним судом частині, та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович