Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 760/411/19
провадження № 61-19217св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект», Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в складі судді Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі -
ПАТ «Родовід Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка А. М., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект», Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТММ», ОСОБА_2 звернулося до ОСОБА_1 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17 квітня 2009 року, яка станом на 05 червня 2018 року становила 12 461 690,43 грн, звернути стягнення на належне відповідачу майно - квартиру
АДРЕСА_1 , шляхом її реалізації на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні,
не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року
в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на здійснення ліквідації на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями, представник позивача подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ПАТ «Родовід Банк» - Коваль Л. Л. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою судді, усунуті не були, а тому згідно статті 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/411/19, витребувано її з Солом`янського районного суду м. Києва.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року ПАТ «Родовід Банк» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, справу передати
до апеляційного суду для продовження розгляду справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк звернувся до суду з цим позовом після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості), а тому заявлена у позові вимога є немайновою.
При цьому заявник посилається на пункт 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яким роз`яснено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред`явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов`язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред`явлена до звернення до суду
з вимогою про виконання основного зобов`язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2019 року Фірма «Т.М.М.» подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. Указувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має виражатись у ціні заявленого позову.
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги,
а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін. Зазначила,
що вимога позивача має визначену сторонами оцінку вартості майна і не може розглядатись як вимога немайнового характеру.
У січні 2020 року АТ «Родовід Банк» подало до Верховного Суду письмові пояснення, у яких указувало, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не є вимогою про стягнення заборгованості, а є вимогою про задоволення вимог позикодавця та іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, у зв`язку з несплатою судового збору в повному обсязі, апеляційну скаргу залишено без руху з наданням п`ятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів справи, копію вказаної ухвали ПАТ «Родовід Банк» отримало 04 вересня 2019 року.
Недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, усунуті не були.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом
у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня
2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті
356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК Українидо апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції зазначені вимоги процесуального закону були виконані та постановлено ухвалу, в якій зазначено підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомлено позивача та надано строк для усунення недоліків.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважав, що подана ПАТ «Родовід Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на здійснення ліквідації апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України й позивачем не виконано вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року та не усунено недоліки апеляційної скарги щодо доплати судового збору в розмірі 277 506,53 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи
з такого.
Закон України «Про судовий збір»визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до змісту частини другої статті 6 цього Законуу разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному
з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову
не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом
у процесі розгляду справи.
За пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
За статтею 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою
за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться
у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки, у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися
у ціні заявленого позову.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується
на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення
є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи ПАТ «Банк Форум», наведені в обґрунтування касаційної скарги,
не можуть бути підставою для скасування постановленої судом апеляційної інстанції ухвали, оскільки вони зводяться до переоцінки судом доказів,
що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається
на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
М. Є. Червинська