ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 761/11845/19
провадження № 61-10406св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Костянтин Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з моменту укладення шлюбу сімейне життя не склалось, фактично шлюбні відносини відсутні; вони разом не проживають і спільного господарства не ведуть. Подальше примирення та існування шлюбу неможливе.
З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила розірвати шлюбу між нею та відповідачем, зареєстрований 24 листопада 2018 року.
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що шлюб між ним та відповідачем було укладено без мети створення сім`ї, а з метою одержання пільг і привілеїв, а саме одержання відповідачем в подальшому підданства Великобританії та можливості переїзду для постійного проживання до Великобританії її неповнолітніх дітей, а також колишнього чоловіка та батька її дітей - ОСОБА_3 .
З врахуванням наведеного ОСОБА_2 просив визнати недійсним шлюб, укладений між ним та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 листопада 2018 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції в місті Києві.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 2018 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції в місті Києві, актовий запис № 2782 від 24 листопада 2018 року, розірвано.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768,40 грн.
Задовольняючи первісний позов, місцевий суд виходив з того, що шлюб між сторонами існує формально, вони не підтримують сімейні стосунки та не проживають разом тривалий час, сім`я сторін розпалась остаточно і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності ознак фіктивності шлюбу.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 2018 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції в місті Києві, актовий запис № 2782 від 24 листопада 2018 року, визнано недійсним.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 768,40 грн, понесений у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та судовий збір у сумі 1152,60 грн - понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 зазначав, що не мав наміру створення сім`ї, з ОСОБА_1 до укладення шлюбу знайомий не був, проте був знайомий з її колишнім чоловіком - ОСОБА_3 .
Вказуючи про відсутність доказів, суд першої інстанції не врахував, що факт відсутності відносин, з огляду на формальний характер контраргументів ОСОБА_1 , довести неможливо, оскільки їх не існувало.
ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про розірвання шлюбу, окрім загальних фраз, не зазначає жодних подробиць або фактів, які можливо було б перевірити, що у взаємозв`язку з відсутністю доказів у матеріалах справи дає підстави вважати, що зареєстрований шлюб між сторонами є фіктивним, без наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
8 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попович К. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року.
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попович К. О. вказує, що застосування судом положень частини першої статті 112 СК України та статті 74 СК України без врахування правових висновків, викладених у постановах від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, згідно з якими примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що не суперечить моральним засадам суспільства, суд не може вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру.
Також 8 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попович К. О. звернувся до Верховного Суду із заявою про розподіл судових витрат між сторонами.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її адвокатом Поповичем К. О., в якому, посилаючись на відповідність висновків суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 5 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М. справу для розгляду передано судді Карпенко С. О.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Сторони зареєстрували шлюб 24 листопада 2018 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2782 від 24 листопада 2018 року.
Звертаючись з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 вказувала на те, що з відповідачем не проживає, водночас у позові вказала адресою місця проживання відповідача АДРЕСА_1 , яка є її адресою проживання.
Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_2 вказував, що шлюб зареєстрований без мети створення сім`ї, з метою одержання ОСОБА_1 громадянства Великобританії. Зазначав також, що з ОСОБА_1 до укладення шлюбу не зустрічався, всі питання обговорював з її колишнім чоловіком - ОСОБА_3 .
На підтвердження викладених обставин ОСОБА_2 надав фото його фактичної дружини, докази проїзду та бронювання готелю.
Апеляційним судом також встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази щодо існування будь-яких відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і доводи відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поповича К. О., суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 21, частини першої статті 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до вимог статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що зарішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
За теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім`ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов`язки подружжя.
Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї.
Відповідно до положень СК України при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.
Слід зазначити, що фіктивність шлюбу характеризується відсутністю наміру сторін створити сім`ю, тобто, як і будь-який правочин, може бути визнаний фіктивним, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання шлюбу та наявність підстав для визнання шлюбу недійсним, оскільки у матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких шлюбних відносин між сторонами.
Разом з тим ОСОБА_2 доведено, що сторони не мали наміру створення сім`ї.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував положення частини першої статті 112 СК України та статті 74 СК України без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, згідно з якими примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що не суперечить моральним засадам суспільства, не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц виклав висновок про те, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, суди зробили правильний висновок про задоволення позову.
У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що суд у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Перебування сторін у будь-якому іншому шлюбі судом також не з`ясовувалось. Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержанням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає, тому у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Поповича К. О. про розподіл судових витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Костянтин Олександрович, у задоволенні заяви про розподіл судових витрат між сторонами.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попович Костянтин Олександрович, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук