№ 760/21369/18

Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/21369/18

провадження № 61-365св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

ТітоваМ. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

треті особи: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом довійськової частини НОМЕР_1 та просив cкасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2017 року про зняття його з квартирного обліку та поновити його на квартирному облікуз 30 червня 1992 року.

В обґрунтування позову зазначав, що він є полковником у відставці таз 30 червня 1992 року перебував у загальній черзі на квартирному обліку при житловій комісії військової частини НОМЕР_1 , з якого його знято на підставі рішення житлової комісії від 27 червня 2017 року. Вважав прийняте житловою комісією рішення про зняття з квартирного обліку на підставі пункту 5 статті 40 ЖК УРСР незаконним та необґрунтованим, оскільки під час постановки на квартирний облік ним було надано всі необхідні документи із зазначенням в них достовірних відомостей про склад сім`ї та місце проживання. Станом на 30 червня 1992 року він не був забезпечений житлом за місцем своєї служби у Київському гарнізоні, і тому потребував поліпшення житлових умов для себе та членів своєї сім`ї у м. Києві. На день звернення до суду йому не належить на праві власності будь-яке житло.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

РішеннямСолом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019року,позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2017року про зняття з квартирного обліку полковника у відставці ОСОБА_1 , 1953 року народження, викладене в протоколі від 27 червня 2017 року № 6 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 . Поновлено полковника увідставці ОСОБА_1 , 1953 року народження, на квартирному обліку з30червня 1992 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив зтого, щопри зверненні із заявою про взяття на квартирний облік позивачем було надано достовірні відомостіпро склад сім`ї та місце проживання, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на квартирний облік, а тому зняття позивача з квартирного обліку на підстав пункту 5 статті 40 ЖК УРСР є незаконним.

Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 отримував за рахунок держави житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 , правом на приватизацію якої скористалися члени його сім`ї.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються зобліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба внаданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

У порушення статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції на зазначені обставини справи уваги не звернув, не врахував, що військовослужбовці забезпечуються житловим приміщенням за рахунок держави лише один раз протягом усієї військової служби; не перевірив доводи відповідачів про те, що позивач після отримання житла від держави поліпшення житлових умов не потребував, а тому підстави для перебування позивача на квартирному обліку були відсутні. Крім того, відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України від 26 грудня 2002 року № 776 полковник ОСОБА_1 був звільнений увідставку за станом здоров?я, а місце проживання у АДРЕСА_2 , зареєстрував лише 30 жовтня 2009 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року рішення Соломянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримував за рахунок держави квартиру АДРЕСА_1 , правом на приватизацію якої скористалися члени його сім`ї.

Станом на день зарахування позивача ОСОБА_1 на квартирний облік у1992році він вже реалізував своє право, передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання житлового приміщення.

На час вирішення питання про зарахування на квартирний облік (30 червня 1992 року) позивач та члени йогосім`ї не проживали і не були зареєстровані в місті Києві,та були забезпечені житлом за адресою: АДРЕСА_3 .

Матеріалами справи та поданим рапортом від 26 червня 1992 року підтверджено, що ОСОБА_1 не є особою, яка потребує поліпшення житлових умов.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду зкасаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19листопада 2019 року та залишити в силі рішення Соломянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що апеляційний суд не надав правову оцінку законності рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2019 року та проігнорував позовні вимоги. Окрім цього, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи надав правову оцінку відносинам, які склалися у1992 році.

Станом на 30 червня 1992 року він не був забезпечений житлом за місцем його служби, а саме у Київському гарнізоні, тому потребував поліпшення житлових умов для себе та членів сім`ї в місті Києві, внаслідок чого змушений був стати на квартирний облік.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соломянського районного суду м. Києва

21 лютого 2020 року справа № 760/21369/18 надійшла до Верховного Суду.

Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, військова частина НОМЕР_1 направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови нормиЦПК Українинаводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другоюстатті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першоюстатті 400 ЦПК Українипід час розгляду справивкасаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є полковником у відставці відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України від 26 грудня 2002 № 776, та перебував на квартирному обліку при житловій комісії військової частини НОМЕР_1 гарнізону м. Києва в загальній черзі з 30 червня 1992 року.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 знято з квартирного обліку як особу, яка була зарахована на облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов в порушення вимог нормативно-правових актів: статті 34 ЖК Української PCP, пункту 13, 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень вУкраїнській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP іУкраїнської республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, постанови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та Президіуму Київської міської Ради професійних спілок від 30 квітня 1991 року № 234, наказу Начальника Київського гарнізону від 27 червня 1991 року № 8.

З послужного списку в особовій справі ОСОБА_1 вбачається, що він, зокрема, проходив військову службу з 06 квітня 1988 року по 30червня 1992 року на посаді начальника приймального радіоцентру 133 вузла зв`язку 8-ї окремої армії протиповітряної оборони України.

26 червня 1992 року позивач звернувся з рапортом до голови житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про зарахування його на облік як безквартирного, який потребував поліпшення житлових умов для отримання житлової площі у місті Києві зі складом сім`ї 4 особи (він, дружина, дві дочки).

Наказом КВ протиповітряної оборони України № 011 від 30 червня 1992 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого офіцера групи оперативного зв`язку відділу зв`язку ІАСУ штабу військ Протиповітряної оборони України вКиївський гарнізон.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 30 червня 1992 року ОСОБА_1 зі складом сім`ї з 5 осіб (він, дружина, 2 дочки та матір) зараховано на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_3 в загальну чергу.

Разом з тим, 20 вересня 1990 року згідно з талоном до ордеру № 372 ОСОБА_1 на склад сім`ї з чотирьох осіб (він, дружина, дві дочки) отримав право на зайняття житла трикімнатної квартири АДРЕСА_4 .

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 28 січня 2001 року внесено зміни до квартирного обліку та зараховано на квартирний облік ОСОБА_1 родиною у складі 4 осіб (він, дружина, 2 дочки).

Після зміни ОСОБА_1 місця служби у Київський гарнізон у квартирі АДРЕСА_1 залишилися зареєстрованими: його дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 , які вподальшому приватизували це житло. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 11 грудня 2006 року сільським головою на підставі розпорядження від 01 листопада 2006 року № 294.

03 червня 2008 року за договором дарування дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_6 подарували 1/2 вказаної квартири ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В подальшому ОСОБА_4 також відчужив належну йому частку квартири на користь ОСОБА_3 на підставі договору дарування, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 за протоколом № 2 від 08лютого 2017 року, за протоколом № 4 від 10 квітня 2017, за протоколом № 5 від 12 травня 2017 року полковнику у відставці ОСОБА_1 був наданий час на доукомплектування облікової справи документами та довідками для підтвердження правомірності зарахування та перебування на обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

Станом на 27 травня 2017 року відповідні документи та довідки ОСОБА_1 не були надані, тому 27 червня 2017 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 ухвалено рішення про зняття його з квартирного обліку на підставі пункту 5 статті 40 ЖК Української РСР, підпункту 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень вУкраїнській РСР, підпункту 5 пункту 2.18. наказу Міністерства оборони України від 30листопада 2011 року № 737.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній,соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

В абзаці 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їмодин раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до частини першої статті 34 ЖК Української РСРпотребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договоромнайму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.

Згідно зі статтею 40 ЖК Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов увипадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3)припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Постановою виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів іПрезидії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року №582 «Про порядок застосування у м. Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв.м. включно на кожного члена родини.

Згідно з пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, пунктом 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас, залишаються на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла здержавного житлового фонду.

Суди встановили, що позивач разом зі своєю сім`єю на момент зарахування 30червня 1992 року не потребував поліпшення житлових умов, оскільки на той час вони були забезпечені постійним житлом згідно норм чинного законодавства та займали трикімнатну квартиру житловою площею 43,88 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , і на кожного члена родини припадало по 8,77кв.м житлової площі.

Згідно пункту 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11 грудня 1984 року №470 (далі Правила обліку громадян) на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання у АДРЕСА_2 , у 2000 році, тобто через 8 років після постановки його та його сім`ї на квартирний облік.

Таким чином, в порушення вимог пункту 15 Правил обліку громадян, на момент зарахування 30 червня 1992 року позивача з родиною на квартирний облік при житловій комісії А0140 в гарнізоні м. Києва, вони не були зареєстровані в місті Києві.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11 грудня 2006 року квартира АДРЕСА_1 , якув 1990 році згідно ордерабуло надано ОСОБА_1 , в подальшому була приватизованачленами його сім`ї.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються зобліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Згідно пункту 10.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737, організація та здійснення контролю за законністю перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, законністю розподілу жилої площі військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей, за правильністю оформлення облікових справ покладаються на гарнізонні житлові комісії, житлові комісії органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗС України, а також на Комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.Командири (начальники) військових частин, які затверджують рішення житлових комісій, зобов`язані в межах компетенції перевіряти законність прийнятих житловою комісією рішень.Рішення житлових комісій може бути: переглянуто житловою комісією, яка прийняла це рішення, або її правонаступником з підстав, передбачених законодавством та цією Інструкцією; оскаржено до суду.

Таким чином, житловій комісії законодавством надано право переглядати рішення, які приймались її попередником, в тому числі у разі, якщо воно суперечило діючому на той час законодавству.

З метою спростування чи підтвердження фактів, які надають позивачу право перебувати на обліку,житловою комісією військової частини НОМЕР_1 у 2017 році ОСОБА_1 було запропоновано подати підтверджуючі документи, які останнім надані не були.

Встановивши, що станом на день зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік у 1992 році він вже реалізував своє право, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання житлового приміщення, на час вирішення питання про зарахування позивача на квартирний облік (30 червня 1992 року) він разом з членами своєї сім`ї не проживав та не був зареєстрований у місті Києві та був забезпечений житлом квартирою АДРЕСА_1 , з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 не надав житловій комісії військової частини НОМЕР_1 документи на підтвердження права перебувати на квартирному обліку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що рішення про зарахування позивача на квартирний облік у 1992 році було неправомірним. Відтак, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко