Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 760/5368/15-ц
провадження № 61-18345св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Солом`янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Солом`янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Солом`янський районний у м. Києві відділ державної РАЦС ГТУЮ у м. Києві), про визнання батьківства та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що протягом 2013 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина - дочка ОСОБА_4 . З моменту вагітності
ОСОБА_2 припинила їх спільне проживання, не повідомивши його про причини такого рішення. Під час вагітності вони декілька разів зустрічалися, проводили спільно час, проте, в подальшому, на вимогу ОСОБА_2 , їх спілкування відбувалося за допомогою мобільного зв`язку.
Після народження дитини за вказівкою ОСОБА_2 дочку зареєстровано ім`ям « ОСОБА_4 ». Під час перебування в пологовому будинку ОСОБА_2 уникала з ним спілкування, а в липні 2014 року надала можливість двічі зустрітися з дочкою, після чого знову почала уникати спілкування з ним.
18 березня 2015 року він звернувся до Солом`янського районного у м. Києві відділу державної РАЦС ГТУЮ у м. Києві з заявою про надання йому інформації на підтвердження факту реєстрації його дочки, народженої
ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я « ОСОБА_4 », та з проханням видати йому дублікат свідоцтва про народження дитини. За результатами розгляду заяви йому було повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з тим, що він не зазначений батьком дитини. 30 березня 2015 року він отримав відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського РУЮ у м. Києві, згідно з якою у відділі дійсно знаходиться актовий запис № 2361 від 23 липня
2014 року про народження ОСОБА_4 , реєстрація якої була проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України. Не маючи можливості спілкуватися з дитиною, він обмежений у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків відносно неї.
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Солом`янський районний у м. Києві відділ державної РАЦС ГТУЮ у м. Києві внести зміни до актового запису № 2361 від 23 липня 2014 року про народження ОСОБА_4 , вказати у відомостях про батька його прізвище, ім`я та по-батькові та видати нове свідоцтво про народження дитини, в якому у відомостях про прізвище, ім`я, по батькові дитини зазначити « ОСОБА_4 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня
2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано батьківство ОСОБА_1 щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано відділ державної РАЦС Солом`янського РУЮ у
м. Києві внести зміни до актового запису про народження дитини від 23 липня 2014 року, де у графі «батько» вказати - прізвище « ОСОБА_1 », ім`я « ОСОБА_1 », по-батькові « ОСОБА_1 »,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець смт Побузьке Голованіського району Кіровоградської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - ОСОБА_9 , задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком дитини, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Солом`янський районний у м. Києві відділ державної РАЦС ГТУЮ у м. Києві внести зміни до актового запису № 2361 від 23 липня 2014 року про народження дитини, вказавши в графі «батько» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець смт Побузьке Голованівського району Кіровоградської області; у відомостях про прізвище, ім`я, по батькові дитини зазначити « ОСОБА_4 » та видати нове свідоцтво про народження дитини.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачка ухилялась від проведення судової експертизи, то з урахуванням вимог статті 109 ЦПК України наявні підстави для встановлення факту про визнання батьківства позивача щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_10 , залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду
м. Києва від 20 травня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що систематичне та неодноразове ухилення відповідача від проведення судово-медичної генетичної експертизи шляхом нез`явлення її разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про її небажання отримати висновки щодо походження дитини та, відповідно, і спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини та дає суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та підстави встановити походження дитини від позивача, виходячи з інтересів дитини.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року задоволено. Зупинено виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення судово-медичної генетичної експертизи у справі відмовлено.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Солом`янський районний у м. Києві відділ державної РАЦС ГТУЮ у м. Києві, про визнання батьківства та зобов`язання вчинити певні дії, призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що відсутні докази умисної її неявки для проведення експертизи, не відбулося також і повторного застосування заходу процесуального примусу - приводу. Крім того, позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили що батьком дитини ОСОБА_4 є саме ОСОБА_1 .
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_4 , про що
23 липня 2014 року відділом державної РАЦС Солом`янського РУЮ у
м. Києві був складений актовий запис № 2361. Реєстрація народження дитини, відповідно до зазначеного актового запису, була проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто із зазначенням відомостей про батька за вказівкою заявника (а. с. 20, т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-медичної генетичної експертизи задоволено та призначено у справі судово-медичну генетичну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС у м. Києві (а. с. 185, т. 1).
З метою встановлення наявності кровного споріднення між
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та повторно призначено у справі судово-медичну генетичну експертизу, провадження якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи
(а. с. 165, т. 2).
Копію ухвали суду від 05 квітня 2018 року про призначення експертизи представник ОСОБА_11 отримав 27 червня 2018 року (а. с. 175, т. 2).
12 липня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшов лист представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12 про неможливість прибуття
13 липня 2018 року ОСОБА_2 до експертної установи у зв`язку з перебуванням її та дитини на оздоровчо-реабілітаційному відпочинку.
23 липня 2018 року до суду надійшло повідомлення Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неодноразовою неявкою відповідача з дитиною для відбору зразків крові.
28 січня 2019 року до суду надійшло клопотання завідуючого відділенням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про забезпечення явки сторін та дитини для відбору зразків крові на 15 лютого 2019 року на 11.00.
Ухвалою суду від 31 січня 2019 року було постановлено здійснити привід ОСОБА_2 разом з дитиною до експертної установи для відбору зразків крові.
Ухвала була направлена для виконання в районні управління НП ГУНП в
м. Києві за відомими суду адресами місця проживання ОСОБА_2 .
Крім того, на адресу представника ОСОБА_2 був направлений лист, в якому останньому було роз`яснено, що у відповідності до статті 109 ЦПК України у разі продовження ухилення ОСОБА_2 від явки до експертної установи разом з дитиною, розгляд справи буде проводитись за наявними матеріалами справи з урахуванням зазначених обставин.
Зазначений лист був отриманий представником ОСОБА_2 27 лютого
2019 року особисто.
Відповідно до рапорту, наданого Броварським відділом поліції ГУ НП в Київській області, була відвідана квартира
АДРЕСА_1 , проте двері квартири ніхто не відчинив.
По номеру телефону, наданому охоронцем, абонент відповіла, що вона є бабусею дитини, номер телефону відповідачки надати відмовилася, про необхідність явки відповідачки з дитиною до експертної установи зобов`язалася останню повідомити. Зазначила, що ОСОБА_2 з дитиною за вказаною адресою не проживають (а. с. 170-173, 183, 209-254, т. 2).
Листом від 18 лютого 2019 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про неможливість проведення експертизи в зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною для відбору зразків крові
(а. с. 227, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою
статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 125 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
За змістом частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог закону.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно із положенням частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Як роз`яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Апеляційний суд враховуючи вище вказані обставини дійшов висновку, що систематичне та неодноразове ухилення відповідача від проведення судово-медичної генетичної експертизи шляхом нез`явлення її разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про її небажання отримати висновки щодо походження дитини та, відповідно, і спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини та дає суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та підстави встановити походження дитини від позивача, виходячи з інтересів дитини.
Аналогічних висновків прийшов Верховний Суд при розгляді справ
№ 2/711/355/15 від 05 вересня 2018 року, № 750/8489/15-ц від 12 грудня 2018 року, №751/5788/16-ц від 30 травня 2018 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти lcnaHM» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Справа перебуває у провадженні суду з березня 2015 року. Після постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції та до ухвалення оскаржуваного рішення 20 травня 2019 року ОСОБА_2 жодного разу не з`явилася в експертну установу для відбору зразків крові. Поважність причин такої неявки та докази на їх підтвердження суду відповідач не повідомила та не надала. Представник відповідача ОСОБА_10., який підписав апеляційну скаргу, знав про наявність ухвали від 05 квітня
2018 року про призначення у справі експертизи, оскільки 11 вересня
2018 року ознайомлювався з матеріалами справи (а. с. 186, т. 2).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, і врахувавши висновки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що встановивши, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від проведення судово-медичної генетичної експертизи у справі про визнання батьківства, вказана експертиза у цій справі не проведена не з вини позивача, суди обґрунтовано визнали факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, тобто факт батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, неодноразове ухилення відповідача від проведення судово-медичної генетичної експертизи дало суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та підстави встановити походження дитини від позивача, виходячи з інтересів дитини.
При цьому суди правильно виходили з того, що відповідачкою зазначених у позові обставин спростовано не було, зокрема про спільне проживання сторін без реєстрації шлюбу, їх спілкування у період вагітності, зустрічі позивача з дочкою, якими він обґрунтовував походження дитини від позивача та визнання ним батьківства щодо народженої відповідачкою дитини.
Мотиви касаційної скарги щодо непроведення експертного дослідження колегія суддів відхиляє, оскільки судами судово-генетична експертиза призначалася, проте проведена не була з вини відповідача. Після постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції та до ухвалення оскаржуваних судових рішень від 20 травня 2019 року та від 18 вересня 2019 року ОСОБА_2 жодного разу не з`явилася в експертну установу для відбору зразків крові. Поважність причин такої неявки та докази на їх підтвердження суду відповідач не повідомила та не надала.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо поновлення виконання рішення
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою судді Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року зупинено виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, а тому у зв`язку із залишенням цього рішення без змін, його виконання необхідно поновити.
Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва
від 20 травня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович